42) Сутність та технологія формування стратегії інноваційного розвитку суб’єктів господарювання

Стратегія інноваційного розвитку – це модель проведення головних інноваційних дій необхідних для реалізації корпоративних стратегій, які направлені на певне оновлення окремих компонентів виробництва, реалізації та споживання продукції. До таких компонентів можна віднести:

– номенклатуру, асортимент, масштаби виробництва, якість продукції;

– поведінка підприємства на товарному ринку (інноваційні методи просування продукції та формування ціни);

– управління ресурсами підприємства (нові методи співпраці з постачальниками ресурсів, методи управління запасами ресурсів);

– поведінка підприємства на ринку інвестиційно-фінансових ресурсів (специфічні методи залучення інвестицій та їх повернення);

– розробка чи нове використання технологій (використання ноу-хау, патентів технологічних ідей та раціоналізаторських пропозицій)

Розробка стратегії інноваційного розвитку передбачає прийняття стратегічних завдань, оцінку можливостей та ресурсів для їх виконання; аналіз альтернатив; підготовку конкретних програм, проектів, бюджетів; оцінку сильних та слабких сторін діяльності суб’єктів зі врахуванням обраних цілей.

Отже, для того, щоб визначити, яку обрати стратегію інноваційного розвитку, необхідно виконати певну послідовність дій:

1. формування місії підприємства та мети його інноваційного розвитку,

2. оцінка рівня нестабільності середовища

3. вибір меодології управління

4. аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища для оцінки інвестиційного потенціалу

5. оцінка тенденцій розвитку галузі,

6. проведення SWOT – аналізу середовища підприємства,

7. розроблення альтернатив інноваційної стратегії,

8. вибір стратегії інноваційного розвитку підприємства.

Завершальним є етап реалізації інноваційної стратегії:

а) розроблюються стратегічний проект (перелік стратегічних змін і заходів для їх здійснення) та план реалізації проекту;

б) організується стратегічний контроль процесу реалізації проекту;

в) оцінюється ефективність процесу реалізації і проводиться необхідне коригування проекту, стратегій, цілей.

Таким чином, інноваційна стратегія не буде справді ефективною, якщо вона не враховує ситуації на підприємстві, не створює істотної переваги над конкурентами та не забезпечує розвитку підприємства в довгостроковій перспективі.

Таким чином, при визначенні найбільш привабливої інноваційної стратегії організації дотримуються певних критеріїв, серед яких найважливішими є:

- відповідність можливостям і загрозам зовнішнього середовища;

- відповідність цілям організації і сумісність з її місією;

- досягнення конкурентних переваг за рахунок використання сильних сторін фірми і слабкості конкурентів, нейтралізації або компенсації слабких сторін підприємства і сильних сторін (переваг) конкурентів;

- наявність необхідних ресурсів, наукового, технічного, виробничого, кадрового потенціалів;

- досягнення балансу між усіма структурними підрозділами фірми;

- використання ефекту синергізму інноваційної діяльності як єдиної системи.

Обираючи ту чи іншу стратегію, керівництво підприємства має встановити відповідність її критеріям вибору:

- ризик – який рівень ризику підприємство вважає допустимим для кожного із управлінських рішень;

- досвід минулих стратегій і результатів їх реалізації, дозволить уникнути типових помилок та більш успішно приймати нові;

- фактор часу – своєчасність виходу на ринок з інноваційною продукцією, збалансування етапів інноваційної стратегії;

- реакція власників. Стратегічний план розробляється менеджерами організації, що часто може викликати конфліктність інтересів власників/ акціонерів та управлінців. З метою уникнення опору змінам та силового тиску стратегія має оцінюватись і з позицій власників.