61. Основні принципи фармакотерапії невідкладних станів лікарськими засобами.

У багатьох випадках не вдається встановити причину інтоксикації через немож­ ливість з’ясування анамнезу у зв’язку з тяжким станом хворого. Часто таким хво­ рим ставлять діагноз інтоксикації невідомою токсичною речовиною. У подібних ситуаціях, а також у випадках недостатньої ефективності аптпдотних засобів при­ значають лікарські засоби, які, діючи на ту чи іншу ланку патогенезу інтоксикації, усувають або зменшують симптоми захворювання, тобто призначають засоби симп­ томатичної терапії.

Особливо велике значення симптоматична терапія має прп отруєннях речовина­ ми, у тому числі ліками, котрі не мають спеціальних антидотів.

Засоби симптоматичної терапії застосовуються з метою ефективності фармако­ логічної регуляції життєво важливих функцій: кровообігу та дихання. Застосовують серцеві глікозиди, вазотоніки, засоби, що покращують мікроциркуляцію, оксигено­ терапію, стимулятори дихання. Судоми ліквідують застосуванням сибазону. При набряку головного мозку проводять дєтідратаційну терапію (фуросемід, маніт), за­ стосовують анальгетикн, проводять корекцію кислотно-лужного стану крові. При зупинці дихання переводять хворого на штучну вентиляцію легень з комплексом реанімаційних заходів.

Особливістю інтенсивної терапії тяжких гострих отруєнь хімічної етіології є необ­ хідність одночасного проведення двох основних видів лікувальних заходів - штуч­ ної детоксикації і симптоматичної терапії, що направлена на підтримання загаль­ ного гомеостазу, а також функцій тих органів і систем організму, котрі у більшому ступені потерпають від дії даної отрути.

Таким чином, невідкладна допомога при гострих екзогенних отруєннях полягає у поєднаному проведенні наступних лікувальних заходів:

1. Прискореного виведення токсичних речовин із організму шляхом застосуван­ ня методів активної детоксикації.

2. Невідкладного застосування засобів специфічної (антидотної) терапії, які мо­ дифікують метаболізм отрути або зменшують її токсичність.

3. Застосування засобів симптоматичної терапії, спрямованої на захист та під­ тримку тієї функції організму, яка переважно пригнічується даною отру­ тою.

62. Фармакотерапія невідкладних станів на прийомі в стоматологічному кабінеті.

Надання допомоги при непритомності

Надання допомоги при непритомності спрямована на поліпшення кровопостачання та оксигенації головного мозку:

1. Хворому слід надати горизонтальне положення з опущеною головою та піднятими ногами, забезпечити доступ свіжого повітря, звільнити від одягу, що стискує, побризкати в обличчя холодною водою, поплескати по щоках.

2. Якщо цього недостатньо, показано вдихання парів нашатирного спирту.

3. При важкому стані в/м вводиться кофеїн (1 мл 10 %-ного розчину), кордіамін (2 мл), при стійкому непритомності - ефедрин (1 мл

5 %-ного розчину), мезатон (1 мл 1% розчину).

Колапс

Невідкладна допомога:

1. Необхідно покласти пацієнта у горизонтальне положення, звільнити від одягу, забезпечити приплив свіжого повітря, обкласти теплими грілками, дати тепле пиття. Кінцівки слід розтерти розведеним етиловим або камфорним спиртом. Викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

2. Для нормалізації АТ підшкірно вводять кордіамін, 0,1 %-ний р-н адреналіну 1 мл, 1 %-ний р-н мезатону 1 мл.

3. У випадках із зменшенням ОЦК показано введення плазмозамінних рідин (реополиклюкин, ізотонічний розчин, 5 %-ний р-р глюкози).

4. При стійкому зниженні артеріального тиску вводять преднізолон (1-2 мг/кг).

Госпіталізація.

ШОК

Невідкладна допомога при ЛАШ:

1. Припинення введення алергену.

2. Вводять 1 мл 0,1 %-ного розчину адреналіну внутрішньовенно крапельно, через 10-15 хв при відсутності тенденції до нормалізації тиску можна повторити введення адреналіну.

3. Введення кортикостероїдів (внутрішньовенно, при неможливості - внутрішньом'язово) - преднізолон 75-150 мг і більше, дексаметазон 4-20 мг, гідрокортизон 150-300 мг.

4. При асфіксії та задусі ввести еуфілін 2,4 %-ний - 10-20 мл внутрішньовенно.

5. Заповнення ОЦК - внутрішньовенна інфузія кристалоїдів, альбуміну, реополіглюкіну, бікарбонату натрію.

6. При необхідності - проведення серцево-легеневої реанімації, при наявності асфіксії - конікотомія.