6. Механізм дії блокаторів кальцієвих каналів (антагоністів кальцію - верапаміл, амлодипін). Фармакологічна характеристика препаратів.

Антагоністи кальцію (похідні фенілалкіламіну та бензотіазепіну) мають антиан- гінальпу, антпаритмічну та антигіпертензпвну дію, а дигідроніридинп - антиарит- мічною дією не володіють. Механізм дії пов'язаний у першу чергу з блокадою транс­ мембранного потоку повільних кальцієвих каналів Ь-типу (змінюють мікров’язкість ліпідного шару мембрани та її конформацію, а також гальмують вивільнення каль­ цію з ендоплазматичної сітки міокардіоцитів). Похідні фенілалкіламіну та бензо­ тіазепіну блокують надходження Са2' в клітину пейсмейкера, активність ектопіч­ них вогнищу міокарді та зворотний вхід Са2 через повільні канали. Завдяки цьому вони пригнічують здатність кальцію зменшувати активність внутрішньоклітинних АТФ-аз, при ішемії, некрозі міокарда запобігають небажаному накопиченню Са2'

у мітохондріях, розвитку артеріального кальцинозу (атеросклерозу) і втраті ма- кроергічнпх фосфатів. Діапазон дії антагоністів кальцію значно ширший, ніж тіль­ ки блокада кальцієвих каналів: безпосередній вплив на кальмодулін, пригнічення активності фосфодіестерази, вивільнення кальцію з внутрішньоклітинних депо та агрегації тромбоцитів. Препарати знижують тонус гладеньких м’язів стінки судин, у тому числі вінцевих, усувають спонтанні скорочення та спазм судин і мають про- тиатеросклеротичпу дію, оскільки стенозуючий атеросклеротичний процес часті­ ше виявляється саме в цих відділах вінцевих артерііі. У зв’язку з цим антагоністи кальцію мають перевагу перед іншими судинорозширювальними засобами при лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця. Препарати зменшують збудження і

скоротливість міокарда і потребу його в кисні, пригнічують автоматизм синусово- передсердного вузла та передсердно-шлуночкове проведення. Вони сприяють ощад­ ливому розподілу кисню та кардіопротекторній дії у поєднанні з тривалим розши­ ренням вінцевих артерій, навіть у випадках стенокардії з вираженим спастичним компонентом, запобігають розвиткові некрозу міокарда.

Верапаміл (ізоитин) - маєширокийспектрфармакологічноїактивності.

Фармакокінетика. Після прийому всередину легко і повільно всмоктується і над­ ходить у системний кровообіг, зв’язується з білками плазми крові (більше 90 %). Препарат метаболізується переважно в печінці, внаслідок інтенсивного метаболізму при першому проходженні через портальну систему печінки біодоступність скла­ дає 20-35 %. Максимальна концентрація верапамілу в плазмі крові спостерігається через 1-2 години після прийому. Період напіввиведення 2,8-7,4 години після пер­ шого прийому та 4,5-12 годин на фоні тривалого прийому. У пацієнтів похилого віку період напіввиведення пролонгується. У пацієнтів з печінковою недостатністю метаболізм препарату уповільнюється, об’єм розподілу підвищується, період напів­ виведення пролонгується до 14-16 годин. Препарат екскретується переважно нир­ ками (70 %), частково через кишечник. Верапаміл проникає крізь плаценту та екс­ кретується в грудне молоко. Дія верапамілу після прийому всередину починається через 1 годину, досягає максимуму через 2 години, триває 8-10 годин.

Показання: артеріальна гіпертензія, вазоспастична стенокардія, парокспзмальна тахікардія, профілактика нападів стенокардії напруги.

Побічна дія: гіпотензія, брадикардія, атріовентрикуляриа блокада, нудота, блю­ вання, запаморочення, втомлюваність, периферичні набряки, алергічні реакції, ато­ нічний запор.

Амлодипін (норваск, тенокс) єпрепаратомподовженоїдії. Фармакокінетика. Амлодипін добре всмоктується у травному каналі, максималь­

на концентрація спостерігається через 6-12 годин. Біодоступність складає 64-84 %, період напіввпведення - приблизно 35-50 годин, що дозволяє призначати препарат один раз на добу. Амлодипін метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10 % незміненого препарату і 60 % метаболітів екскретується з сечею.

Показання. Препарат може бути застосований для лікування стенокардії, недо­ статності серця, артеріальної гіпертензії.

Побічна дія. Головний біль, периферичні набряки, втома, сонливість, нудота, біль в животі, приливи, серцебиття, запаморочення, рідко - закреп, артралгія, міалгія, диспепсія, підвищення частоти сечовиділення, сухість в ротовій порожнині, тром­ боцитопенія.

Блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, лацидипін, фелодипін, лерканідипін) мають також протнатеросклеротичний вплив: знижують надходження холестерину в макрофаги, гальмують проліферацію гладеньких м’язів та їх міграцію в субендо- теліальну тканину. Інгібують перекисне окислення ліпідів у судинній стінці, стиму­ люють синтез ліпопротеїнів високих щільностей, гальмують зростання атероскле­ ротичних бляшок, підвищують їх стабільність, але не сприяють розсмоктуванню. Антиагрегантна дія проявляється у значних дозах.