Виступ першої вчительки.

(Звучить музика)

Ведучий 2 : Невблаганно ішов час, відраховуючи секунди, хвилини, години, тижні, місяці, роки… Шкільні дні пролетіли швидко.

Ведуча 1 : У 5 класі ви навчилися відрізняти вчителів від старшокласниць, а деяких навіть запам’ятали по іменах, вміли знаходити потрібні кабінети і, звичайно, їдальню.

Ведучий 2 : У 6 класі ви вміли ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.

Ведуча 1 : Будучи семикласниками, ви добре вже знали, що похід до медсестри під час уроку можна зробити значно цікавішим і тривалішим, включивши до маршруту прогулянку коридорами, зупинку у спортзалі або шоп – тур до буфету.

Ведучий 2 : У 8 класі ви вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручника.

Ведуча 1: За 9 років ви навчилися закохуватися і, навіть, не один раз на рік.

Ну а підказувати, підглядати, списувати, робити шпаргалки, прогулювати уроки ви уміли завжди!

Ведучий 2 : І ось промайнуло сім років, ви - випускники, ідете в доросле життя, залишаючи людину, яка раділа разом з вами, не жаліючи себе, вкладала у вас не тільки знання, а і душу, хто зустрічав вас кожного ранку на шкільному порозі, а тепер — проводжає.

Ведуча 1 : Це ваш класний керівник Нечипоренко Оксана Леонідівна

Випускник 11 : Хороших про нас слів сказали ви немало. Ще більше добрих справ зробили Ви, для нас Ви нам свою любов подарували, Ми стали дружний і веселий клас.

Випускник 12: А ми…Ми вам нелегко діставались,

Тікали із уроків, пустували,

Тож сили, що ви втратили на нас

Дозвольте зараз вам компенсувать!

( Виходять два учні із горщиком каші та пряниками)

Випускник 13 : Щоб себе ви з кожним днем

Почували краще,

В подарунок вам даєм

У горщику кашу.

Випускник 14: З нами вам було не мед –

Хто з дітей не ледар?

Тож до каші додаєм

Цілу ложку меду!

Випускник 13: А щоб ви усе ж за нами

Сумували трохи,

То у кашу ми поклали Ще й півложки дьоггю.

Випускник 14 : Щирим серцем в знак любові Ще додати мушу: Оці пряники медові Засолодять душу.

Вручають горшик каші та пряники, виконують 3 пісню «Вчителька»

Ведучий 2: Із словами привітання до вас, дорогі випускники, звертається класний керівник Нечипоренко Оксана Леонідівна

Виступ класного керівника

Ведуча 1: Школа…Шкільні роки…Шкільні уроки… Є хтось , без кого це все було б неможливим.

Ведучий 2: Звичайно, це – вчителі! Саме вони були поруч з нашими випускниками впродовж багатьох років.

Ведуча 1: Послухай, а давай уявимо, що ми вчителі. Я молодий вчитель – оптиміст, а ти – з великим стажем – песиміст. Увійшла в роль?

Ведучий 2: Так

Ведуча 1: Школа – це прекрасно! Це сенс всього нашого життя!

Ведучий 2: Школа – це жахливо! Всі люди, як люди, а у вчителів навіть у святкові дні за святковим столом на першому місці розмови про школу!

Ведуча 1: Школа – це прекрасно! Завжди бачиш розуміння в очах учнів і відчуваєш підтримку дирекції і педколективу.

Ведучий 2: Школа – це жахливо! Завжди розриваєшся між своїми дітьми і чужими, а в результаті – ніякої подяки, та й ще і на педраді відчитають.

Ведуча 1: Школа – це прекрасно! Ростуть, дорослішають твої учні – ростеш і дорослішаєш і ти, але душею завжди залишишся дитиною.

Ведучий 2: Школа – це жахливо! Швидкоплинний біг часу – осінні, зимові, весняні, літні, осінні, зимові, перший дзвоник, останній дзвоник. Наче б то й не жив. А життя пройшло…

Ведуча 1: Любі вчителі, ми бажаємо вам бути завжди оптимістами!

Ведучий 2: І сьогодні ви заслуговуєте на особливу увагу наших випускників.

Випускник 15: Ох, як ми тяжко працювали.

Контрольні й заліки складали,

Було «один», було і «два»,

Боліла часто голова,

Косило око через парту

Кажу вам щиро і без жарту.

Випускник 16: Наук багато ми вивчали:

Про Піфагора пам’ятали,

І по-англійськи говорили,

І формули напам’ять вчили,

Історію не забували,

Ще й у футбол в спортзалі грали.

Випускник 17: Добрі, сердечні, хороші, Милі мої вчителі, Юність стоїть на порозі – З вами прощатися слід.

Випускник 18: Дякуємо щиро за шкільні уроки,

Хоч чимало з нами мали ви мороки,

Так прийміть подяку і вітання чемні

За уроки в школі і слова натхненні.