57. Основні принципи фармакотерапії гострих отруєнь лікарськими засобами.

Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

Детоксикація - це процес знешкодження отрути та прискорення її виведення з організму.

Механізми детоксикації діляться иа наступні групи: • Підсилення природних шляхів детоксикації (промивання шлунка, очищення

кишечнику, форсований діурез, лікувальна гіпервентиляція, фармакологічна

регуляція активності ферментів детоксикації). • Методи штучної детоксикації (гемодіаліз, гемосорбція, плазмосорбція, пери-

тонеальнпй діаліз, заміщення крові, плазмаферез). • Детоксикація шляхом застосування антпдотів: специфічна (антидотна) терапія.

1. Підсилення природних шляхів детоксикації

Очищення шлунково-кишкового тракту. Виникнення блювоти при деяких ви­ дах отруєння слід розглядати як захисну реакцію організму, що направлена на виве­ дення токсичної речовини. Цей процес може бути підсилений шляхом подразнення задньої стінки глотки і кореня язика, натискуванням на надчеревну ділянку, а також за допомогою блювотних засобів (наприклад, розчин апоморфіну гідрохлориду).

Перш ніж викликати блювання, слід випити кілька склянок блідо-рожевого розчи­ ну калію перманганату.

У випадках отруєння припікаючими речовинами спонтанне чи штучно виклика­ не блювання є небажанимо,скільки повторне проходження кислоти чи лугу через стравохід може поглибити опік. Крім того, можливі аспірація припікаючої речовини і тяжкий опік дихальних шляхів.

Цих ускладнень можна запобігти при застосуванні зондового методу промивання шлунка. Значно перебільшена небезпека введення зонда у випадку отруєння при­ пікаючими рідинами. При тяжких отруєннях хлорованими вуглеводнями та ФОС протипоказань для промивання шлунка зондовим методом практично не існує.

При отруєннях речовинами наркотичного типу дії промивання шлунка потрібно проводити через кожні 4-6 год., оскільки в таких випадках можливе повторне над­ ходження отруйних речовин до шлунка з кишечнику внаслідок регургітапії хімусу та жовчі, що містять токсини.

У коматозному стані потерпілого шлунок слід промивати після інтубації трахеї, що повністю запобігає аспірації блювотних мас.

Крім механічного видалення отрут із шлунка, застосовують різні засоби зв'язування і знешкоджуваннїхя. Для цього використовують в у г іл л я а к т и в о в а н е з водою у вигляді кашки (1-2 столові ложки всередину після промивання шлунка).

Вугілля добре адсорбує алкалоїди, глікозиди, а також різні синтетичні органічні сполуки, солі важких металів.

Уповільнити абсорбування токсичних речовин можна призначенням обволікаю­ чих засобів (слиз, желе, кисіль), в ’яж учих (танін), які особливо ефективні у випад­ ках отруєння припікаючими і подразнювальними речовинами (кислоти, луги, солі важких металів). При отруєнні лугами застосовують низькі концентрації слабких кислот (1 % розчин кислоти оцтової або лимонної), кислотами - призначають лужні розчини (розчин натрію магнію оксиду). Більшість клініцистів вважають останнє недоцільним, оскільки слабкі кислоти і лужні речовини є додатковими подразню­ вальними засобами.

Застосування проносних засобів для зменшення абсорбції і прискорення прохо­ дження токсичних речовин у травному каналі не має самостійного значення у комп­ лексній детокснкаційній терапії. Причиною цього є недостатньо швидкий ефект дії сольових проносних (через 5-6 год) івластивість прискорювати розчинення іабсор­ бування жиророзчинних отрут у разі застосування олійних проносних. Тому в таких

випадках доцільнішезастосовуватоичисну клізму, а також проводити стимуляцію киш ечнику за допомогою внутрішньом’язового введення 10-15 мл 4 % розчину ка­ лію хлориду, 40 % розчину глюкози і 2 мл (10 ОД) окситоцину (протипоказано при вагітності).

Детоксикаційний ефект очисної клізми обмежений за часом: токсична речовина має надійти у товсту кишку, тому в перші години після отруєння клізма не дає бажа­ ного результату.Крім того, при отруєнні наркотичними препаратами у зв’язку із значним зниженням моторики кишок послаблюючі засоби не дають бажаного ре­ зультату. Більш сприятливе застосування в якості послаблюючого вазелінового мас­ ла (100-150 мл), яке не всмоктується у кишечнику і активно зв’язує жиророзчинні токсичні речовини, наприклад, дихлоретан.

У випадках підшкірного чи внутрішньом’язового потрапляння токсичних речо­ вин потрібно застосовувати холод протягом 6-8 год. Показано також для зменшен­ ня впливу токсичних речовин на організм проведення новокаїнової блокади навко­ ло місця надходження речовини. У разі потрапляння токсичної речовини на шкіру, потрібно обмити шкіру водою, а при інгаляційних отруєннях належить передусім винести потерпілого із зони ураж ення.

Видалення токсичних речовин із крові. Для цього застосовують метод форсо­ ваного діурезу, який є показаним і ефективним у випадках інтоксикації різними хімічними сполуками, що виводяться переважно нирками. Форсований діурез як метод детоксикації ґрунтується на застосуванні осмотичних діуретинів (сечовина, манітол) чи салуретпків (фуросемід, кислота етакрипова), що сприяють різкому підвищенню діурезу, і є головним способом консервативного лікування хворих з ін- токспкапіямп у стаціонарі.

Метод форсованого діурезу є достатньо універсальним засобом прискорення ви­ ведення з організму різних токсичних речовин, що виділяються з організму з сечею. Однак ефективність діуретичної терапії знижується внаслідок міцного зв’язку бага­ тьох хімічних речовин з білками та ліпідами крові.

Форсований діурез є досить ефективним методом детоксикації при отруєннях барбітуратами, морфіном, хініном, пахікарпіном, ФОС, саліцилатами, солями важ­ ких металів тощо. Проведення форсованого діурезу передбачає попереднє водне на­ вантаження, введення діуретика і замісну терапію розчинами електролітів.

Крім того, при гострих отруєннях барбітуратами і саліцилатами показано разом з водним навантаженням (1000 мл ізотонічного розчину натрію хлориду) підвищу­ вати лужні резерви крові шляхом внутрішньовенного крапельного введення 500—