V. Контроль знань по темі:

Vі. Література.

Тема 15: Хорова творчість м.Равеля, ф.Пуленка, о.Мессіана.

Мета:

Методичні рекомендації до проведення практичного заняття

І. Опрацювати тему за планом:

1.Хорова творчість М.Равеля.

2.Творчісь Ф.Пуленка.

3.Огляд творчості О.Мессіна.

ІІ. Основні поняття теми:

ІІІ. Питання для активізації навчальної діяльності Коли народився О.Мессіан? Характеристика творчості М.Равеля? Відомі твори Ф.Пуленка?

ІV. Розгляд питань плану.

Слухання: М.Равель - «Николетта» , Ф.Пуленк – «Грусть», «Stabat mater», О.Мессіан – «O, sacrum convivium». Олів'є Мессіан

Олів'є Мессіан (1909-1992) - французький композитор, органіст, педагог. Син поетеси Сесіль Соваж. У 1930 - закінчив Паризьку консерваторію, де займався у П. Дюка (композиція), М. Еммануеля (історія музики), М. Дюпре (орган). З початку 30-х рр. - Органіст собору Ла-Трините в Парижі. З 1936 - викладав гармонію. У 1936 - створив творче об'єднання "Молода Франція" разом з А. Жоліве, І. відра, Даніель-Лесюром. У роки 2-ї світової війни був мобілізований.

"Квартет на кінець часу", створений в 1940-1941гг. в таборі для військовополонених. З 1942 - професор Паризької консерваторії. З кінця 40-х рр. проводить семінари, читає лекції в інших країнах.

Мессіан - одна з найсуперечливіших постатей у Французькій музиці. На творчість композитора значний вплив мала естетика символізму з її релігійною екзальтацією, культом Христа. Творчість Мессіана пронизане теолого-містичними ідеями, багато його твори пов'язані з релігійною тематикою. Однак деякі з них позбавлені церковного містицизму, вони перетворюються в своєрідні оди Всесвіту, гімни природі.

Мессіан, проповідуючи натхнення, «божественне походження» музики, в своїх творах вдається до певних розрахунках. Абстрактно-теоретичні схеми нерідко поглинають мелодію. Мессіан використовує складні ладові структури і ритмічні системи.

Величезне значення надає Мессіан ритмічної організації звукового матеріалу, в драматургії метро-ритму він бачить основу формоутворення. Мессіан вивчав ритми старовинної індійської музики, створив власний ритмічний словник на базі формул «Дечіталас» - «Ритмічні етюди» для фортепіано, систематизованих індійським музичним дослідником XIII століття Чарнгадева. Мессіан ратує за аметріческую музику, т. Е. Музику з вільною (не скутим регулярністю тактового акценту), метрикою. Він застосовує також симультанний принцип, т. Е. Одночасне використання ряду неоднорідних ритмічних формул, при цьому виникають різні види поліритмії і поліметрія

ТВОРЧІСТЬ

У теоретичних працях («Техніка моєї музичної мови», 1944; «Трактат про ритм», 1948) сформулював власні нові й складні композиційні принципи. У творах Мессіана знайшли відбиття теологічні ідеї і пошуки (фортепіанний цикл «Двадцять поглядів на немовля Ісуса», оркестрово-хоровий твір «Три маленькі літургії божественної присутності», обоє - 1944), вивчення традицій неєвропейських культур - індійської, японської, латиноамериканської (симфонія « Турангаліла », 1948, і ін), захоплення орнітологією, особливо вивчення голосів птахів (« Каталог птахів »для фортепіано, ударних і духових, зошити 1 - 7, 1956-1958, та ін.)

Автор монументальної опери «Святий Франциск Ассізький» (1983). Концертував як органіст і піаніст (виконавець власних творів); блискучий імпровізатор.

СПИСОК ТВОРІВ

Для хору

Три маленькі літургії божественної присутності (Trois petites liturgies de la presence divine, для дружин. унісонного хору, фп. соло, хвиль Мартено, струн. oрк., і ударних, 1944), П'ять вирішував (Cinq rechants, 1949), Меса клечальної дня (La Messe de la Pentecote, 1950), ораторія Преображення Господа нашого (La transfiguration du Notre Seigneur, для хору, оркестру. і соло інструментів, 1969)

Для оркестру

Забуті приношення (Les offrandes oubliees, 1930), Гімн (1932 ), Вознесіння (L 'Ascension, 4 симф. п'єси, 1934), Хронохромія (1960); Турангаліла-симфонія (фп., хвилі Мартено, 1948), Пробудження птахів (La reveil des oiseaux, фп., 1953), Екзотичні птиці (Les oiseaux exotiques, фп., ударні та камерний орк., 1956), Сім Хайку (Sept Haп-kaп, фп., 1963); для дух. орк. і ударних - Чаю воскресіння мертвих (Et expecto resurrectionem mortuorum, 1965, за замовленням франц. уряду до 20-річчя закінчення 2-ї світової війни)

