18. Поняття про безпеку ліків. Побічна дія лікарських засобів. Види побічної дії. Непереносимість.

Ідіосинкразія. Алергічні реакції. Мутагенність, тератогенність, ембріотоксичніть, фетотоксичність, канцерогенність.

Для позначення ускладнення лікарської терапії застосовують різні терміни: “по­ бічна дія ліків”, “медикаментозна хвороба”, “непереносимість ліків”, “медикаментоз­ на алергія”, “хвороби від ліків", “медикаментозна патологія”, “велика медикаментоз­ на хвороба” та ін. 7 груп

Ідіосинкразія

за своїми проявами нагадує алергічну реакцію, і тільки в 60-70-х роках 20 століття було встановлено, що механізми її виникнення трохи різні. У разі алергії в організмі утворюються антитіла або лімфоцити. У разі ідіосинкразії йдеться про пригноблення ферментів і пов'язаним з цим дефіцитом їх вироблення в організмі.

Алергічні реакції

бувають негайні і уповільнені. У першому випадку виражені симптоми настають у період від кількох секунд до години після прийому препарату. У другому випадку період збільшується від доби до двох.

Нові фіксовані комбінації лікарських речовин при структурній схожості компонентів з відомими мутагенами, канцерогенами або їх метаболітами також потребують випробування на мутагенність.

Тератогенна дія (від лат. teras — виродок) — виникнення вад розвитку внутрішніх органів, ЦНС, кінцівок у зародка, тобто потворності.

Ембріотоксична дія є ушкодженням зиготи чи зародка, що знаходиться в просвіті маткової труби або порожнини матки, тобто до імплантації — в перші 3 тиж після запліднення.

Фетотоксична дія (від лат. foetus — плід) — це несприятливий вплив ліків на стан внутрішньоутробного плоду (частіше — в останні тижні вагітності) та новонародженого.

Канцерогенна дія (від лат. cancer — рак), тобто здатність викликати злоякісні пухлини.

19.Принципи класифікації місцевоанестезуючих препапартів, механізм дії, порівняльна характеристика препаратів. Показання до застосування, побічна дія. Вимоги до препаратів групи місцевих анестетиків. Мета та можливості комбінації з адреноміметиками. Фармакологія складних ефірів (прокаїну, бензокаїну (анестезину) та замісних амідів (артикаїну, лідокаїну, мепивакаїну).

ЛВ, вызывающие паралич чувствительных нервов и их окончаний при прямом действии на них и потерю всех видов чувствительности в иннервируемой ими области тела.

Средства и классификация:

Сложные эфиры ароматических кислот, спиртов или аминоспиртов

Anaesthesinum.

Dicainum (Tetracaini hydrochloridum)

Novocainum (Procaini hydrochloridum).

Анилиды аминокислот

Lidocaini hydrochloridum.

Комбіновані засоби(артикаїн+епінефін)

Вимоги до місцевоанестезуючих засобів: 1. Висока вибірковість дії.

2. Відсутність негативного (подразнювального та ін.) впливу на нервові елемен­ ти і тканини.

3. Короткий латентний період. 4. Висока ефективність при різних видах анестезії. 5. Здатність звужувати або не розширювати кровоносні судини.

В основі анесте­ зуючої дії лежить пригнічення здатності мембрани генерувати потенціал дії, спо­ вільнення транспорту йоиів і проведення імпульсу нервовими волокнами, а також гальмування аксонального транспорту білків.

Показання до призначення місцевоанестезуючих засобів. Проведення локаль­ ної або рсгіонарної анестезії на різних ділянках при виконанні:

-  лікувальних маніпуляцій (оперативні втручання в хірургічній практиці, стома­ тології, оторпноларпнгології, урології, акушерсько-гінекологічній практиці);

-  діагностичних маніпуляцій, що викликають больовий синдром (інструмен­ тальні дослідження);

-  ліквідування больового синдрому при деяких патологічних етапах (ішіалгія, люмбаго, травма, свербіння шкіри);

-  ліквідування больового синдрому під час пологів;

-  терапія порушень серцевого ритму (лідокаїн).

