Виходять діти з дитячого садочка з кульками у руках

Дівчинка 1 : Ви впізнаєте нас? Ми це - ви коли ходили у дитячий садочок.

Хлопчик 1: Маруся, ти пам’ятаєш як не хотіла їсти манну кашу ? Але глянь якою ти , завдяки їй, виросла!

Дівчинка 2. А пам'ятаєш Артем, як ти не хотів спати в дитячому садочку. І просив маму, щоб забрала тебе ще до сну.

Хлопчик 2: А ти Віка, пам'ятаєш свої побиті колінка, поцарапані руки, і синяки від гойдалок?

Дівчинка 1: А свої улюблені іграшки пам'ятаєш, Влада. Як вони сьогодні сумують за тобою.

Хлопчик 1: Влад, пам'ятаєш , як ти насупившись, розбирав на запчастини іграшкові автомобілі.Тобі завжди хотілось побачити, що там всередині.

Дівчинка 2: А Вікторія годинами заплітала своїх любимих ляльок і заколисували плюшевих зайчиків і ведмедиків.

Хлопчик 2: А з тобою, Женя вдома мучились бабусі і дідусі. Бо важко було вгледіти, коли те неслухняне дитя кудись зникало з подвір'я.

Дівчинка 1: Куди ж воно зникало ? Що важко було второпати, що воно вивчало світ ? Як росте квіточка, чи де живуть черв'яки ?

Хлопчик 1: А пам'ятаєш, Лєна, пісеньку , яку співав тобі твій тато?

Батько з випускницею випускниці виконує пісню «а літа…» , діти танцюють танок з іграшками Виходить випускник з першокласником, який плаче.

Випускник 2.7. Ти чого плачеш?

Першокласник: А чого вона? Ми грались в Адама і Єву, а вона замість щоб віддати яблуко мені, сама його з'їла.

Випускник 2.7. Ти що, не смій більше бити дівчаток! Ой, слухай, ти вже закінчив 2 клас, розкажи, а які у тебе оцінки?

Першокласник: Несправедливі.

Випускник 2.7. Це ж чому?

Першокласник: Вчителька придирається. Недавно відповідав на природознавстві, знав усі питання, а отримав 2

Випускник 2.7. Якщо все знав, то чому двійку отримав?

Першокласник: Так я питання знав, а відповіді не знав. Я і не вчив відповіді, я питання вчив, але хіба докажеш! А на минулому тижні диктант писали. Знову 2

Випускник 2.7. А тут за що?

Першокласник: За розділові знаки

Випускник 2.7. Ти що не вмієш ставити крапки і коми?

Першокласник: Ставити я то вмію, тільки не знаю куди

Випускник 2.7. Так ти мабуть правил не знаєш

Першокласник: Правила я знаю! Головне правило – сісти поруч з відмінницею.

Випускник 2.7. Точно сказав…

Першокласник схлипує…

Випускник 2.7. Що на цей раз сталось?

Першокласник: Бо ніхто не попередив, що до школи треба ходити аж 11 років, а я думав тільки першого вересня. Глянь, ось знайшов щоденник якогось учня 11 класу. Скільки ж це треба було пережити за 11 років

Випускник розкриває щоденник і читає

• 967 уроків проспав, з 830 — втік, 1027 уроків хворів, з 15 уроків відпустили, на 950 уроках хворіли вчителі, не було заміни, їздили на екскурсії, прокурив, був карантин… Так, дійсно у когось було цікаве життя. (швидко виходить)

Виходять випускники

Випускниця 3.1. Тепер, згадуючи ті далекі роки, ми дивуємось, невже це були ми? Так, це були ми. Тепер подорослішали, стали веселими справедливими, чарівними і надійними в дружбі.

Випускник 3.2 Ні, уявити тебе, _________, маленькою можна, тільки щільно заплющивши очі!

Випускниця 3.3. А в цих маленьких-маленьких хлопчиків були великі-великі портфелі, в яких вони носили багато-багато зошитів та книжок. А сьогодні в них не видно ні сумок, ні зошитів, ні книжок…

Випускник 3.4. А дівчата були з такими великими бантами і несли в руках самі красиві букети, що були призначені нашій самій першій вчительці!

Випускниця 3.5. Дорога наша Віра Михайлівна, дякуємо вам за перші літери й слова, перші уроки справедливості й доброти!

Випускниця 3.6. На синіх вікнах райдуга повисла,

Вона до школи кличе мене знов.

Учителько, ви перша наша пісня,

Як пісня птаха з гомінких дібров.

Випускник 3.7. Саме від вас ми взнали, що сусід по парті зовсім не дурак, а ябедничати не гарно!

Випускник 3.8. І що справжній друг – це той, який тебе ніколи не видасть, навіть в кабінеті директора, навіть під загрозою виклику в школу батьків!

Випускник 3.9. І що слова «мати», «честь» та «Україна» є найважливішими! Тому ми б дуже хотіли, щоб ви ще раз сказали нам напутнє слово на порозі нового життя!