13. Ідеї консерватизму і націоналізму в українській політичній думці поч. Хх ст.

Політична концепція В. Липинського будується на аналізі державного досвіду гетьмансько-козацьких часів і високої етнічної культури хліборобської спільноти. Ідеал державності вбачається в спадкоємній монархії, очолюваній гетьманом. Витоки української державності Липинський виводив із діяльності Богдана Хмельницького. Суспільний устрій, за В. Липинським, мав бути такий: сильна влада зосереджується в руках однієї особи, яка очолювала б державну оборону й через кабінет міністрів — державну адміністрацію. Її влада обмежується двома законодавчими палатами: нижча — з'їзд Рад окремих земель, що представляє інтереси територій, вища — трудова Рада, державна представляє інтереси праці.

В. Липинський виступав за встановлення правової монархії в традиційній формі гетьманату. Такий державний устрій докорінно відрізняється і від московської централізації, яка спирається на нічим не обмежену владу монарха й терор, і від польської монархії, де король завжди був маріонеткою шляхти.

За В. Липинським, тільки власна держава, побудована українською нацією на своїй етнічній території, врятує її від економічного розпаду й кривавої анархії. Головна орієнтація В. Липипського: ніхто нам не збудує держави, коли собі самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не хочемо бути

Також представником націоналістичного напряму є Дмитро Донцов.

Квінтесенцією теоретичних розробок Д. Донцова став його твір «Націоналізм» (1926 p.), де визначено головні вимоги інтегрального націоналізму (інтегральний націоналізм розглядає всі без винятку явища суспільного життя через призму національних інтересів): воля до життя, влади, експансії; романтизм і догматизм.

Д. Донцов намагався ідеологічно обґрунтувати українську самостійницьку політику: внутрішню (виховання на засадах західної культури) й зовнішню (повна сепарація від Росії). Росіянам, доводив Донцов, природно притаманні абсолютизм і правовий нігілізм, тоді як Україна за своєю культурою, засадами в соціальному й політичному житті залишалася з Європою. Д. Донцов вважав, що політичний сепаратизм є можливим і відповідає українському народові та має спрямовуватися проти російської державності. Слід відірватися від Росії, позбутися будь-якої злуки з нею. Призначення України — бути аванпостом захисту культури Заходу від російського впливу. У цьому він убачав зміст української національної ідеї.

14. Основи системного підходу щодо аналізу суспільства. Теорія т.Парсонса.

Суспільство як соціальна система, за Парсонса, характеризується наступними п'ятьма основними підсистемами:

1)організація політичної влади. Будь-яка політична влада передусім повинна забезпечити контроль за подіями на території;

2)соціалізація, виховання кожного індивіда починаючи з дитинства, контроль за населенням. Це особливо важливо в наш час, коли виникла проблема інформаційного панування, інформаційної агресії;

3)економічна основа суспільства - організація суспільного виробництва і розподілу між верствами населення і індивідами, оптимізація використання ресурсів суспільства насамперед людського потенціалу ;

4)сукупність культурних норм, втілених в установах, в іншій термінології - підсистема підтримки інституційних культурних зразків;

5)система комунікацій.

Критерієм суспільства як цілісної системи є його самозабезпечення, високий рівень його самодостатності по відношенню до свого оточення.

Важливе місце в концепції суспільства Парсонса займають основні функціональні передумови виживання соціальної системи, до яких він відносив:

-цілеспрямованість, тобто прагнення до досягнення цілей по відношенню до навколишнього середовища;

-адаптивність, тобто пристосування до впливу навколишнього середовища; -інтеграцію діючих елементів, тобто індивідів;

-підтримання порядку.