Камерно-інструментальна музика

Тема з варіаціями (для скрипки. і фп., 1932), Квартет на кінець часу (Quatuor pour la fin du temps, для скрипки., кларнета, віолончелі., фп., 1941), Чорний дрізд (Le merle noir, для флейти і фп ., 1950)

Для фортепіано

Двадцять поглядів на немовля Ісуса (Vingt regards sur l 'enfant Jesus, 19444), 4 ритмічних етюду (Quatre ?tudes de rythme, 1949-50), Каталог птахів (Catalogue d 'oiseaux, 7 зошитів, 1956-59); для 2 фортепіано. - Бачення Амін (Visions de l 'Amen, 1943)

Для органу

Небесне причастя (Le banquet celeste, 1928), органні сюїти, в т. ч. Різдво господнє ( La nativitй du Seigneur, 1935), Органний альбом (Livre d 'Orgue, 1951)

Для голосу з фортепіано

Пісні землі і неба (Chants de terre et de ciel, 1938 ), Харавей (1945) і ін Франсіс Пуленк

Франсіс Пуленк – видатний французький композитор, піаніст та музично-громадський діяч. Він був наймолодшим учасником творчого об’єднання «Шістка». Музична спадщина митця налічує близько 150 творів у різних жанрах. Серед кращих зразків – опери «Груди Терезія», «Діалоги кармеліток» та «Людський голос». У творчому доробку композитора важливе місце займає балет «Лані», кантата «Обличчя людське», духовна музика, зокрема «Stabat mater» для хору та оркестру. Також – «Сільський концерт» для чембало з оркестром, камерно-інструментальна музика, зокрема сонати для духових і фортепіано, вокальні композиції.

Творчість Ф.Пуленка зрілого періоду привертає увагу щирим ліризмом та глибиною у розкритті психології людської душі. Композитор володів непересічним мелодичним даром. Важливим джерелом його музики стала французька пісня – «шансон». Ф.Пуленк з повагою ставився до національних традицій. В історію музичної культури Франції першої половини ХХ століття він увійшов як яскравий представник «неокласицизму».

Також Пуленк відомий в жанрі духовної музики. Вдалим зразком цього жанру є перший духовний твір композитора – «ЛІТАНІЯ ДО ЧОРНОЇ БОГОМАТЕРІ РОКАМАДУРСЬКОЇ». Духовна творчість Ф. Пуленка охоплює великий жанровий діапазон: від невеликих хорів до розгорнутих циклічних композицій, на кшталт «Меси», «Stabat Mater», «Gloria», «Sept Repons des Tenebres», які створювалися паралельно зі світськими творами. Так, «Літанія» (1936) постає в оточенні вокальних циклів «П’ять віршів Елюара» (1935) і «Той день та ніч» (також на слова Елюара, 1937); поряд зі «Stabat Mater» виникає опера-фарс «Груди Терезія» (1944), «Gloria» та «Респонсорії страсного тижня» з’являються майже в один час з ліричним монологом «Дама з Монте-Карло» (1961). Своєрідний перетин духовної та світської ліній у творчості композитора відбувся в опері-трагедії «Діалоги кармеліток».

У тексті «Літанії» Пуленка опосередковано розкривається історія виникнення однієї з найвідоміших статуй Чорної Богоматері собору Нотр- Дам-де-Пюі в містечку Рокамадур (загалом у Франції відомо близько 300, в Іспанії – приблизно 50, в Італії – 30, у Німеччині – 19). У творі Пуленка текст викладений сучасною французькою мовою.

Яскравим прикладом є «Gloria», в останній частині якої з’являється ремінісценція теми вступу. Для літаній, які виконуються в храмі характерний респонсорний тип виконання: священик читає першу частину кожного звернення, а прихожани разом повторюють прошення. Пуленк у своїй «Літанії» винятково тонко й майстерно переосмислює дану традицію співу, значно ускладнюючи її. З точки зору фактурного вирішення твір являє собою своєрідну «пульсуючу» форму, на кшталт барокових композицій, що ґрунтуються на співставленні різних звукових об’ємів – реплік окремої партії, або ансамблю солістів та хорового tutti. Проте, слід зауважити, що диференціація щільності звучання в «Літанії» здійснюється композитором в межах прозорого триголосся, що супроводжується органом. Створюючи таку вишукану «ажурну» музичну тканину, Пуленк значно збагачує та урізноманітнює звучання дитячого (жіночого) триголосся.

