6. Основні принципи і методи випробувань нових лікарських речовин. Доклінічні та клінічні

дослідження (фази І - IV). Поняття про плацебо. Функції Державного Фармакологічного центру

МОЗ України. Закон України „Про лікарські засоби».

Під час клінічного дослідження нової лікарської речовини для визначення її фар- макотерапевтичної дії (виключення психогенного чинника) використовують пла- цебо (від лат. ріасео - подобаюсь), тобто фармакологічно індиферентну речовину, яка зовнішнім виглядом та смаком імітує досліджувану. При цьому хворого не слід інформувати про властивості речовини, яку він приймає. Такий метод досліджен­ ня називають сліпим. Лікувальну дію досліджуваної речовини вважають доведеною, якщо вона істотно переважає ефект плацебо, який може бути у 25-30 % випадків. Сьогодні більш адекватним вважають подвійний сліпий метод, коли у невідомій для хворого і лікаря послідовності чергують введення лікарської речовини і плацебо. Про застосування такого методу повідомляють третю особу (наприклад, керівника дослідження). Такий підхід дозволяє нівелювати суб’єктивність оцінки як з боку хворого, так і з боку лікаря в процесі клінічних випробувань.

Фаза 1. Цель: установить переносимость, фармакокинетические и фармакодинамические параметры, а иногда и дать предварительную оценку безопасности. От 20 до 100 человек.

Фаза 2. Цель: определить уровень дозирования и схему приёма препарата для исследований фазы III. От 100 до 500 человек.

Фаза 3. Эти исследования спланированы таким образом, чтобы подтвердить предварительно оценённые в ходе фазы II безопасность и эффективность препарата для определённого показания в определённой популяции. В исследованиях фазы III также может изучаться зависимость эффекта от дозы препарата или препарат при применении у более широкой популяции, у пациентов с заболеваниями разной степени тяжести или в комбинации с другими препаратами. (300—3000)

Фаза 4. Это исследования, проводимые после регистрации препарата в соответствии с утверждёнными показаниями. Установка сроков лечения.

7. Поняття про фармакокінетику лікарських засобів. Вікові особливості фармакокінетики.

Фармакокинетикой лекарств называют совокупность факторов и процессов, определяющих концентрацию ЛВ в плазме крови, в тканевой жидкости или внутри клеток, т.е. в местах первичного действия ЛВ (биофазе).

Лицам до 20 лет и старше 60 лет необходимо назначать ЛВ в дозах, составляющих лишь часть дозы «взрослого".

Отличия распределения у детей связаны не только с меньшей массой тела, но и с меньшим количеством альбуминов в крови, большей проницаемостью гематоэнцефалического барьера (особенно у новорожденных и даже у детей раннего возраста).

Необходимость коррекции дозы у пожилых (старше 60 лет) людей обусловлена уменьшением объема распределения в связи с меньшей способностью тканей удерживать воду; замедлением элиминации из-за уменьшения числа функционирующих нефронов (на 1/3 в возрасте 70-80 лет), понижения почечного кровотока и изменения биотрансформации, например, интенсивности ацетилирования.

8. Шляхи введення та виведення лікарських зособів з організму, особливості всмоктування та

розподілу в організмі, основні види біотрансформації.

Всасывание есть поступление ЛВ с места введения (аппликации) в общий кровоток.

Оно обеспечивается такими процессами как диффузия (основной способ всасывания в большинстве случаев, движущей силой которого есть градиент концентраций), фильтрация, активный транспорт, иногда пиноцитоз.

Распределение ЛВ — поступление их из капилляров (общего кровотока) во все части организма (органы и ткани, межклеточные пространства, внутрь клеток).

Розрізняють 3 основні шляхи біотрансформації лікарських засобів в організмі:

1. Мікросомне окислення. 2. Немікросомне окислення. 3. Реакції кон’югації (утворення парних сполук з метаболітами організму) лі­карських засобів.

Завершальним етапом взаємодії лікарського засобу і організму є виведення (екс­ креція) препарату (або його метаболітів) різними органами і тканинами: нирками, печінкою, легенями, слизовою оболонкою травного каналу, сльозовими, потовими, молочними (під час лактації) залозами та ін. Основним шляхом виведення багатьох лікарських засобів і їх метаболітів з організму є ниркова екскреція (канальцева сек­ реція і реабсорбція) та фільтрація у ниркових клубочках.

9. Поняття про основні фармакокінетичні параметри (константа швидкості всмоктування, період

напівелімінації, стаціонарна концентрація, кліренс препарату).Визначення поняття дози, види

доз.

Константа елімінації (Kd) - відсоток зменшення концентрації ліків у крові за оди­ ницю часу. Чим більша Кс1, тим швидше лікарський засіб видаляється з крові.

Період напіввиведення - Т, , (період напівелімінації) - фармакокінетичнпй по­ казник терміну, за який кількість медикаменту в теоретичній камері або його кон­ центрація в досліджуваній тканині, а саме в крові, зменшується на 50 %. Вважається, що за один період иапіввиведеиия виводиться 50 % введеного медикаменту, за два періоди - 75 %, за три - 90 %.

Стационарная концентрация вещества в крови (Css) — концентрация препарата, которая установится в плазме (сыворотке) крови при поступлении препарата в организм с постоянной скоростью.

Загальний кліренс - умовний об’єм плазми чи крові, що звільняється ("очища­ ється") від лікарського засобу за одиницю часу; виражають в об’ємних одиницях (л/ хв., мл/хв.). Нирковий кліренс (СІ,) відображає елімінацію препарату з організму.

Доза — количество ЛВ, введенное (предназначенное для введения) или поступившее в организм.

Разова доза (dosis pro dosi) - це кількість лікарського засобу на один прийом. З разових доз складається добова доза (dosis pro die). Інколи вказують дозу на курс лікування - курсова доза (dosispro cursu).

10. Фармакодинаміка лікарських засобів. Поняття про рецептори (агоністи, антагоністи).

Фармакодинамика является совокупностью изменений, возникающих в организме под действием ЛВ, и механизмов их развития.

Агонист — химическое соединение (лиганд), которое при взаимодействии с рецептором изменяет его состояние, приводя к биологическому отклику. Обычные агонисты увеличивают отклик рецептора, обратные агонисты уменьшают его, а антагонисты блокируют действие агонистов.

11. Види, типи та способи дії лікарських засобів. Комбінована дія ліків (синергізм та антагонизм).

Для посилення терапевтичного ефекту, скорочення терміну лікування і запобі­ гання ускладненням застосовують різні комбінації лікарських засобів. При цьому вибирають засоби, які впливають на етіологічні чинники, патофізіологічні процеси, регуляторні механізми індивідуально для кожного хворого.

Якщо дві речовини діють в одному напрямі, то такс явище називають синергізмом (від грец. synergos - діючий разом; syn - разом, ergo - працюю).

Якщо внаслідок взаємодії двох речовин ефект однієї з них (чи обох) зменшується або втрачається, то таке явище називають антагонізмом (від грец. anti - протилеж­ ний, agon - боротьба, протиборство).