59. Фармакологія антидепресантів (амітриптилін, кломіпрамін, флуоксетин, флувоксамін,

парокситин, сертралін, міртазалін). Класифікація антидепресантів за механізмом дії та хімічноюбудовою. Порівняльна характеристика, Побічні ефекти антидепресантів.

Антидепресанти - лікарські засоби для лікування депресій, субдс-пресій. Ан­ тидепресанти, що мають стимулюючий компонент у спектрі фармакологічної ак­ тивності і призначаються для лікування депресій з явищами стійкого пригнічення, мають назву тимоеретики. Антидепресанти із седативним компонентом, що при­ значаються для лікування депресій з явищами збудливих процесів (ажитації), ма­ ють назву тимолептики.

В кінці 1940-х років Хафбігер та Шиндлер синтезували понад 40 похідних дифе­ ніламіну. Вважали, що їх можна застосовувати замість Н (-антигістамінних препа­ ратів, транквілізаторів, знеболюючих і гіротипаркінсонічних засобів. Однією з цих речовин був дибензазепін, що відрізнявся від фенотіазину заміною атома сірки на етиленовий місток та добре допомагав хворим на депресію. Препарат блокував зво­ ротне захоплення норадреналіну та серотоніну.

У 1970-х роках були синтезовані вибіркові інгібітори зворотного захоплення се­ ротоніну.

У 1951 році були синтезовані протитуберкульозні засоби ізоніазид та його похід­ на сполука іпроніазид, який підвищував настрій хворих. У 1952 році Зеллер та спів­ робітники встановили, що іпроніазид блокує моноаміноксидазу (МАО). В середині 1950-х років після дослідження Клайна та Крейна іпроніазид застосували для ліку­ вання депресій.

Механізм розвитку депресій пов’язують зі зниженим вмістом моноамінів норад­ реналіну та серотоніну в головному мозку, зміною чутливості рецепторів цих ме­ діаторів, кількістю післясинаптичних адренорецепторів, роллю білків-модуляторів (О-білків).

Антидепресанти розрізняються за хімічною будовою та механізмом дії.

Класифікація антидепресантів:

1. Інгібітори нейронального захоплення катехоламінів. 1.1. Невибіркові інгібітори (трициклічні антидепресанти) - амітриптилін (са-

ротен), імігірамін (меліпрамін), кломіпрамін (анафраніл). 1.2. Селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну - флувоксамін (феварин), флуоксетин (продеп, флуксен), пароксетин (паксил),

сертралін (золофт), циталопрам (цитагексал). 1.3. Селективні інгібітори нейронального зворотного захоплення норадреналі­

ну - мапротилін (людіоміл), доксепін.

2. Інгібітори МАО. 2.1. Неселективні інгібітори МАО (ніаламід - застосовують в ексгіерименталь

нііі фармакології). 2.2. Селективні інгібітори МАО-А - пірліндол (піразндол).

3. Препарати інших груп. 3.1. Зменшує зворотне захоплення катехоламінів, а-адреноблокатор, має анти-

гістамінну дію - міансерин (лерпвон). 3.2. Підвищує норадренергічну, серотонінергічну передачу - міртазапін (ремерон і 3.3. Інгібітори зворотного захоплення норадреналіну, серотоніну (нетрицикліч-

ні антидепресанти без побічних ефектів на серцево-судинну систему) - венла-

факсин (велаксин), дулоксетин (сімбалта), мілнацигірану гідрохлорид (іксел) 3.4. Мелатонінергічні агоністи - агомелатин (мелітор). 3.5. Антидепресант з анксіолітнчними властивостями - тіанептин (коаксил). 3.6. Стимулятор синтезу дофаміну - адеметіонін (гегітрал).

3.7. Препарати звіробою (запобігають порушенням нейротрансмітерної переда­ чі норадреналіну, серотоніну, інгібують МАО, КОМТ, модулюють секрецію інтерлейкіну-6 - гіперицин (геларіум гінерикум, деприм).

Більшість препаратів, що невибірково пригнічують захоплення катехоламі­ нів, є трициклічними антидепресантами. Фармакологічні ефекти антидепресантів пов'язані передусім з тимолептичною дією (поліпшення настрою, усунення загальмо- ваності, туги, пригніченості розумових процесів та відновлення цікавості до життя).

