49. Особливості застосування при різних видах гельмінтозу. Фармакологічна характеристика засобів, що застосовують для лікування кишкового гельмінтозу. Лікарські засоби, що

застосовують при позакишковому гельмінтозі.

Засоби, які застосовують при позакишкових гельмінтозах Похідні піперазину. Дитразину цитрат Фармакокінетика. Добре адсорбується з травного каналу, а також крізь шкіру

та кон’юнктиву ока. Розподіляється в багатьох органах і тканинах. Частково метаболізується, виділяється нирками як у незміненому вигляді, так і у вигляді продуктів біотрансформації. Період напіввиведення 8 годин.

Фармакодииаміка. Активний проти філярій, які циркулюють у крові та лімфатичних судинах. Дорослі самки під впливом препарату втрачають здатність давати потомство або гинуть. Вважають, що засіб знижує здатність філярій проти­ стояти фагоцитозу та порушує нервово-м’язову систему. Достатній терапевтичний ефект забезпечується тільки на ранніх стадіях захворювання.

Показання: є високоефективним засобом для лікування хворих на філяріоз, особ­ ливо вухереріоз та бругіоз. Більш чутливі до нього мікрофілярії.

Дози та спосіб використання. Призначають усередину. Дорослим 1-й день - 0,05 г однократно (після їди), 2-й день - 0,05 г кожні 8 годин, 3-й день - 0,1 г кожні 8 го­ дин, далі - 6-9 мг/кг на добу у 3 прийоми.

Побічна дія: набряки, біль у суглобах, нудота, блювання, запаморочення, підвищення температури тіла, запальна реакція у тканинах навколо загиблих мікрофілярій, помутніння склистого тіла ока з погіршенням або втратою зору.

Протипоказання: оніхоцеркоз ока.

Для лікування хворих на шистосомоз призначають сполуки стибію (сурми), зокрема антимоніл-натрію тартрат (винносурм’янонатрієва сіль). Механізм дії:

блокада сульфгідрильних груп ферментних систем гельмінтів. Препарат вводять внутрішньовенно. Сполуки стибію токсичні, часто викликають побічні ефекти. По­ бічна дія: нудота, блювання, біль у суглобах, розлади роботи серця, колапс, порушен­ ня функції печінки, нирок та ін. Застосовують рідко.

Крім сполук стибію, для лікування хворих на шистосомоз призначають е м е т и н у гідрохлорид. Високоефективним є празиквантел.

При личинкових гельмінтозах виявлено певний терапевтичний ефект похідних карбаматбензімідазолу. М е б е н д а з о л призначають при ехінококозі, трихінельозі, цнстпцеркозі.Прицпстпцеркозіпризначаютьіпразиквантел (прилокалізаціїпара­ зита у спинному мозку та шлуночках головного мозку малоефективний).

50. Препарати кислот, лугів. Місцева та резорбтивна дія кислот та лугів (кислота саліцилова, кислота борна, кислота хлороводнева розведена, натрію гідрокарбонат, магнію оксид, розчин аміаку). Показання до застосування.

Для забезпечення нормальної життєдіяльності організму необхідна біохімічна ста­ лість внутрішнього середовища —гомеостаз. Однією з важливих ланок його є кислот­ но-основна рівновага. Зміна її в той чи інший бік призводить до алкалозу чи ацидозу.

Для підтримання кислотно-основної рівноваги застосовують препарати кислот і лугів.

Кислота хлороводнева (НС1) розведена (3%,8%).Застосовуютьусередину. Фармакокінетика. Потрапляючи всередину, зв’язується з компонентами їжі,

частково нейтралізується слиною, що надходить до шлунка, а також слизом шлунка. Незв’язана частина переходить до дванадцятипалої кишки, де нейтралізується луж­ ним вмістом.

Фармакодинаміка. Кислота хлороводнева утворює концентрацію йонів водню, необхідну для перетворення пепсиногенів на пепсин, активації пепсину, денатурації та набряку білків, що полегшує їх ферментативне розщеплення. Кислота також ре­ гулює тонус воротаря шлунка, ііого евакуаційну функцію, має протимікробну дію, запобігає розвитку бродильних і гнильних процесів у шлунку, сприяє транспорту заліза, стимулює утворення гастрину, активує утворення слизовою оболонкою два­ надцятипалої кишки секретину і холецистокініну.

Показання: ахілія, гіпоаиидні стани, диспепсія, гіпохромиа анемія.

Усі кислоти швидко транспортуються з кишок і мають резорбтнвну дію, спричи­ няють компенсований (утворена вуглекислота швидко виводиться через дихальні шляхи, з сечею, що зумовлює зменшення лужних резервів у крові), а потім неком- пенсований (зниження рН крові внаслідок вичерпання лужних резервів) ацидоз.

Некомпенсований ацидоз виявляється втратою чутливості, порушенням дихання (дихання Куссмауля), підвищенням артеріального тиску, судомами, комою. Смерть настає від паралічу дихального центру.

У випадках отруєння концентрованими кислотами розвиваються симптоми їх місцевої дії - опіки по ходу надходження, різкий біль, блювання, діарея, шок, а та­ кож симптоми некомпенсованого ацидозу.

До заходів невідкладної допомоги належить нейтралізація кислоти, промивання во­ дою, інколи - суспензією магнію оксиду, приймання обволікаючих білкових речовин (збитий білок яєць, молоко), призначають наркотичні анальгетикп (морфін, проме­ дол та ін.), проводять симптоматичну терапію. Для боротьби з ацидозом внутрішньо­

венно вводять натрію гідрогенкарбонат та ізотонічний розчин натрію хлориду.

Н атрію гідрогенкарбонат (No Н С 0 3) застосовуютьмісцеводля полоскань,сприн­ цювань. У розчині препарат має протимікробну, протимікозну дію. Місцево натрію гідрогенкарбонат розплавляє муцин, очищує поверхню слизових оболонок, має по­ дразнювальні властивості, прискорює мікроциркуляцію. При прийомі всередину натрію гідрогенкарбонат має антацидні властивості (не слід приймати у зв’язку з утворенням С 0 2, стимуляцією синтезу гастрину), а також відхаркувальну дію. Вну­ трішньовенно вводять у випадках ацидозу.

Розчин аміаку (N1^011)якантисептикпризначаютьдляобробленнярукхірурга.