55. Фармакологія солей літію (літію карбонат). Фармакокінетика та фармакодинаміка, показання до застосування. Побічні ефекти; Гостре отруєння солями літію.

Фармакологическое действие: 

Понижает возбудимость центральной нервной системы, оказывает седативное (успокаивающее) и антиманиакальное действие.

Показания к применению: 

Маниакальное состояние (неадекватно повышенное настроение, ускоренный темп мышления, психомоторное возбуждение) различного генеза (происхождения) и для профилактики фазнопротекающих психозов.

Побочные действия: 

Диспепсические расстройства (расстройства пищеварения), дискомфорт, мышечная слабость, тремор (дрожание) рук, адинамия (резкое уменьшение объема движений), сонливость, повышенная жажда.

Противопоказания: 

Нарушения выделительной функции почек, тяжелые сердечно-сосудистые заболевания с явлениями декомпенсации и нарушениями ритма сердца. Относительные противопоказания - нарушения функции щитовидной железы.

ОТРУЕННЯ

Лікування

Лікуваннялитиевой інтоксикації включає очищення шлунково-кишкового тракту, відшкодування втрат натрію і проведення підтримуючій терапії.

>Промивание шлунка. Використання активованого вугілля після промивання, мабуть, недоцільно через її недостатнього зв'язування із літієм. Повторне промивання шлунку через 2—4 години дозволяє видалити додаткову кількість літію.

>Таблица.1. Симптоми та ознаки гострої інтоксикації літієм

1.Тремор

2. Електрична нестабільність нервово-м'язових сполук: сіпання м'язів,гиперрефлексия,клонус,фасцикуляции

3.Атаксия

4.Транзиторная неврологічна асиметрія

5. Сонливість

6.Дизартрия

7.Спутанность свідомості

8. Ступор

9.Конвульсии

10.Кома

11.Тошнота і блювота

12.Диарея

13. Аномалії зубця Т

14.Синусоваябрадикардия

15.Гипотензия

16.Желудочковие аритмії

17.Застойная серцева недостатність

>Внутривенное вливання ізотонічного фізіологічного розчину. Запровадження натрію забезпечує його адекватне вступ упроксимальние нирковіканальци, зумовлюючи цим підвищенуекскрецию літію.

56. Принципи класифікації седативних засобів (настойка валеріани, настойка кропиви собачої, корвалдин). Фармакологія бромідів. Показання до застосування. Бромізм - клінічні ознаки, лікування та запобігання. Седативні лікарські засоби рослинного походження.

Психоседативні засоби (лат. sedatum - заспокоювати) належать до групи засобів, що пригнічують центральну нервову систему. Посилюючи процес гальмування або

пригничуючи збудження, препарати цієї групи мають регулюючий вплив на функції центральної нервової системи. Силою своєї дії седативні засоби значно поступають­ ся перед нейролептиками і транквілізаторами. Вони не викликають міорелаксації, атаксії, розбитості, сонливості і явищ залежності, широко застосовуються в амоу- латорнііі практиці. Седативні засоби потенціюють ефект снодійних, ненаркотпчних анальгетпків, нейролептиків і транквілізаторів, полегшують настання сну, осоолпво при розладах невротичного характеру.

До седативних засобів належать солі брому і магнію, препарати валеріани лікар­ ської ( Valeriana L.), кропиви собачої, або пустирнпка (Leonums L ), синюхи блакит­ ної (.Polemonium coeruleum L.). пасифлори, півонії (.Paeonia L.) і створені на іх основі комбіновані препарати (валокормід, валоседан, корвалол, ново-пасит, збір заспокій­ ливий тощо).

