Рибофлавін

В основі хімічної будови рибофлавіну (вітаміну В.,) лежить система ізоалоксази- ну. Як боковий ланцюг у його молекулі міститься залишок п’ятиатомного егіирг. рибітолу.

Природними джерелами вітаміну В., є дріжджі, печінка, нирки, м’ясо, молоко, яйця, сир, зелені овочі, також він синтезується мікрофлорою кишечнику.

Фармакокінетика. Препарат приймають per os або застосовують місцево у фор­ мі очних крапель. Після прийому всередину рибофлавін абсорбується в кишечник;, і підлягає фосфорилюванню в його слизовій оболонці, клітинах печінки та кров: При цьому утворюється дві коферментні форми: флавіимоноиуклеотид (ФМН і флавінаденіндинуклеотид (ФАД). Рибофлавін накопичується переважно в печін­ ці, нирках і надниркових залозах. У тканинах рибофлавін може перебувати у вільно­ му стані, однак його нуклеотиди (ФМН і ФАД) надійно зв’язані з білками апофер­ менту. Виділяється з організму нирками, забарвлюючи сечу в світло-жовтий колір.

Механізм дії. Рибофлавін як простетична група ферментів-флавопротеїдів у процес, тканинного дихання виконує функцію транспорту водню й регулює окисно-відновн: реакції. ФАД входить до складу глутатіонредук гази, яка переводить окислений глутаті- он у відновлену форму. В складі оксидази амінокислот рибофлавін бере участь у синтез: й обміні амінокислот. Низка ферментів, що мають у своєму складі рибофлавін, беруть участь в обміні інших вітамінів: кислоти нантотенової, піридоксипу, кислоти фолієвої.

Фармакодинаміка.

1. Підвищує стійкість організму до нестачі кисню (гіпоксії). 2. Підсилює ріст і регенерацію тканин.

3. Відіграє важливу роль у підтриманні трофіки тканин ока та нормальної зоро­ вої функції.

4. Активує синтез гемоглобіну.

5. Підтримує життєдіяльність кишкової палички і нормальний мікробіоценоз кишечнику.

Показання:

1. Гіііо- і авітамінози (арнбофлавіноз).

2. Захворювання очей: кон’юнктивіти, ірити, кератити, гемералопія (погіршення сутінкового зору).

3. Шкірні хвороби: рани, які довго не загоюються, виразки, тріщини шкіри, опі­ ки, обмороження.

4. Інфекційні хвороби (у період видужання).

5. Променева хвороба.

6. Астенія.

7. Хронічний ентерит.

Ознаки недостатності рибофлавіну в організмі - порушення функції ЦНС (іпо­ хондрія, істерія, депресія). Потім знижується секреція шлункового соку та актив­ ність травних ферментів, знижується апетит, зменшується маса тіла, виникають тріщини в кутах рота іі на губах (ангулярнпй стоматит, хейліт), язик стає сухим, яскраво-червоним (глосит), з’являється гострий біль в очах, світлобоязнь, розвива­ ються кератит, кон’юнктивіт, катаракта.

Побічна дія. В більшості випадків побічна дія препарату обмежується характер­ ним забарвленням сечі. Лікування великими дозами рибофлавіну через ііого погану розчинність може викликати закупорку канальців нефрона.

Кислота нікотинова

Кислота нікотинова (вітамін РР, вітамін В,) і нікотинамід, який також розгляда­ ється як вітамін РР, походять від піридину (піридинкарбонова-3 кислота)

У великих кількостях міститься у дріжджах, арахісі, є в овочах, фруктах, м’ясі, молоці, рибі, гречаній крупі.

Фармакодинаміка.

1. Вплив на серпе. Збільшує постачання міокарда киснем за рахунок поліпшен­ ня мікроциркуляції, активації енергетичного і вуглеводного обміну.

2. Вплив на судини. Має нетривалу судинорозширювальну дію, зумовлену ви­ вільненням ендогенного простацнкліну, знижує артеріальний тиск.

3. Вплив на печінку. Збільшує екскрецію жовчі, синтез білка, стимулює глі- когеносинтетичиу і дезінтоксикаційну функції печінки (активізує процеси кон’югації і метилювання токсичних сполук).

4. Вплив на систему крові. Активує фібриноліз, має антиагрегантну дію.

5. Вплив на жировий обмін. Властива гіполіпідемічна і гіпохолестеринемічна дія внаслідок пригнічення в жирових клітинах активності аденілатциклази, зни­ ження в них рівня нАМФ, пригнічення ліполізу та зменшення надходження жирних кислот до печінки.

