51. Гостре отруєння кислотами та лугами. Заходи допомоги.

Симптоми отруєння лугами: глибокі некротичні зміни у слизових оболонках ро­

тової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, різкий біль у животі, утруднення під час ковтання, блювання, пронос з кров'ю, перитоніт, шок, алкалоз.

Перша допомога: промивання шлунка водою, іноді введення слабких органічних кислот - цитринової, оцтової (більшість клініцистів звертають увагу на їх подраз­ нювальний вилив), збитого білка яєць, активованого вугілля, рослинної олії, нарко­ тичних аиальгетиків; у разі гінонатріємії - введення великої кількості ізотонічного розчину натрію хлориду, інгаляція вуглекислоти.

Усі кислоти швидко транспортуються з кишок і мають резорбтнвну дію, спричи­ няють компенсований (утворена вуглекислота швидко виводиться через дихальні шляхи, з сечею, що зумовлює зменшення лужних резервів у крові), а потім неком- пенсований (зниження рН крові внаслідок вичерпання лужних резервів) ацидоз.

Некомпенсований ацидоз виявляється втратою чутливості, порушенням дихання (дихання Куссмауля), підвищенням артеріального тиску, судомами, комою. Смерть настає від паралічу дихального центру.

У випадках отруєння концентрованими кислотами розвиваються симптоми їх місцевої дії - опіки по ходу надходження, різкий біль, блювання, діарея, шок, а та­ кож симптоми некомпенсованого ацидозу.

До заходів невідкладної допомоги належить нейтралізація кислоти, промивання во­ дою, інколи - суспензією магнію оксиду, приймання обволікаючих білкових речовин (збитий білок яєць, молоко), призначають наркотичні анальгетикп (морфін, проме­ дол та ін.), проводять симптоматичну терапію. Для боротьби з ацидозом внутрішньо­

венно вводять натрію гідрогенкарбонат та ізотонічний розчин натрію хлориду.

52. Класифікація препаратів лужних і лужноземельних металів.

53. Препарати натрію (ізотонічний, гіпертонічний та гіпотонічний розчини натрію хлориду).

Фармакодинаміка та показання до застосування.

Н а т р ію х л о р и д в ізотонічному розчині (0,9 %) та гіпертонічному розчині (10 %) широко застосовують в медицині.

Фармакокінетика. Ізотонічний розчин натрію хлориду при парентеральному вве­ денні швидко абсорбується, утримується в крові нетривалий час, швидко надходить до інтерстиціґшого та позаклітинного простору. Через годину в крові залишається 50 % введеного розчину. Препарат швидко екскретується нирками, потовими зало­ зами і з фекаліями.

Фармакодинаміка. Натрію хлорид в ізотонічному розчині нормалізує водно-со­ льовий обмін, осмотичний тиск, іонний склад, об’єм крові, підвищує антитоксичні властивості організму. У зв’язку з швидким виведенням із судинного русла і малою здатністю коригувати гіповолемію натрію хлорид як плазмозамінний засіб у моно- препараті практично не застосовують. Натрію хлорид входить у розчини, які при­ значають для корекції порушень електролітного балансу, такі як ацесоль, дпеоль, ііо-

ностерил, розчин Рінгера та Рінгера розчину лактатного, трисоль, хлосоль. Місцево ізотонічний розчин натрію хлориду має слабку протимікробну дію.

Показання: призначають при значній втраті позаклітинної рідини або недостат­ ньому її надходженні. Посилене виділення натрію з організму відбувається при три­ валому та вираженому проносі (при холері), надмірному блюванні, важких опіках, важких обмороженнях із сильною ексудацією, гіпофункції кори наднирників.

При дефіциті натрію хлориду спостерігається активація коагуляції в зв’язку з пе­ реходом води з судинного русла в тканини. При значному дефіциті натрію у хворих розвиваються спазми гладеньких м’язів, судомні скорочення скелетних м’язів, по­ рушення функції нервової системи і кровообігу.

Натрію хлорид в ізотонічному розчині призначають для промивання ран, очей, слизової оболонки носа.

Натрію хлорид в ізотонічному розчині призначають як дезінтоксикаційний засіб. Широко застосовується для розчинення різних лікарських засобів, у тому числі при інфузіях.

Побічна дія: введення значної кількості розчину веде до гіпериатріємії, циркуля- торних порушень, загрожуючи набряком мозку і легень, при лікуванні значними до­ зами кортикостероїдів.

Гіпертонічний розчин (10 %) натрію хлориду застосовують місцево для видалення з рани ексудату. При цьому він діє також антибактеріально, порушуючи осмотичний тиск у мікробній клітині. Крім того, натрію хлорид сприяє утворенню грануляцій і загоєнню ран. Це відбувається внаслідок слабкої протизапальної і подразнювальної дії, що стимулює процеси регенерації, поліпшення трофіки в ушкодженій ділянці.

Внутрішньовенне введення ізотонічного розчину (0,9 %) натрію хлориду застосо­ вують у випадках кишкових, легеневих, маткових кровотеч. При введенні у пряму кишку препарат подразнює рецептори її слизивої оболонки, що зумовлює його про­ носну дію. Натрію хлорид є антидотом препаратів срібла.

Гіпертонічні розчини (3-5-10 %) застосовують при лікуванні гнійних ран у вигляді примочок і компресів, вволять внутрішньовенно 10% розчин для при­ пинення легеневих, шлункових, маткових кровотеч, при гіпоиатріємії, спричиненій сечогінними засобами. Натрію хлорид у 2-5 % розчині використовують для про­ мивання шлунка нри отруєнні срібла нітратом. Усередину у великих дозах призна­ чають хворим з хворобою Аддісона ідля посилення діурезу (осмотичний діурез).

Побічна дія: порушення водно-сольового обміну, гомеостазу, посилення набряку мозку, легень.