Н а т р ію б р о м ід . З моменту відкриття препаратів брому Баларом (1826) їх намага­ лися застосовувати при найрізноманітнішій патології. Проте справжнє місце серед лікарських засобів йому було відведено І. 11. Павловим. Він вважав, що солі брому є “...могутнім регулятором і відновлювачем порушеної нервової діяльності, але за обов’язкової і суттєвої умови відповідного і точного дозування за типами і станами

нервової системи”. Фармакокінетика. Бром є антагоністом хлору, витісняє його, хоч обидва вони

проходять в організмі однаковий шлях. Добре абсорбується слизовою оболонкою травного каналу і вже через кілька хвилин потрапляє в сечу, слину та інші біологічні рідини. Розподіляється переважно в рідинах, у тому числі в плазмі крові, тоді як у клітинах його вміст незначний. Виводиться з організму (нирками, потовими залоза­ ми і через травний канал) повільно, кумулює. Період напіввиведення - близько 2-х тижнів; у 1-шу добу виводиться близько 10 % прийнятої дози.

Показання: неврози і неврозогюдібні стани, судоми, у тому числі при епілепсії, хореї, спазмофілії, пілороспазмі, ларингоспазмі, при логоневрозах тощо.

Побічна дія. У випадках тривалого застосування або ідіосинкразії до препарату може розвиватися інтоксикація - бромізм. З ’являється загальна слабість, підвищена стомлюваність, байдужість, погіршення пам’яті, слуху, зору, сонливість, уповільне­ не мовлення, атаксія, брадикардія. Особливі явища спостерігаються з боку шкіри і слизових оболонок: можливі кон’юнктивіт, риніт, бронхіт, гастроентероколіт, бага- тоформна еритема, короподібпий або скарлатинозний висип тощо. У таких випад­ ках препарат відміняють і призначають залежно від тяжкості стану натрію хлорид -

у вигляді напою або парентерально. Паралельно - промивання шлунка, клізми, полоскання ротової порожнини, обмивання шкіри.

Кореневище з коренями валеріани. Кореневищаікоренікультивованоїідико­ рослої багаторічної рослини валеріани лікарської містять ефірні олії, головну час­ тину яких утворює складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти; органічні кислоти, в тому числі вільну кислоту валеріанову і борнеол; алкалоїди (валерин і хітинін); дубильні, барвні речовини, цукри тощо. З валеріани готують настої, на­ стойки, екстракти, збори.

Препарати валеріани зменшують збудливість ЦНС, посилюють ефект снодійних, мають спазмолітичну дію, їх застосовують як заспокійливі засоби при нервовому збудженні, порушенні сну, неврозах серцево-судинної системи, спастичних станах травного каналу, спазмі судин головного мозку та ін. Комбінують також з інши­ ми заспокійливими і серцевими засобами. Останніми дослідженнями встановлена слабка адреноблокуюча дія валеріани, а також позитивний вплив на гіпоталамус. Препарати валеріани досить ефективні при неврозах з вираженими вегетативними порушеннями. У деяких хворих з підвищеною чутливістю або в разі передозування препарату розвиваються сонливість, пригніченість. Протипоказань, за винятком ін­

дивідуальної непереносимості, не виявлено. До препаратів валеріани близькі за характером дії препарати пустирнику, синюхи

блакитної. їх призначають у вигляді настоїв, настойок, часто разом з валеріаною, мелісою і пасифлорою.

Корвалдин

Показания к применению: 

Применение препарата показано в следующих ситуациях. При нарушениях сна, болях в области сердца, нарушении сердечного ритма по типу синусовой тахикардии, различных невротических состояниях, проявлениях вегетативной лабильности, сопутствующей раздражительности, проявлениях ипохондрического синдрома, а также на ранних стадиях артериальной гипертензии.

Наличие у препарата спазмолитического эффекта позволяет использовать его при спазмах гладкой мускулатуры органов желудочно-кишечного тракта, в частности при жёлчной и кишечной коликах.

Побочные действия: 

В качестве побочных действий могут наблюдаться сонливость, иногда головокружение, может снижаться способность концентрировать внимание. Наблюдались случаи аллергии к компонентам препарата.

При слишком длительном приёме возникают симптомы, характерные для хронического отравления препаратами брома, такие как нарушение координации движений, геморрагический диатез, депрессия, конъюнктивит, ринит, апатия. Вторым осложнением длительного приёма Корвалдина может быть лекарственная зависимость.