6. Вплив на вуглеводний обмін. Гіпоглікемічна дія.

7. Вплив на залози. Збільшує продукцію тироксину, стимулює утворення гормо­ нів кори наднирників.

8. Вплив на ЦНС. Впливає на співвідношення процесів збудження іі гальмуван­ ня в головному мозку, сприяє прискореному виробленню негативних гальмів­ них умовних рефлексів або їх закріпленню.

9. Потенціює дію седативних, транквілізуючих і нейролептичних засобів.

Показання до призначення.

1. Пелагра. 2. Спазми периферичних судин, атеросклероз.

Профілактика і лікування тромбоутворення. 4. Стенокардія. 5. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, ентерити, коліти. 6. Хвороби печінки. 7. Призначають при невротичних станах, психічних захворюваннях

Побічні ефекти.

1. Почервоніння шкіри верхньої половини тулуба, свербіж, запаморочення, при­ ливи крові до голови.

2. Парестезії, відчуття печіння і поколювання. 3. Ортостатпчна гіпотонія. 4. Тривале застосування або великі дозп можуть спровокувати розвиток діареї,

анорексії, блювання, гіперглікемію, ульцерацію слизової оболонки шлунка. 5. Великі дозп небезпечні у зв’язку з іімовірністю розвитку жирової інфільтрації

печінки, порушенням її функції. Кислота аскорбінова

Найбільш характерними особливостями кислоти аскорбінової (вітамін С) є ак­ тивна відновна властивість, зумовлена воднем енольної групи, іі легке окислення до кислоти дегідроаскорбінової, яка виконує коферментну функцію (рпс. 10.3). Кисло­ та дегідроаскорбінова легко відновлюється цистеїном і глутатіоном.

У значній кількості вона міститься в овочах, фруктах, ягодах, хвої, шипшині, у листі та плодах чорної смородини. В організмі людини не синтезується.

Показання до застосування.

1. Гіпо- й авітамінози. Захворювання серцево-судинної системи.

2. Профілактика і лікування атеросклерозу.

3. Геморагічний діатез, капіляротоксикоз.

4. Хвороби печінки і шлунково-кишкового тракту.

5. Хвороби нирок.

6. Захворювання дихальних шляхів.

7. Лікування промислових отруєнь.

8. Стимуляція захисних сил організму. Як засіб адаптаційної терапії кислота ас­ корбінова може призначатись практично здоровим особам у разі високих на­ вантажень на організм та стресорнпх впливів.

9. Лікування ранових процесів з в’ялим перебігом та переломів кісток.

10. Променева хвороба.

11. Інфекційні захворювання.

12. Гіпофункція кори надниркових залоз.

Побічні ефекти.

1. У великих дозах кислота аскорбінова пригнічує [3-клітини підшлункової за­ лози і гальмує утворення інсуліну, викликаючи гіперглікемію.

2. Великі дози кислоти аскорбінової надмірно стимулюють утворення та ви­ ділення кортикостероїдів, що може призвести до підвищення артеріального тиску та опосередкованого ураження гломерулярного апарату нирок.

3. Великі дози аскорбінової кислоти сприяють утворенню великої кількості кис­ лоти дегідроаскорбінової, яка перетворюється на щавлеву кислоту. Це при­ зводить до утворення конкрементів у нирках.

4. Великі дози кислоти аскорбінової сприяють підвищенню активності згорталь- ної системи крові, викликають еритроцитопенію, нейтрофільннй лейкоцитоз.

5. Великі дози аскорбінової кислоти стимулюють процес перекисного окислен­ ня ліпідів.

6. Порушення активності тканинних дегідрогеназ.

7. Застосування кислоти аскорбінової у великих дозах per os може спровокувати виникнення ерозііі слизових оболонок шлунково-кишкового тракту.

8. Підвищення збудливості ЦНС, порушення сну.

56. Загальна характеристика жиророзчинних вітамінних препаратів та їх синтетичних аналогів (ретинолу ацетат, третиноїн, ізотретиноїн, етретинат, ацитретин, токоферолу ацетат, вікасол (вітамін К2), фітоменадіон (вітамін Кі), ергокальциферол, холекальциферол, дігідротахістерол, кальцитріол, альфакальцидол). Показання та

протипоказання до застосування.Побічні ефекти жиророзчинних вітамінних препаратів.

Ретинолу ацетат (препарат вітаміну А)єаналогомприродноговітамінуАінеоб­ хідний для відновлення нормальної концентрації ретинолу в організмі.

