(Випускники співають пісню)

Ведуча 1: Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цим!

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім.

Ведучий 2: Що може бути кращим за вечерю в домі

За батьківським міцним столом,

Де у шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом.

Ведуча 1: Де можна більше зачерпнуть любові,

Де взяти більше доброти,

Ніж в материнськім ніжнім слові,

Ніж з батька щедрої руки?

Батьки співають пісню. Слово батьків . Виходять випускники

Випускник 8.1: Скажи, а які в тебе плани на найближчий час?

Випускниця 8.2: Ох, я мрію стати студенткою. Як добре, ніяких тобі турбот – хочу йду на пари, хочу не йду, висипаюсь в гуртожитку досхочу; і мама з татом не бурчать.

Випускник 8.1: Тобі простіше. Моргнеш на екзамені викладачеві, а він так і впаде від твоєї краси і в заліковці дивись: «задовільно».

Випускниця 8.2: Дякую за комплімент.

Випускник 8.1: Але для нас, випускників, цього року кохання не існувало. Яке може бути кохання? На нього в нас не вистачало ні грошей, ні сил. У голові тільки контрольні, заліки, зрізи, самостійні, практичні й знову контрольні, атестації…

Випускниця 8.2: (Роздратовано). Що ти заладив: контрольні, заліки… (Спокійно). На це є вихідні і свята, щоб забути про все на світі, подивитись коханому у вічі, поблукати вулицями рідного міста, зачаруватися мелодійною піснею…

Пісня про кохання (співають випускник і випускниця)

Ведуча 1 : А роки проходять, а роки летять,

Дитинство і юність не вернеш назад.

У вальсі кружляє доросле життя –

Та в школу немає вже вам вороття.

Ведучий 2: Багато в житті ще звучатиме вальсів,

Та так вже не буде ніколи для вас,

Щоб друзі і вчитель, і тиша у класі,

І перше кохання, і юність і вальс…

Ведуча 1 : Ну а тепер, хай всі поаплодують:

Сьогодні вперше нам випускники

Прощальний вальс у залі цім танцюють!

Пишайтесь ними, дорогі батьки!

(Випускники танцюють вальс) (Звучить космічна музика на сцені з’являється чарівник.)

Чарівник . Ну ось, перегорнули останню сторінку книги дитинства.

Ось прийшов розлучатися час.

Ви підросли, вже дорослими стали.

Роки шкільні не вернуться до вас.

Як би ви довго на них не чекали.

Ведучий 2 : У давніх слов’ян існував звичай, незаслужено забутий нащадками. Молода людина, яка покидала домівку, залишала на згадку стрічку. І стрічка ця зігрівала серця рідних надією на швидке повернення і щасливу долю дітей. Ми хочемо відновити цю давню традицію. Разом з цією стрічкою ви залишите частиночку свого серця.

(На сцені вінок, кожен випускник під тиху ліричну мелодію заплітає стрічку у вінок)

Ведуча 1. Тож пов’яжіть стрічки на вінок. Жовту – символ сонця, світло-зелену – символ краси і молодості. Далі вплетіть голубу – символ неба і синю – символ води, що дає силу і здоров’я, оранжеву – символ хліба, фіолетову – мудрість людини, малинову – душевність, щирість, червону – любов. Пов’язана вами стрічка хай буде вам талісманом, який збиратиме вас на зустрічі і побачення в рідній школі.