40. Класифікація лікарськіих засоби, що впливають на систему крові.

Система крові забезпечує доставку поживних речовин (білків, ліпідів, вуглеводів), фізіологічно активних речовин, гормонів, медіаторів та кисню до органів організму, водночас запобігає кровотечі і підтримує цілісність судинної стінки. Завдяки цій системі відбувається також зупинка кровотечі при пошкодженні судин і підтриман­ ня оптимального об’єму циркулюючої крові, що можливо завдяки узгодженій дії да­ ної системи з органами кровотворення, кровообігу та виділення.

Система крові є об’єктом дії лікарських засобів у таких аспектах: 1. Медикаменти можуть безпосередньо впливати на еритропоез, лейкопоез, про­

цеси згортання крові. 2. Препарати, виготовлені з крові (плазма, ерптропитарна маса та ін.), застосову­

ються як лікарські засоби. 3. Альбумін крові є переносником до органів-мішеней більшості лікарських за­

собів, що впливає на їх фармакокінетику і фармакодинаміку. 4. Зміни у кількості складових частин крові часто є першим симптомом побічної

дії лікарських засобів (лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія).

Класифікація лікарських засобів, що впливають на систему крові:

I. Засоби, що впливають на кровотворення: 1. Стимулятори еритропоезу - заліза сульфат, фероплект, феррум лек.

2. Інгібітори еритропоезу - натрію фосфат, мічений фосфором-32. 3. Стимулятори лейкопоезу - натрію нуклеїнат, метилурацил, молграмостим. 4. Інгібітори лейкопоезу - протипухлинні препарати.

II. Засоби, що впливають на згортання крові: 1. Засоби, що підвищують згортання крові (коагулянти):

а) коагулянти прямої дії - тромбін, фібриноген, протаміну сульфат, кальцію хлорид;

б) коагулянти непрямої дії - вікасол. 2. Засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти):

а) антикоагулянти прямої дії - гепарин, фраксипарин; б) антикоагулянти непрямої дії - варфарин, синкумар, фенілін.

III. Засоби, ідо впливають па фібриноліз:

1. Фібри політичні (тромболітпчні) засоби - стрептокіназа, сгрептодеказа, аль- тенлаза.

2. Засоби, іпо пригнічують фібриноліз, - кислота амінокапронова, коптрпкал IV. Засоби, що гальмують агрегацію тромбоцитів (антиагрегаити), - кислота аце­

тилсаліцилова, клоиідогрел, лппіридамол.

41. Класифікація засобів, що використовують для профілактики та лікування тромбозу. Загальна характеристика.

Фібрпнолітична система крові забезпечує розчинення внутріпіньосудиніпіх. тромбів та відкладень фібрину у тканинах і порожнинах організму.

Підвищення фібринолітичної активності крові спостерігається у хворих на про­ меневу хворобу, з септичними станами, тяжкими ушкодженнями внутрішніх органів. Вважають, що в таких випадках з мікробних тіл та ушкоджених клітин органів виді­ ляються ферменти, які активізують фібриноліз. Підвищенню фібринолітичної актив­ ності крові сприяють також підвищене фізичне навантаження, психічне збудження.

Речовини, які підвищують фібрпнолітичну активність крові, можуть діяти безпо­ середньо на фібрниовпй згусток. До них відносять фібрииолізпн, трипсин, які без­ посередньо лізують тромб, і препарати - стрептоліазу, стреитодеказу, які містять стрентокіназу та інші речовини, що сприяють перетворенню неактивного профібрн- нолізину (плазміногеиу) па активний фібрииолізпн (плазмін).

Однимізнайбільшуживанихфібрпнолітичнихзасобівєстреигокіназа (стрепто- ліаза), якуотримуютьіз(3-гемолітичногострептококагрупиС.

Фармакокінетика. Після введення у вену через 20-30 хв у крові міститься понад 50 % введеної дози. Ймовірно, частина стреитокінази інактпвується антитілами. Ви­ являється в лімфі та інгерстиціальній рідині. Виводиться нирками: за перші 4 год із сечею виводиться понад 10 % дози, протягом доби - 40 %, решта метаболізується і може виводитись у вигляді пептидів та амінокислот.

Діє на ироактиватор фібринолізпну, переводячи його в активний стан, а він спри­ яє перетворенню ирофібринолізину на фібриполізпп. Лізує свіжий тромб (до 3 діб) ззовні і проникає всередину, прискорюючи лізис.

Розчиняють в ізотонічному розчині натрію хлориду чи глюкози з розрахунку 250 000 ОД в 50 мл розчинника. Вводять внутрішньовенно крапельно (ЗО крап/хв). Добова доза становить 500 000-1 000 000 ОД.

Стрентодеказа для ін’єкцій - препаратстреитокіназиподовженоїдії.Стреитокі- иаза, іммобілізована на водорозчинній матриці поліцукристої природи, довгий час циркулює в крові, що забезпечує підвищення фібринолітичної здатності крові про­ тягом 48-72 год. Дія стрсптодеказп подібна до дії стреитокінази.

Перед застосуванням стреитодеказу, яка міститься у флаконі по 1 000 000 ФО (фібрпнолітичних одиниць), розчиняють у 10 мл ізотонічного розчину натрію хло­ риду. Вводять внутрішньовенно струминно, спершу пробну дозу (300 000 ФО), а по­ тім, через годину, якщо немає небажаних реакцій, продовжують введення, доводячи загальну дозу до 3 000 000 ФО.

У р о к ін а з а - ферментний препарат з культури клітин нирок людини. На відміну від стреитокінази, виявляє пряму активуючу дію на плазміноген, перетворюючи його в плазмін. Вводиться внутрішньовенно та внутрішньокоронарно (500 000 -2 000 000 ОД).

Альтеплаза (актилізе) - препаратлюдськоготканинногоактиватораплазміноге- ну. Є глікопротеїдом, який безпосередньо активує плазміноген, перетворюючи його на плазмін. При внутрішньовенному введенні препарат неактивний. Активується лише при взаємодії з фібрином, що зумовлює розчинення фібринового згустку. Оскільки вплив препарату на згортання крові є незначним, його застосування, на відміну від інших фібринолітиків, не підвищує ризик розвитку кровотеч.

Показання до застосування стимуляторів фібринолізу: тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда (у перші 12 год), тромбоз судин мозку, тромбофлебіт, опе­ рації на кровоносних судинах та при інших станах із загрозою тромбоутворення.

При застосуванні стимуляторів фібринолізу потрібно визначити час згортання крові, протромбіновпй індекс, концентрацію фібриногену, тромбіповнії час та ін.

Побічна дія: алергічні реакції, озноб, гарячка, головний біль, біль за грудниною, біль у животі. При передозуванні можлива кровотеча. У таких випадках внутріш­ ньовенно крапельно вводять до 100 мл 5 % розчину кислоти амінокапронової.

Разом із відновленням кровопостачання в ішемізованпх ділянках міокарда часто роз­ виваються різні порушення ритму серця, навіть фібриляція шлуночків. Це найбільш не­ безпечне ускладнення фібринолітичної терапії при інфаркті міокарда. Для запобігання і усунення його вводять кардіотропні засоби з урахуванням загального стану хворого.

Протипоказання: кровотечі, відкриті рани, виразкова хвороба шлунка і дванад­ цятипалої кишки, фібриногенопенія, порушення функції печінки, нирок, активний туберкульоз, сепсис, артеріальна гіпертензія, алергія.

Альтеплаза вводиться внутрішньовенно за схемою. Фібринолітичні препарати розчиняють тромби, в тому числі у вінцевих судинах.