Природними джерелами вітаміну А є печінка, яєчний жовток, вершкове масло Особливо велика кількість його міститься у печінці деяких морських риб (тріска морський окунь) та ссавців (кит, тюлень, морж). Багато продуктів рослинного по­ ходження містять провітамін А - каротин. Це морква, петрушка, шпинат, зелена ци­ буля, червоний перець, томати, обліпиха, абрикоси, чорниці, персики.

Фармакокінетика. Ретинол добре абсорбується в шлунково-кишковому тракт: У тонкому кишечнику при наявності жовчних кислот відбувається емульгування утворення міцел, які складаються з жовчних кислот, холестерину та жирних кислот Отже, обов’язковою умовою нормального всмоктування ретинолу є наявність у ра­ ціоні жиру і достатньої концентрації жовчних кислот у кишечнику. Депонується ре­ тинол у печінці, звідки надходить у систему кровообігу. Виділяється вітамін А з ор­ ганізму повільно кишечником та з сечею.

Механізм дії. У вигляді комплексу із специфічним білком транспортується до від­ повідного рецептора на мембрані органа-мішені, який розпізнає комплекс. Комплекс "рецептор - ретинол" проникає у ядро і забезпечує розгальмування генів, що при­ зводить до активації білкового синтезу. Ретинол відіграє також велику роль в окис­ но-відновних процесах внаслідок наявності великої кількості ненасичених зв’язків

Показання до призначення.

1. Гіио- і авітамінози. 2. В офтальмології застосовують при кератитах, ксерофтальмії, гемералопії. 3. При захворюваннях шкіри - кератозп, псоріаз, екзема, опіки, рани, відмороження. 4. У комплексній терапії рахіту. 5. При гіпотрофії. 6. При хронічних бронхолегенсвих захворюваннях. 7. При хронічних захворюваннях печінки, шлунка і кишечнику. 8. З метою профілактики жовчно- і сечокам’яної хвороби. 9. У стоматології - гінгівіти, стоматити, профілактика карієсу.

10. Стимуляція імунітету. 11. У комплексній терапії інфекційних хвороб. 12. Профілактика та лікування онкологічних захворювань.

Побічні ефекти: тривале застосування великих доз вітаміну А може призвести до розвитку гіпервітамінозу. Прн цьому спостерігається підвищення температури, збіль­ шення продукції цереброспінальної рідини і підвищення внутрішньочерепного тиску, що супроводжується появою головного болю, сонливості, нудоти, блювоти, судом. Від­ значається набряк жовтої плями сітківки з порушенням зору. Уражуються печінка і нирки. Знижується синтез колагену, розвивається остеомаляція, що супроводжується сильним болем по ходу кісток, особливо при їх стисканні. Допомога полягає у негайній відміні препарату, введенні маніту, глюкокортикостероїдів, препаратів вітаміну Е.

Хронічний гіпервітаміноз А проявляється ураженням шкіри, (сухість, пігментація), випадінням волосся, ламкістю нігтів, болями в суглобах, збільшенням печінки, селе­ зінки, диспепсичними проявами, порушеннями з боку нервової системи (дратівли­ вість, головний біль, інсомнія, апатія, парестезії). Лікування гіпервітамінозу А симп­ томатичне: призначають тироксин, аскорбінову кислоту, препарати вітаміну Е.

Надлишок ретинолу може чинити тератогенну дію.

Протипоказання.З обережністю застосовують препарат при нефриті, декомпен­ сованій серцевій недостатності, захворюваннях зі зниженим згортанням крові або ризиком розвитку кровотеч, при захворюваннях, що супроводжуються втратою ор­ ганізмом кальцію, при тяжких ураженнях печінки, вагітності та лактації.

Ергокальциферол (вітамін Б ,), холекальциферол (препарати вітаміну Б )

Велика кількість вітаміну В міститься в жирі печінки тунця, тріски, палтуса. По­ мірна О-ві гамінна активність властива коров’ячому молоку, жовткам яєць та верш­ ковому маслу. Холекальциферол утворюється в шкірі під впливом ультрафіолето­ вих променів з провітаміну 7-дегідрохолестерину.

Показання до призначення.

1. Гіііо- і авітамінози О. 2. Профілактика і лікування рахіту. 3. Лікування переломів (для прискорення консолідації кісткового мозоля). 4. Остеоиороз і остеомаляція. 5. Карієс. 6. Шкірні хвороби. 7. Порушення функції паращитоподібних залоз (тетаиія). 8. При туберкульозі, псоріазі, вовчаку шкіри та слизових оболонок.

