Тема 9: Хорова творчість л.Бетховена.

Мета:

Методичні рекомендації до проведення практичного заняття

І. Опрацювати тему за планом:

1.

2.

3.

ІІ. Основні поняття теми:

ІІІ. Питання для активізації навчальної діяльності

Риси якої епохи зберіг Л.Бетховен? І що вона в себе включає? Періодизація творчості? Хорові твори? ІV. Розгляд питань плану. Людвіг ван Бетховен (1770 - 1827) Німецький композитор, піаніст. Творчість Бетховена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Цей композитор є одним із трьох представників класичної віденської композиторської школи. Бетховен не лише зберіг основні риси класицизму (ясність, монументальність, стрункість композиції), а й значно розширив сферу образів. У цьому значенні Бетховен є послідовником не лише К. В. Ґлюка, Й. Гайдна і В.А. Моцарта, а й самого основоположника класичного стилю в музиці — француза Люллі. Музиці Бетховена притаманна величезна енергетична напруга, збудженість почуттів, драматизм. Його творчість підсумувала здобутки епохи класицизму. . Саме революція дала Бетховену основний матеріал для розуміння «діалектики життя». Ідея героїчної боротьби стала найважливішою ідеєю бетховенського творчості, хоча далеко не єдиною. Дієвість, активне прагнення до кращого майбутнього, герой в єдності з масами – ось що висувається композитором на перший план. Ідея громадянськості, образ головного героя – борця за республіканські ідеали ріднять творчість Бетховена з мистецтвом революційного класицизму (операми Л. Керубіні (найпопулярніші – «Медея», «Анакреон», «Два дні»), революційною маршевою піснею). «Наш час потребує людей, потужним духом», – говорив композитор. Періодизація творчої біографії Бетховена: • I – 1782-1792 – Боннський період. Початок творчої дороги. • II – 1792-1802 – Ранній віденський період. • III – 1802-1812 – Центральний період. Час творчого розквіту. • IV – 1812-1815 – Перехідні роки. • V – 1816-1827 – Пізній період. Бетховен творив вокальну музику протягом усього життя, зокрема це меси, кантати, інші твори для хору з оркестром, арії, дуети, пісні і цикли пісень. Хорові твори Бетховена, як і вся його музика, відрізняються глибиною думки, експресією, динамічністю, високою ідейністю, масштабністю форм. До них відносяться: ✓ Ораторія «Христос на масличной горе»; ✓ Меси : «Урочиста меса» ре мажор (1824), меса до мажор; ✓ Кантати : «Момент слави» для чотирьох солістів, хору та оркестру (1814), Похоронна кантата на смерть Імператора Йосифа ІІ для солістів, хору та оркестру (1790), Кантата на честь вступу на престол імператора Леопольда ІІ для солістів, хору та оркестру (1790); ✓ Хоровий фінал 9 симфонії (на текст оди Ф.Шиллера «К радости»); ✓ Хор з оркестром

Слухання та аналіз творів малих форм Л.Бетховена: «Восхваление природи человеком», «Весенний призив».

V. Контроль знань по темі: Перерахуйте хорові твори Бетховена? На скількт періодів поділена творчісь композитора? Назвіть їх?

Vі. Література.

Тема 10: Хорова творчість ф.Шуберта, ф.Мендельсона, р.Шумана

Мета:

Методичні рекомендації до проведення практичного заняття

І. Опрацювати тему за планом:

1.Хорова творчість композиторів-романтиків

2. Творчість Ф.Шуберта, Ф.Мендельсона, Р.Шумана

3.Огляд творів

ІІ. Основні поняття теми:

ІІІ. Питання для активізації навчальної діяльності Назвіть духовні твори Шуберта?Що характерне для романтичного синтезу мистецтв у творчості Шумана? З чим пов’язане коло образів у творчості Мендельсона?

ІV. Розгляд питань плану.

Ф.Шуберт – меси; Ф.Мендельсон – хорові мініатюри; Р. Шуман – ораторія «Рай и Пери». Хорова творчість композиторів-романтиків

Композитори XIX століття затверджують в західноєвропейській хоровій літературі камерний жанр пісні-хору. Тематика творів цього жанру переважно любовно-лірична і пасторальна. По своїй музичній мові ці твори близькі до народної, головним чином міської, пісні, що є однією з найважливіших причин їх життєстійкості і популярності.

Хори Вебера, Шуберта, Мендельсона і Шумана, найчастіше написані в куплетній, куплетно-варіаційній, простій двочастинній (зазвичай репризній) і і тричастинній формах. Шуберт, застосовує в своїх хорах розвиненіші форми, зокрема, складні дво- і тричастинні. В Мендельсона зустрічаються 10-ти і 12-титактові мініатюри. Подібні межі характерні також і для хорів з опер, театральної музики (хори з опер Вебера, хорові номери в театральній музиці Мендельсона).

Хорова творчість композиторів-романтиків повною мірою відображає виконавські традиції тих років. Так, створення великої кількості творів для чоловічого хору пов'язане з виникненням в Німеччині і Австрії «лідертафелей» - співацьких суспільств, що складалися виключно з чоловічих голосів (хорові мініатюри Вебера, Шуберта). Проте, пізніше в ці співацькі суспільства почали долучати і жіночі голоси, що досить швидко відбилося на збільшенні кількості хорів для змішаного складу (хори Мендельсона, Шумана, Брамса). Поширення ансамблевого співу в побуті стимулює створення композиторами вокальних ансамблів (тріо і квартетів), зокрема, багато подібних творів створено Шубертом.

У хорових творах композиторів-романтиків незрівнянно зростає роль мелодії. Мелодія стає основою хорової фактури. Контрастність мелодичного змісту набуває найважливішого значення при формоутворенні. Розгорнуті поліфонічні форми зустрічаються у творах кантатно-ораторіального жанру і в духовній музиці (ораторії Мендельсона, меси Шуберта).

У хорових мініатюрах Шуберта, Мендельсона і Шумана великого значення набувають сольні і ансамблеві епізоди. Найчастіше, ними починаються твори. Найбільш типові наступні типи співвідношень виконуючих соло голосів і хору:

1) хор буквально повторює фразу, виконану солістами

2) хор продовжує фразу, почату солістами

3) хор співає спільно з солістами.

Оркестровий або фортепіанний супровід не лише стає органічним елементом цілого, але і часто, відіграє самостійну роль. У шубертівських хорах для чоловічих голосів і фортепіано, супровід близький до його фортепіанних п'єс. Хорове письмо композиторів-романтиків, як правило, логічне, природнє, і зручне для виконавців. Це відноситься як до голосоведення кожної хорової партії, так і до використання діапазонів і теситури.