- •1.Об’єкт, предмет і завдання етнічної психології
- •2. Відмінності психологічної антропології від її попередниці “культура та особистість”.
- •3. Національні почуття як компонент структури психології етнічної спільноти.
- •4. Напрями етнічної психології
- •6. Етнічна самосвідомість як компонент структури психології етнічної спільноти.
- •7. Методологічні принципи етнічної психології
- •8. Етоетнологія як нова галузь психологічної антропології.
- •9. Етнічна (національна) ідентичність як головна характеристика етнічної (національної) самосвідомості.
- •10. Історія виникнення і становлення етнопсихології
- •11. Крос-культурна психологія як науковий напрям, та її фундатори.
- •12. Основні підходи до вивчення етнічних спільнот.
- •13. Історія та етапи розвитку етнопсихології (від Античності до наших днів)
- •1) Стародавній світ: цікавила проблема етнічних відмінностей, їхній вплив на побут і культуру народів; намагалися аналізувати характер народів.
- •3) Друга половина XIX ст. — становлення етнічної психології
- •4) Етнічна психологія 20-30-х років XX ст. У Росії та її дискредитація
- •14. Культурна психологія як окремий напрям етнічної психології
- •15. Соціально-історичний підхід до визначення поняття “етнос” (ю. В. Бромлей).
- •16. Зародження етнічної психології в контексті історії і філософіі
- •17. Індигенна психологія: культура і світ більшості.
- •18. Природничо-біологічний підхід до визначення поняття “етнос” (л. М. Гумільов).
- •19. Погляди давньогрецьких вчених на відмінності між народами
- •20. Сучасна західна етнопсихологія.
- •21. Конструктивістський підхід до визначення поняття “етнос” або теорія соціальних конструкцій (е. Геллнер, б. Андерсон, в. О. Тішков).
- •22. Географічний (ландшафтний) принцип поясненні міжетнічних відмінностей.
- •23. Етнопсихологічні ідеї в Україні у хvііі столітті.
- •24. Теорія соціальної ідентичності або соціальної категоризації (диференціації) (г. Теджфел та Дж. Тернер);
- •25. “Дух народу” в працях французького вченого ш. Монтеск’є.
- •27. Інформаційна концепція до визначення поняття “етнос” (с.О.Арутюнов, м.М.Чебоксаров, м.Гібшманнова, і.Ржегак)
- •28. Думки д. Юма щодо національного характеру
- •29. Становлення етнопсихології в Росії та Україні. (Дореволюційний період).
- •30. Поняття етнічної свідомості та етнічної самосвідомості.
- •31. Залежність психічних компонентів від клімату і ландшафтів у працях німецького представника епохи Просвітництва й.Г.Гердера
- •32. Г. Г. Шпет як вітчизняний фундатор етнічної психології.
- •33. Етнічна ідентичність особистості.
- •34. Специфіка і розвиток національного характеру у працях Гегеля
- •35. Розвиток етнопсихології в Західних регіонах України кінця хіх – першої половини хх століття.
- •36. Трансформація етнічної ідентичності та її типи.
- •37. Становлення психології народів як науки в хіх столітті.
- •38. Крос-культурні дослідження в 30-х роках хх ст. (л. С. Виготський, о. Р. Лурія).
- •39. Компоненти етнічної ідентичності.
- •40. Моріц Лацарус та Герман Штайнталь як фундатори психології народів.
- •41. Значення праць учених діаспори для розвитку етнопсихології в Україні
- •42. Етапи становлення етнічної ідентичності
- •43. “Продукти” народного духу – мова, міфи, звичаї як джерела пізнання етнопсихології у працях в. Вундта.
- •44. Відродження сучасної вітчизняної психології.
- •45. Вплив соціального контексту на формування етнічної ідентичності.
- •46. Погляди Густава Ле Бона щодо залежності історії народу, його цивілізації від душевного устрою історичних рас.
- •47. Співвідношення психології й культури.
- •48. Маргінальна етнічна ідентичність.
- •49. Етнопсихологія як міждисциплінарна галузь знань
- •50. Психічні процеси і культура.
