37. Гепатопротектори та холелітолітичні лікарські засоби (легалон, дарсил, есенціале, гепабене, тіотриазолін, вітамінні препарати). Показання до застосування.

Лікарські засоби цієї групи підвищують стійкість печінки до дії ушкоджувальних чинників, сприяють відновленню. її функцій, підвищують детоксикаційні можли­ вості органа. Гепатоиротекторнпй ефект здійснюється шляхом нормалізації метабо­ лічних процесів у гепатоцитах, підвищення активності мікросомальипх фермент;; відновлення функції клітинних мембран.

Геиатогіротектори застосовують при гострому і хронічному гепатиті, днетроф;; і цирозі печінки, токсичних ураженнях печінки, зокрема пов'язаних з алкоголізмом

Ф осф оліпіди (есенціале) - комбінований лікарський препарат, до складу яко­ го разом з вітамінами (піридоксином, ціанокобаламіном, кислотою пантотеновою, нікотиновою та ін.) входять есенціальпі, тобто незамінні фосфоліпіди, переважно фосфатидилхоліни з бобів сої. Незамінні фосфоліпіди формують мембрани клітин і субклітинних структур. Препарат вводять всередину і внутрішньовенно.

Есенціале впливає на обмінні процеси, особливо ліпідний обмін, активує окис­ лювальне фосфорилювання, синтез АТФ. Показана мембраностабілізуюча, анти­ оксидантна та гепатопротекторна активність есенціале при інтоксикації організму гепатотоксичними речовинами, препарат гальмує некроз печінки. Есенціале має здатність відновлювати структуру і функцію мембран за рахунок есенціальних фос­ фоліпідів. Як наслідок, ліквідуються дефекти в клітинних мембранах, викликані гепатотоксичними агентами. Препарат зменшує щільність біологічних мембран,

що виникають з віком. Так само як інші антиоксиданти, есенціале сприяє збіль­

шенню загальної чисельності рибосом, нормалізує співвідношення між вільними мембранозв’язанимп полісомами в печінні, стимулюючи тим самим синтез білка.

Показання: гострий і хронічний гепатит, цироз, жирова дистрофія печінки, пе­ чінкова кома, ураження печінки гепатотоксичними агентами, порушення функції печінки у хворих на туберкульоз, цукровий діабет і т. ін.. профілактика рецидивів жовчнокам’яної хвороби, перед- і післяопераційне лікування хворих, особливо 11р;: операціях па печінці.

Протипоказання до застосування есенпіале не виявлені.

Виражені гепатопротекторні та жовчогінні властивості має г е п а б е н е - комбіно­ ваний препарат рослинного походження, що містить флавоноїди розторопші пля­ мистої, а також алкалоїди рутки лікарської (димниці). Гепабене, крім гепатопротек­

торної, має холеспазмолітичну дію. Показання: хронічний гепатит, цироз печінки, її токсичні ураження, зокрема ал­

когольні. Аналогічні ефекти мають препарати дарсил ісилібор.

38. Класифікація проносних засобів (сенадексин, бісакодил, рицинова олія, магнію сульфат та інш.). Фармакокінетика, фармакодинаміка препаратів, показання до застосування.

Проносні лікарські засоби викликають розрідження вмісту кишечнику, під­ вищують його моторну функцію, посилюють дефекацію та усувають закрепи Механізм дії більшості проносних препаратів - рефлекторний (подразнюют: чутливі рецептори кишечнику). Посилення моторики у визначеному місі;: кишечнику рефлекторно поширюється на інші його відділи, а також на серце­ во-судинну систему. Так, у результаті перерозподілу крові зменшується кре- вонаповнення судин мозку іусувається загроза крововиливу. Сильнодіючі пс- слаблювальні засоби стимулюють скоротливу функцію матки, тому в період вагітності і менструації їх призначають з обережністю.

Класифікація пославлю вальних лікарських засобів за походженням:

I. Неорганічні: Сольовіпослаблювальні:магнію сульфат, натрію сульфат.

II. Органічні: 1. Рослинного походження:

а)рослинніолії:рицинова, оливкова, мигдальна, кунжутна, риб’ячий жир: б)препарати,щомістятьантраглікозиди,зкори крушини,зкореня ревеню

з листя сенни. 2.Синтетичнізасоби:бісакодил, гуталакс, дуфалак (лактулоза).

