7. Методологічні принципи етнічної психології

Етнічна психологія, як й інші психологічні галузі, дотримується ме­тодологічних принципів, прийняті у загальній психології:

• єдності психіки та діяльності;

• детермінізму;

• відображення;

• конкретно-історичного;

• системного;

• особистісного підходу.

Але в етнопсихології як окремій науковій галузі існують і власні ме­тодологічні принципи.

Зокрема, В. Хрущ пропонує принципи, яких потрібно дотримуватися при зіставленні різних націй.

1.Принцип обґрунтованості та достовірності

Національно-психологічні особливості повинні порівнюватись на ос­нові чітко обґрунтованих показників у рамках своєрідності того класу психологічних феноменів, які становлять зміст і структуру певної діяль­ності. Тобто критерії дослідження повинні бути чітко обґрунтованими.

2.Принцип порівняння та зіставлення значимих величин

Порівнюватись і зіставлятись повинні істотні, значимі величини національної психології, які визначають специфіку функціонування ос­танньої.

8. Етоетнологія як нова галузь психологічної антропології.

Суттєво новим моментом стала взаємодія психологічної антропології з етологією людини, в результаті якої утворилась нова галузь етоетнологічних досліджень. Предмет етоетнології має потрійну структуру:

1)вивчення дітей у різних культурах у досоціальному, "природньому" стані;

2)дослідження формування дітей і особливостей поведінки дорослих у сучасних і традиційних суспільствах;

3)пошуки подібних аспектів функціонування людини і тварин.

Уявлення етоетнологічних досліджень у процесуально-генетичному аспекті дає цікаве трактування процесу дослідження. В такому випадку можно не тільки аналізувати розвиток людини від дитинства до дорослого стану в умовах різних культур, а у розвиток від попереднього(тваринного) способу функціонування до людського (соціокультурного), від тварин, які перебувають на стадії практичного інтелекту, до дітей, а від них - до більш зрілих етно соціальних фотм.

9. Етнічна (національна) ідентичність як головна характеристика етнічної (національної) самосвідомості.

Особливості ідентичн.:*Продукт взаємодії індивіда з суспільством. *Результат проекції індивіда на себе очікувань і норм інших. *Ідентичність не настоє доти, доки ми не дізнаємося, що можна віднести себе до певної категорії (я не знаю, що я білий, доки не дізнаюся про існування азіатів). *Складова соціальної ідентичності особистості.*Це результат когніт.-емоц. процесу усвідомлення себе представнком етносу, ототожнення себе з ними і вімежування від інших.*Структура ет.ід.: 1)когнітивний компонент (складові: етнічна проінформов.+етнічна самосвід.ь.знання, уявлення про особливості власної групи, усвідомл. себе як її члена на підставі цих характеристик). 2)афективний (складові: етнічні атитюди, посави. оцінка особливостей цієї групи, ставлення до членства в ній, значущість членства.Позитивний атитюд-задоволення від членства в групі, бажання належати до неї, гордість за досягнення народу. Негативний атитюд – заперечення ідентичності, почуття приниженості надання перваги іншій групі). 3)поведінковий (виділяють іноді.реальний механізм прояву себе членом визначеної гр.). *Знання про свою, чужу групу формує систему етнодифіренціювальних ознак (мова, цінності, міфи, народне мистецтво). Ознаки майже завжди відбивають об’єктив.реальність, однак,елементи духовної культури. *Важливу роль відіграють почуття (гідності, гордості, образи, страху).

*Етнічна ідентичність вужче етніч.самосв., бо є когнітивно-мотиваційним ядром етніч..самосв. і ширше, бо вміщує шар несвідомого. *Стійкість ідентичності+позитивна ідентичність –підгрунтя групової психологічної безпеки та стабільності.*Ідентифікувати себе з етносом-віднайти замість. *Важливим є духовний компонент.

Вперше використав поняття Фрейд. В етнічному значенні він вжив його в період пізньої наук.творч., говорячи про свій народ, який завжди зневажали. Розглядав ідентифікацію і як емоц. зв'язок дитини з батьками, і як індивіда з соц..групою. Мід.ідент. як результат соц..взаємодії. введення поняття «узагальнений інший»(сукупність знеособлених атитюдів,норм і цінностей сусп-ва. У проц.. сп-ння з іншими індивід бачить себе «збоку. Людина науває свідомості і власного Я лише в груповій дії. Еріксон. Концепція ідентичності. Виокремив поняття психосоц. ідентичн.- продукт взаємод. суспільства і особистості, характерний лише для зрілої особист. В структурі ідентичності: позитивні елементи, негативні(схема я,ми-не такі як вони. неприяйнятя,заперечення соціального об’єкта чи тотальне протиставлення нас їм. при чому інші в особистісному уявленні є кращими.). Інгруповий фаворитизм – прийняття і симпатія до своєї групи. На індивідуальному рівні забезпечує існування самоповаги, на груповому – збереження культури,передання її наступним поколінням. Аутгрупова ворожість. негативна оцінка інших етнічних груп. Питання: чи етнічна належність незмінна? Відповідь: модель Гідденса(народжуючись, людина включається в етнічний простір, де кожен член сімї є представником певної етнічної групи. в ході росту, зявляється багато інститутів, що пропонують ціннісно-нормат. базу для формування ідентичності. сімя – найвпливовіший інститут. Однак людина бере безпосередню участь у формув. своєї ідентичності.Вона не засвоює все в такому вигляді, як пропонують інститути соціалізації. Ми все підстроюємо під власний стиль життя. Хоч етнічний статус постійний протягом життя, етнічна ідентичність – не статичне утворення.