- •51. Поняття етнічного стереотипу.
- •52. Класифікація методів, які використовуються в етнічній психології.
- •53. Функції етнічної культури.
- •54. Основні характеристики або виміри стереотипу.
- •56. Суб’єктивна культура як предмет дослідження етнопсихології.
- •57. Етноцентризм як соціально-психологічний феномен.
- •58. Діагностичні та експериментальні методи.
- •59. Культурні синдроми (г. Тріандіс).
- •60. Природа міжетнічних конфліктів.
- •61. Біографічні та праксиметричні методи.
- •62. Етнометрія як напрям етносоціальних досліджень.
- •63. Визначення і класифікація міжетнічних конфліктів.
- •64. Експеримент як метод дослідження.
- •65. Основні підходи до вивчення культур.
- •66. Психологічні детермінанти міжетнічних конфліктів.
- •67. Етнографічні аспекти вивчення етнічних особливостей особистості.
- •68. Культурний релятивізм у концепції л. Леві-Брюля про якісні відмінності ментальності первісної і сучасної людини.
- •69. Мотиваційні теорії конфлікту
- •70. Становлення психології народів як науки у хіх столітті.
- •71. Культурний універсалізм у концепції етнологічного структуралізму к. Леві-Строса.
- •72. Теорія реального конфлікту (ситуативні змінні).
- •73. Психологічна антропологія як напрям етнічної психології в сша.
- •74. “Нормальність” і членство у своїй культурі.
- •75. Теорія соціальної ідентичності (когнітивістський напрям).
- •76. Франц Боас – фундатор сучасної американської психологічної антропології.
- •77. Особливості культурно-специфічних психічних розладів.
- •78. Культурні синдроми (г. Гофстеде).
- •79. Науковий напрям “Культура й особистість”.
- •80. Регулятивні механізми культури.
- •81. Культурні синдроми (ф. Тромпенаарс, е. Голл).
- •82. М. Мід та р. Бенедикт як фундатори школи “культура та особистість”, її основні особливості.
- •83. Ознаки і типи етнічних спільнот.
- •84. Модальність міжетнічних конфліктів.
- •85. А. Кардинер та р. Лінтон та їхні поняття “базової” та “модальної” особистості.
- •86. Психологічна структура нації (етнічної спільноти).
- •87. Способи вирішення міжетнічних конфліктів.
- •88. Погляди Дж. Хонігмана та ф. Хсю на предмет і задачі психологічної антропології.
- •89. Складові елементи психічного складу етнічної спільноти.
- •90. Етнопсихологічні проблеми дослідження особистості.
7. Методологічні принципи етнічної психології
Етнічна психологія, як й інші психологічні галузі, дотримується методологічних принципів, прийняті у загальній психології:
• єдності психіки та діяльності;
• детермінізму;
• відображення;
• конкретно-історичного;
• системного;
• особистісного підходу.
Але в етнопсихології як окремій науковій галузі існують і власні методологічні принципи.
Зокрема, В. Хрущ пропонує принципи, яких потрібно дотримуватися при зіставленні різних націй.
1.Принцип обґрунтованості та достовірності
Національно-психологічні особливості повинні порівнюватись на основі чітко обґрунтованих показників у рамках своєрідності того класу психологічних феноменів, які становлять зміст і структуру певної діяльності. Тобто критерії дослідження повинні бути чітко обґрунтованими.
2.Принцип порівняння та зіставлення значимих величин
Порівнюватись і зіставлятись повинні істотні, значимі величини національної психології, які визначають специфіку функціонування останньої.
8. Етоетнологія як нова галузь психологічної антропології.
Суттєво новим моментом стала взаємодія психологічної антропології з етологією людини, в результаті якої утворилась нова галузь етоетнологічних досліджень. Предмет етоетнології має потрійну структуру:
1)вивчення дітей у різних культурах у досоціальному, "природньому" стані;
2)дослідження формування дітей і особливостей поведінки дорослих у сучасних і традиційних суспільствах;
3)пошуки подібних аспектів функціонування людини і тварин.