Побічна дія.У випадках тривалого застосування високих доз кальциферолу, а та­ кож у випадку підвищеної чутливості до вітаміну за звичайних умов дозування, роз­ вивається гіпервітаміноз І). Прояви гіпервітамінозу однакові у дітей і дорослих. Це загальна слабкість м’язів, постійна нудота, зниження апетиту, біль у животі, пронос, печія; тахікардія, артеріальна гіпертензія, ослаблення тонів серця, систолічний шум. У сечі підвищується вміст кальцію, визначаються білок, лейкоцити, еритроцити. В сироватці крові значно підвищується концентрація кальцію й фосфору, що при­ зводить до відкладення кальцію в м’яких тканинах (судинах, серпі, легенях, кишках, нирках) і утворення конкрементів у нирках та вторинного гідронефрозу. В основі багатьох із цих порушень лежить здатність кальциферолу до швидкого окислення з утворенням вільних радикалів, а також продуктів пероксидної природи. Вони по­ шкоджують структуру ліпонротеїнового комплексу мембран і активні центри білків.

Лікування гіпервітамінозу ОН.еобхідно припинити введення препарату і при­ скорити його біотрансформацію шляхом призначення глюкокортикоїдів і фенобар­ біталу. До того ж глюкокортикоїди перешкоджають утворенню білка, який зв’язує кальцій у кишках, і абсорбції кальцію, гальмують кальциноз судин та інших тканин. У випадках гіпервітамінозу І) важливе значення мають препарати антиоксидант­ ної дії (токоферолу ацетат, кислота аскорбінова, ретинолу ацетат), які стабілізують клітинні мембрани й обмежують вільнорадикальні реакції. Для прискорення ви­ ведення кальцію з сечею доцільно призначати сечогінні засоби, а також препарат

кальцитоніну - кальцнтрші, що запобігає розсмоктуванню кісткової тканини. Д.~л стабілізації клітинних та субклітинних мембран застосовують глюкокортикостер- - їди. Для зменшення надходження кальцію в тканини призначають антагоністи шп іонів (верапаміл, фенігідин). Одночасно застосовують препарати калію, магнію, лі> відують ацидоз.

Протипоказаннямидо застосування кальцпферолу є активна форма туберкуль-> зу легень, декомпенсована серцева недостатність, захворювання печінки, нирок, в; - разкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, атеросклероз, похилий вік.

Вітамінними препаратами вітаміну О., є також відеїн, холекальниферол - риб’ячий жир. Риб’ячому жиру властива В- і А-вітамінна активність. При його за­ стосуванні загроза розвитку гіпервітамінозу В і А є значно меншою.

Токоферолу ацетат

Токоферол (вітамін Е) - це група похідних токолу і токотрієнолу, що мають по­ дібну хімічну структуру й біологічну активність. У медичнііі практиці використов. - єгься стабільніший синтетичний препарат - а- гокоферолу ацетат.

Міститься вітамін Е практично в усіх харчових продуктах. Особливо багато йог: в рослинних оліях.

Показання до призначення

В акушерсько-гінекологічній практиці при загрозі викидня, токсикозі вагіт­ них, безплідді, порушенні менструального циклу ири клімаксі, при ювеніль­ них кровотечах. При порушенні функції статевих залоз у чоловіків.

У комплексній терапії та профілактиці атеросклерозу. Для лікування ІХС і хронічної серцевої недостатності.

При тромбофлебітах і ендартеріїтах. Для лікування м’язової дистрофії.

У комплексній терапії анемій. При захворюваннях шкіри і сполучної тканини. Для лікування променевої хвороби і хронічних інтоксикацій. У комплексній терапії пародонтозу. Як адаптоген у геронтологічній практиці. Лікування гіпервітамінозу О.

Лікування захворювань легень. При захворюваннях печінки. При значних фізичних навантаженнях, стресі, в період реконвалесценції.

Для профілактики негативних наслідків проживання в регіонах із несприят­

ливою екологічною або радіаційною ситуацією.

Побічна дія. При пероральному прийомі терапевтичних доз небажані реакції виявляються. При прийомі високих доз препарату (понад 400 мг на добу впродоь - тривалого часу) можливі диспепсія, відчуття втоми, загальна слабкість, головні::- біль. Також відзначаються креатинурія, підвищення активності креатинкіназ;: збільшення концентрації холестерину, тригліцеридів, зниження концентрації ти­ роксину та триі’юдтироніну у сироватці крові, збільшення вмісту статевих гормоні? Тривале застосування високих доз препарату може спричиняти пригнічення актив­ ності нафтохінону, виникнення геморагій у травному каналі, гепатомегалію.