В «Літанії до Чорної Богоматері» намітилися й головні образно- інтонаційні полюси, властиві духовній музиці Пуленка. Насамперед, це лірика – споглядально-просвітлена та скорботна. Перша сфера асоціюється з колективною молитвою, втілюючись у хоральних туттійних епізодах та репліках окремих партій. Важливо, що у «заспівах» Пуленк стилізує григоріанський хорал, звучання якого особливо близьке автентичному у виконанні дискантів (акапельний спів, поступеневий рух мелодики з оспівуванням устоїв, діатоніка, метро- ритмічна свобода). Друга сфера втілює суб’єктивний світ людини й «озвучується» ансамблем солістів (епізоди «Цариця, святині якої присвятив себе Св. Марсьяль» та «Богоматір, паломництво до якої одаровується особливими милостями…», що поступово переходить в хорове tutti). Для неї характерне використання кантилени аріозо-пісенного типу з опорою на ламенто, які в майбутньому будуть жанрово-інтонаційною базою ліричних частин циклічних творів Пуленка. Іншим образно-інтонаційним полюсом «Літанії» є драматично-дієва сфера, пов’язана з опорою на інструментальну сигнальність (фанфарність) та моторно-рухливе начало. Вона з’являється, коли мова йде про меч легендарного героя Роланда та поєдинки, утворюючи яскравий контраст до панівної сфери лірики всередині ІІІ розділу. В епізоді «Царице, котрій Роланд присвятив свій меч…» раптово змінюється характер музики: значно пришвидшується темп, зростає динаміка (ff), на зміну кантилені приходить фанфарність, в партії органу з’являються напружені трелі. Важливо зазначити, що контрастне протиставлення сфер активної дієвості та лірики, намічене в «Літанії», буде рельєфно втілене композитором в таких духовних творах, як «Stabat Mater», «Gloria», «Сім респонсоріїв страсного тижня».

Морис Равель

Морис Равель ─ видатний французький композитор кінця ХІХ ─ початку ХХ століття. З одного боку, він є яскравим представником музичного імпресіонізму, безпосереднім продовжувачем традицій К.Дебюссі. А з іншого ─ М.Равель виробив власний, самобутній стиль, що виходить за межі імпресіоністичної естетики. Творчість композитора відзначається багатством музичних образів, глибиною у розкритті різноманітних життєвих явищ, органічним поєднанням традицій та новаторства. В період, коли значна частина інтелігенції захоплено вітала численні «модерні» напрямки в мистецтві (зокрема, урбанізм, експресіонізм), М.Равель міцно спирався на досягнення своїх попередників. Ясність думки, класична чіткість форми, мелодична виразність, яскраво національний колорит ─ ось основні риси його музики.

Творча спадщина М.Равеля порівняно невелика. Вона представлена різними жанрами: 2 опери, 3 балети, 2 фортепіанні концерти, твори для оркестру, камерно-інструментальна та вокальна музика. У довоєнний період (до 1914 року) в центрі уваги композитора ─ поетичні картини природи, народний побут, антична тематика. З великим натхненням і майстерністю М.Равель змальовує колоритні образи, пов’язані з музичною культурою Іспанії та Сходу. Проте, у післявоєнний час в його творчості з'являються трагічні настрої, драматичний пафос, глибокі життєві узагальнення. Імпресіонізм збагачується новими стильовими рисами, пов’язаними з неокласицизмом.

М.Равель не належав до радикального напрямку в музичному мистецтві першої половини ХХ століття (як, наприклад, А.Шенберг, Б.Барток, П.Хіндеміт, А.Онеггер, І.Стравінський). Проте, його творчість мала значний вплив на розвиток музичної культури. Вона отримала високу оцінку з боку багатьох композиторів, серед яких ─ Б.Барток, М.Фалья, Дж.Гершвін, Е.Віла-Лобос, С.Прокоф'єв, А.Хачатурян.

У ранній період творчості написав кантати «Мірра», «АЛЬЦИОНА», «Алісса» .Вони не принесли автору успіху, але його інтерес до вокальної та хорової музики не пропав. Равель склав чарівні хори для змішаного складу (на власні тексти) a cappella (єдиний випадок звернення композитора до хорового жанру) - «Ніколетта» ,«Три райські птахи», «Рондо», ввів хор (без слів) в балет «Дафніс і Хлоя »

.В« Ніколетті »Равель звертається до жанру сатиричної казки, основні образи якої пов'язані з французьким фольклором. У «Трьох райських птахів» в символічній формі стосується війни. У «Рондо» казкові образи глибоко кореняться в народно-танцювальної музики. Використання натуральних ладів - дорийского і фрігійського в «Ніколетте», лидийского в «Рондо», ще раз підтверджує зв'язок хорів з народною піснею. Дотепність і тонка іронія, особливий колорит і яскрава картинність, витонченість і благородство - відмінні риси трьох пісень для хору, які продовжують традиції французького шансону.