Іміпрамін (меліпрамін) - похіднийпродуктдибензоазепіну.

Найчастішепризначають амітриптилін (саротен).

Фармакокінетика. Після прийому всередину препарат добре абсорбується в трав­ ному каналі, біодоступність - біля 50 %. З білками плазми зв’язується більше 90 % амітрпптпліну. Препарат метаболізується в печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів - нортриптиліну та динітротриптиліну, екскретується пере­ важно у вигляді метаболітів із сечею. Період напіввиведення біля 24 годин.

Показання: ендогенні, екзогенні депресії, енурез, психогенна анорексія.

Побічна дія: сплутання свідомості, порушення концентрації уваги, головний біль, запаморочення, розлади сну, неспокій, порушення координації рухів, тремор, су­ хість у ротовііі порожнині, пітливість, порушення зору, анорексія, нудота, діарея, кропив’янка, набряки, алопеція, гепатит, паркінсонізм.

У ф л у о к с е т и н у антидепресивний вплив поєднується з незначною дією на холіно- та гістамінові рецептори. Препарат усуває жах, напругу, дискомфорт, поліпшує настрій. Показання: екзогенні та ендогенні депресії, фобічні розлади, булімічний невроз

(для зниження апетиту і маси тіла). Побічна дія: астенія, пітливість, нудота, діарея, анорексія, блювання, сухість в роті,

головниіі біль, запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, тремор, судоми, втомлюваність, марення, фарингіт, дисфагія, бронхіт, алергічні реакції, сексуальні порушення, гіионагріємія.

60.Класифікація ноотропних засобів (пірацетам, аміналон, вінпоцетин, кавінтон, серміон,

пентоксифілін, натрію оксибутират). Можливі механізми дії. Показання до застосування.

Фармхарактеристика препаратів.

Ноотропні (лат. посе - розум і ґ/ігороя - споріднення) засоби завдяки сприят­ ливому виливу на метаболічні процеси мозку поліпшують психічну і розумову діяльність, яка при патологічних станах порушена. Термін “ноотропні засоби” запропоновано у 1972 р. К. Журжеа, автором ноотропного засобу пірсщетаму. На здоровий організм ці засоби не впливають, не змінюють умовні рефлекси й поведінку, біоелектричну та рухову активність. Ноотропні засоби поділяють на такі групи:

1. Похідні піролідону (рацетамп): пірацетам, фепотропіл, прамірацетам, тіоце- там та ін.

2. Похідні ГАМК: аміналон, натрію оксибутират, пікамілон та ін. 3. Похідні інших амінокислот: кислота глутамінова, гліцисед та ін. 4. Нейропептиди та їх аналоги: семакс, ноогіент та ін. 5. Церебральні вазодилататори: віниоцетин, ніцерголін, вінкамін (оксибрал),

пентоксифілін та ін.

6. Антиоксиданти прямої та непрямої дії: мексидол, церебролізин, актовегін, солкосерил, мелатонін, гінкго білоба та ін.

7. Холінергічні засоби: 7.2. Антихолінестеразні: галантаміну гідробромід та ін.

8. Антагоністи кальцію: німодипін, цинаризин та ін.

9. Препарати різних груп: ксантинолу нікотинат та ін.

Механізм дії ноотропів:

Збудження рецепторів глутамінової кислоти, які сприймають сигнали від пеп­ тидів пам’яті. Підвищення синтезу, обороту АТФ, фосфатидилхоліну. Активізація синтезу протеїнів та РНК.

Поліпшення утилізації глюкози. Стимуляція аденілатциклази, накопичення цАМФ. Активізація гліколізу, аеробного дихання. Підвищення активності фосфоліпази А, пригнічення Ка'-К'-АТФ-ази. Пригнічення вільнорадикальних процесів, перекисного окислення ліпідів, стабілізація мембран. Посилення активності холінергічної системи.

Розширення мозкових судин, поліпшення мозкового кровообігу, реологіч­ них показників.

