(Випускники виконують пісню і вкінці дарують вчителям квіти)

Голос: Сон 4: Творчий

На сцені – дві технічки, що виконують свою буденну роботу – миють підлогу, підмітають.

1.- Прокопівно, агов, Прокопівно! 2.- Чого тобі, Порфирівно? 1.- Та ось думаю, ще один рік у школі промайнув. Випускникам у добру путь… Гай-гай… Яко вже ті лебедята. Оце за ними так би й полетіла… (змахує руками, наче крилами) 2.- Еге. Та роки не пускають. Дивися, бо ще відро перевернеш!.. 1.- Хай уже… З тим відром. Вони, може, Прокопівно, навік відлітають. У світле майбуття. А ми старіємо. 2.- Та ми, Порфирівно, не постаріли, ми постаршали. Опиту, так сказать, набралися. Од цих осьо лебедят. Жизнєної науки. Універсітєти проходили. 1.- Ти про що? 2.- А про те, що мені без них буде сумно… Ай-яй… Як сумно. Як почнуть, було, літачки з вікон пускати, так ми по всьому дворі їх потім збираємо... Півдня.  1.- Чого б тобі журиться? Наступного року ще випуск буде. Нові лебеді підростуть. І новими літачками клумбу засіють. 2.- Ет!.. Нові… Хто так ще зуміє жуйку до стільця приклеїти, як ці? Я потім три дні халат шкребла. Спеціалісти! 1.- Було-було…А згадай, як вони в сьомому, га? В столовій? 2.- Спортивні змагання? Стрільба? 1.- Ну так. А скільки тоді кислих огірків дарма пропало. Снайпери. Хто ще так умітиме 2.- Знаю, це все грамотні дітки. До писанини їм Бог дав. Ой, уже дав... Коли зошитів бракувало, то вони на партах уміли. І по-нашому, й не по-нашому. Що то - ума! 1.- І правда, Таланти. Просвітителі. 2.- О, так! Колись на перерві, було, як зведуться, та як присвітять. Одне другому. Особенно хлопці. 1.- А що, хіба ж на перерві темно? 2.- В зуби! Чи під око! Бокс - кажуть. Клички. 1.- Що не кажи, а вони були найкращими бігунами. Шостий урок – а їх уже нема. Побігли. Класний керівник – завжди за ними останнім. А потім з дистанції сходив. Сама бачила. 2.- А мені здається, що вони були найкращими артистами! Хто в школі й до танцю, й до пісні? Вони! 1.- А на конкурси та олімпіади!  2.- Вони! 1.- А всі переможні кубки завойовували в районі! Уже ж не було місця, де й поставить… 2.- А за шкільними клумбами доглянути? Хто? Теж вони! Разом: І школа за ними сумуватиме!.. 

Танець випускників

Ведучий 1:

Летять роки, немов пташина зграя,

Пливуть роки потоком бурних рік,

І мчать вони холодними вітрами,

Біжать мільйонами стежинок і доріг.

Ведучий 2:Як хочеться сказати: Зупинись!

Постій хвилинку, не спіши в дорогу!

А ти біжиш, пливеш і мчиш кудись,

Все далі від батьківського порогу.

Ведучий 1:11 років тому вас несміливих і тендітних привели до школи найрідніші люди – мама й тато. Кожному з вас вони подарували найцінніше – життя. Де б ви не були, вони завжди будуть про вас піклуватися.

Ведучий 2:Дорогі випускники, погляньте на своїх батьків. Їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлася тривога. Бо попереду ще стільки випробувань. То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість пишатися вами!

Голос: Сон 5: Пророчий

Випускник 49 :

Якщо син у справах всюди перший,

Зірки із неба запросто хапає...

Це усе батьків залізні нерви

Небеса до нього присувають.

Випускниця 50:

Як дочка росте усім на радість

І розумниця, й спортсменка і артистка —

Це матуся люба постаралась,

І наставником була і другом близьким.

Випускник 51:

Ось вони —ненагляднії чада:

Хлопчики ваші і ваші дівчата...

Діточки ваші, кровиночки ваші.

Ви не знайдете розумніш і краще.

Випускниця 52:

Скільки безсонних ночей і деньочків

Віддано вами для дочок, синочків.

Скільки нелегких і довгих років

Ви віддали для дочок і синів

Випускник 49:

Нагороджені ми любов'ю.

Хай святиться ваше ім'я.

Зичим доброго вам здоров'я

Тато й мамо, родинонька вся!

Випускниця 50 :

Дорогі наші батьки! Ми різні. Але ми – це ви, більш сміливі і сучасні, неспокійні і відверті.

Випускник 51 :

Ми – це ви, якщо б ви просто стали нами сьогодні. Ми – це ви у майбутньому.

Випускниця 52 :

Спасибі вам, батьки, за сьогодення і за те, чого ще нема. За кожен день, що був, ми вдячні вам! За кожен день, що є, ми вдячні вам! За кожен день, що буде, ми вдячні вам, тату і мамо!