III. Комбіновані препарати: р е г у л а к с . Класифікація послаблювальних лікарських засобів за локалізацією дії. I. Засоби, що діють на моторику всіх відділів кишечнику:

1.Сольовіпослаблювальні:магнію сульфат, натрію сульфат 2. Мінеральні води: “ М о р ш и н с ь к а ” , “ Б а т а л ін с ь к а ” , “ С л о в ’ я н с ь к а ” .

II. Засоби, що діють переважно на моторику тонкого кишечнику: о л ія р и ц и н о в а , масло вазелінове, олія оливкова, олія мигдальна, олія кунжутна, риб’ячий жир.

III. Засоби, що діють переважно на моторику товстого кишечнику: 1. Препарати рослинного походження, що містять антраглікозиди.

2.Синтетичнізасоби:бісакодил, гуталакс, дуфалак (лактулоза) таіи.

Листя сенни (FoliaSennae)абокасії вузьколистої (FoliumCassia)використову­ ють для приготування настою, таблеток екстракту сенни сухого, порошку кореня

солодки складного, зборів, імпортні комбіновані препарати - сенадексин, регулакс та ін.

Призначають препарати листя сенни ири хронічному закрепі, післяопераційній атонії кишечнику, перед хірургічним втручанням.

Б іс а к о д и л - проносний і вітрогінний засіб. При вживанні усередину ефект на­ стає через 4-5 годин, при ректальному - протягом 1години. Застосовується при за­ крепах, підготовці хворих до операцій, рентгенівських досліджень органів черевної порожнини. Іноді виникає біль у животі, висип на шкірі.

Як послаблювальний засіб рицинову олію застосовують всередину при тривало­ му закрепі у хворих на геморой, проктит з тріщинами заднього проходу. Рицинову олію призначають при підготовці до рентгенологічного дослідження органів черев­ ної порожнини для видалення з кишечнику газів і вмісту (натщесерце). Сольові по- слаблювальні з цією метою призначати не можна, оскільки після їх застосування гази і рідина в кишечнику залишаються.

Протипоказана рицинова олія як послаблювальний засіб при отруєннях жиро­ розчинними сполуками (бензолом, фосфором та ін.), а також після приймання пре­ паратів чоловічої папороті (у зв’язку з розчинністю речовин в олії прискорюється їх абсорбція і посилюється інтоксикація).

39. Загальна характеристика засобів, що мають протидіарейну дію (лопераміду гідрохлориду (імодіум), в'яжучі, адсорбуючі, обволікаючі, препарати рослин - звіробою, чорниці). Пробіотики: біфідовміщуючі препарати (біфідумбактерин, біфіліз сухий), препарати лактобактерій (лінекс, гастрофарм), колівміщуючі препарати (колібактерин, бактисубтил).

Так, у разі інфекційного походження проносу найефективнішими є протимікробні засоби - антибіотики, сульфаніламідні препарати, похідні нітрофурану. Пронос при пониженій секреторній функції шлунка і підшлункової залози усувають за допомо­ гою засобів замісної терапії (пепсин, шлунковий сік натуральний, панкреатин та ін.).

Окрім наведених вище засобів, викладених у відповідних розділах цього підруч­ ника, для лікування проносу застосовують неспецифічні засоби - в’яжучі, обволіка­ ючі, адсорбуючі та інші препарати.

Із синтетичних протипроносних засобів широко застосовують л о п е р а м ід у г ід - рохлорид (імодіум, лопедіум). Лоперамід- похіднасполукафенілпіперидииу,за своєю структурою нагадує деякі опіоїдні анальгетнки (фентаніл та ін.). Впливає на опіоїдні ц-рецептори кишечнику, пригнічує перистальтику. Наркотичної залежнос­ ті не викликає, оскільки в ЦНС препарат проникає погано. Чинить слабку анальге- тичну дію.

Показання: гостра і хронічна діарея різного походження.

Побічна дія: при тривалому застосуванні можливий закреп, нудота, запаморочен­ ня. Іноді - головний біль, біль в егіігастрії, сухість у роті, алергічні реакції.

Протипоказання: вагітність, лактація, гострий виразковий коліт, непрохідність кишечнику.

Антидіарейна дія визначена у пробіотиків, які сприяють відновленню мікрофло­ ри кишечнику фізіологічним шляхом і зберігають функції слизової оболонки ки­ шечнику. До цих препаратів належать хілак форте, ліпекс, лактобактерпн, ептерол. лактобак. біфідумбактерпп тощо.