Властивості препаратів: 1) мають мнестичну дію, покращують пам’ять, здатність до навчання; 2) підвищують стійкість мозку до екстремальних впливів;

3) можуть мати психостимулюючу (кислота глютамінова) або седативну (транк- вілізуючу) дію (гліцин);

4) проявляють антиастенічну дію;

5) деякі препарати можуть мати антидепресивну, протиепілептичну, антппарк: - сонічну, вазовегетатпвну, адаптогенну, стреспротекторну, карліопротскторн дію, поліпшувати реологічні властивості крові.

Головним представником ноотропних засобів є пірацетам (ноотропіл). За хім:-: ною будовою він є циклічною сполукою ГАМК.

Фармакокінетика. Пірацетам добре всмоктується, не зв’язується з білками кров проникає через гематоенпефалічний бар’єр, гематоилацентарний бар’єр, мембран;: Препарат накопичується в тканинах кори головного мозку, мозочка, базальних ган­ гліях. Пірацетам не метаболізується в організмі, 80-90 % препарату екскретуетьс- нирками в незміпеному вигляді шляхом ниркової фільтрації.

Показання: зниження розумової функції, пов’язане з хронічними дегенератив­ ними ураженнями головного мозку (старечий вік, алкоголізм, геміплегія, інсульт травми черепа, астенічний синдром), корекція побічної дії транквілізаторів при під­ готовці до операцій та інших маніпуляцій осіб з астенічним синдромом, осіб похило­ го віку, дітей. Пірацетам добре поєднується із серцево-судинними і психотропними засобами, потенціює ефект антидепресантів, його комбінують із цинаризином і кис­ лотою оротовою.

Побічна дія: диспепсія, дратівливість, порушення сну.

Вінпоцетин (кавінтон) - етиловий ефір кислоти аповінкамінової є напівсинте­ тичною похідною сполукою алкалоїду девінкану - алкалоїду барвінку білого.

Фармакодинаміка.Розширює мозкові та периферичні судини, стимулює мозко­ вий кровообіг, підвищує оксигенацію тканин мозку, засвоєння глюкози. Знижує агрегацію тромбоцитів, пригнічує фосфодіестеразу, підвищує рівень цАМФ, моду­ лює іонні канали, впливає на метаболізм норадреналіну.

Показання:неврологічні захворювання, пов’язані з порушеннями мозкового кро­ вообігу, порушення пам’яті, афазія, клімактеричний синдром, захворювання очей (атеросклеротичні та ангіоснастичні зміни сітківки, судинної оболонки, вторинна глаукома, дегенеративні захворювання ока); зниження слуху судинного або токсич­ ного походження; запаморочення.

Побічна дія:незначна артеріальна гіпотензія, екстрасистолія.

Ніц е р го л ін (с е р м іо н ) - належить до групи сх-адреноблокаторів.

Фармакодинаміка.Значно знижує тонус мозкових і периферичних судин, змен­ шує цереброваскулярннй опір, підвищує мозковий кровообіг, активізує обмін ре­ човин у мозковій тканині. Підвищує постачання тканин мозку киснем і глюкозою, швидкість кровообігу в судинах кінцівок, знижує опір легеневих судин. Ніцерголін викликає поступове зниження артеріального тиску у хворих з артеріальною гіпер­ тензією.

Показання:атеросклероз мозкових судин, тромбоз і емболія судин головного моз­ ку, транзиторні порушення мозкового кровообігу, облітеруючий ендартеріїт, син­ дром Рейно, мігрень, гіпертензивний криз.

Побічна дія:запаморочення, сонливість, інсомнія, жар, приплив крові до лиця.

П ентоксиф ілін (трентал) єспазмолітичним засобом. Показання: захворювання мозку, в тому числі атеросклероз мозкових судин, не­ мічна хвороба серця, стан після інфаркту міокарда, діабетична міопатія, нсфроанг: - патія; порушення периферичного кровообігу, судинна патологія очеіі (гостра і хро­ нічна недостатність кровопостачання сітківки і судинної оболонки), функціональн порушення слуху.

Побічна дія: нудота, блювання, гастралгія, запаморочення, гіперемія шкіри облич­ чя, зниження артеріального тиску прп парентеральному введенні, свербіж шкірі! кропив’янка.