Уявлення етоетнологічних досліджень у процесуально-генетичному аспекті дає цікаве трактування процесу дослідження. В такому випадку можно не тільки аналізувати розвиток людини від дитинства до дорослого стану в умовах різних культур, а у розвиток від попереднього(тваринного) способу функціонування до людського (соціокультурного), від тварин, які перебувають на стадії практичного інтелекту, до дітей, а від них - до більш зрілих етно соціальних фотм.
9. Етнічна (національна) ідентичність як головна характеристика етнічної (національної) самосвідомості.
Особливості ідентичн.:*Продукт взаємодії індивіда з суспільством. *Результат проекції індивіда на себе очікувань і норм інших. *Ідентичність не настоє доти, доки ми не дізнаємося, що можна віднести себе до певної категорії (я не знаю, що я білий, доки не дізнаюся про існування азіатів). *Складова соціальної ідентичності особистості.*Це результат когніт.-емоц. процесу усвідомлення себе представнком етносу, ототожнення себе з ними і вімежування від інших.*Структура ет.ід.: 1)когнітивний компонент (складові: етнічна проінформов.+етнічна самосвід.ь.знання, уявлення про особливості власної групи, усвідомл. себе як її члена на підставі цих характеристик). 2)афективний (складові: етнічні атитюди, посави. оцінка особливостей цієї групи, ставлення до членства в ній, значущість членства.Позитивний атитюд-задоволення від членства в групі, бажання належати до неї, гордість за досягнення народу. Негативний атитюд – заперечення ідентичності, почуття приниженості надання перваги іншій групі). 3)поведінковий (виділяють іноді.реальний механізм прояву себе членом визначеної гр.). *Знання про свою, чужу групу формує систему етнодифіренціювальних ознак (мова, цінності, міфи, народне мистецтво). Ознаки майже завжди відбивають об’єктив.реальність, однак,елементи духовної культури. *Важливу роль відіграють почуття (гідності, гордості, образи, страху).
*Етнічна ідентичність вужче етніч.самосв., бо є когнітивно-мотиваційним ядром етніч..самосв. і ширше, бо вміщує шар несвідомого. *Стійкість ідентичності+позитивна ідентичність –підгрунтя групової психологічної безпеки та стабільності.*Ідентифікувати себе з етносом-віднайти замість. *Важливим є духовний компонент.
Вперше використав поняття Фрейд. В етнічному значенні він вжив його в період пізньої наук.творч., говорячи про свій народ, який завжди зневажали. Розглядав ідентифікацію і як емоц. зв'язок дитини з батьками, і як індивіда з соц..групою. Мід.ідент. як результат соц..взаємодії. введення поняття «узагальнений інший»(сукупність знеособлених атитюдів,норм і цінностей сусп-ва. У проц.. сп-ння з іншими індивід бачить себе «збоку. Людина науває свідомості і власного Я лише в груповій дії. Еріксон. Концепція ідентичності. Виокремив поняття психосоц. ідентичн.- продукт взаємод. суспільства і особистості, характерний лише для зрілої особист. В структурі ідентичності: позитивні елементи, негативні(схема я,ми-не такі як вони. неприяйнятя,заперечення соціального об’єкта чи тотальне протиставлення нас їм. при чому інші в особистісному уявленні є кращими.). Інгруповий фаворитизм – прийняття і симпатія до своєї групи. На індивідуальному рівні забезпечує існування самоповаги, на груповому – збереження культури,передання її наступним поколінням. Аутгрупова ворожість. негативна оцінка інших етнічних груп. Питання: чи етнічна належність незмінна? Відповідь: модель Гідденса(народжуючись, людина включається в етнічний простір, де кожен член сімї є представником певної етнічної групи. в ході росту, зявляється багато інститутів, що пропонують ціннісно-нормат. базу для формування ідентичності. сімя – найвпливовіший інститут. Однак людина бере безпосередню участь у формув. своєї ідентичності.Вона не засвоює все в такому вигляді, як пропонують інститути соціалізації. Ми все підстроюємо під власний стиль життя. Хоч етнічний статус постійний протягом життя, етнічна ідентичність – не статичне утворення.