Поб. єфекти: алергія, сістемная токсічность, легкий головний біль, запаморочення,

сонливість, загальмованість, дзвін у вухах, порушена чутливість, порушення смаку.

тоніко-клопічні судоми, що супроводжуються непритомністю, комою, зупинкою дихання. тахікардія і підвищення артеріального тиску, особливо при додаванні до анестетика адреналіну.колапс

Прокаїну гідрохлорид (новокаїн) широко використовують для провідникової та інфільтраційної анестезії, тривалість якої становить 30-60 хв. Великою перевагою новокаїну є низька токсичність. Це стосується і його метаболітів - параамінобензой­ ної кислоти і діетпламіноетанолу, що утворюються внаслідок гідролізу естеразами (головним чином псевдохолінестеразою) і виводяться нирками у вигляді кон’югагів з гліцином і глюкуроновою кислотою.

При реабсорбції або безпосередньому введенні у кров новокаїн чинить загальний вплив на організм: зменшує утворення ацетилхоліну і вивільнення норадреналіну (пресинаптпчний ефект), блокує автономні вузли, зменшує спазм гладеньких м'язів внутрішніх органів, пригнічує секрецію залоз травного каналу, розширює судини, що спричиняє зниження артеріального тиску, збудливості міокарда (протиаритміч- нпй ефект) і нервових клітин головного мозку. Новокаїн пригнічує вісцеральні реф­ лекси і соматичні полісинаптпчні спінальні рефлекси.

Передозування новокаїну викликає рухове збудження, судоми, сповільнення ди­ хання, колапс. У післяопераційному періоді можливі вторинна гіперемія і крово­ теча як наслідок застосування адреноміметичних засобів у комбінації з місцевими анестетиками. У хворих, а також у медичного персоналу можлива алергія до новока­ їну та спостерігається ідіосинкразія, яка проявляється запамороченням, загальною слабкістю, блюванням, зниженням артеріального тиску, тахікардією, в деяких ви­ падках судомами, колапсом, шоком, набряком Квінке, стоматитами, дерматитами. ГІрп зборі анамнезу необхідно визначити наявність ідіосинкразії, можливе прове­ дення відповідної проби. При симптомах отруєння вводять фезам, тіопеитал натрію, кардіотонічні, судинозвужувальні засоби, підключають апарат штучного дихання.

Лідокаїну гідрохлорид у клінічній практиці застосовують частіше, ніж інші пре­ парати цієї групи, для всіх видів анестезії. Препарат у 4 рази ефективніший, але в 2 рази токсичніший, ніж новокаїн.

Лідокаїн інтенсивно проникає у тканини і швидко діє. В однакових за інтенсив­ ністю дії дозах виявляє таку саму токсичність, як і інші місцевоанестезуючі засоби. Практично не впливає на тонус судин, при резорбтивній дії виявляє антиаритміч- ний та заспокійливий ефект.

Показаний для проведення усіх видів анестезії - термінальної, провідникової, інфільтраційної, епідуральної та субарахноїдальної (спинномозкової), особливо у випадках підвищеної чутливості до новокаїну та інших анестетиків з групи склад­ них ефірів. Призначають в хірургії, офтальмології, оториноларингології, стома­ тології, акушерстві і гінекології, дерматології. В кардіологічній практиці препарат показаний для лікування і профілактики шлуночкових аритмій (екстрасистолія, пароксизмальна тахікардія, тріпотіння, фібриляція), в тому числі в гострий період інфаркту міокарда, при імплантації штучного водія ритму, глікозидній інтоксика­ ції, наркозі.

Побічна дія: тремор, нудота, сонливість, дзвін у вухах, збудження, рідко судоми, блідість, зниження артеріального тиску, брадикардія.