- •1.Об’єкт, предмет і завдання етнічної психології
- •2. Відмінності психологічної антропології від її попередниці “культура та особистість”.
- •3. Національні почуття як компонент структури психології етнічної спільноти.
- •4. Напрями етнічної психології
- •6. Етнічна самосвідомість як компонент структури психології етнічної спільноти.
- •7. Методологічні принципи етнічної психології
- •8. Етоетнологія як нова галузь психологічної антропології.
- •9. Етнічна (національна) ідентичність як головна характеристика етнічної (національної) самосвідомості.
- •10. Історія виникнення і становлення етнопсихології
- •11. Крос-культурна психологія як науковий напрям, та її фундатори.
- •12. Основні підходи до вивчення етнічних спільнот.
- •13. Історія та етапи розвитку етнопсихології (від Античності до наших днів)
- •1) Стародавній світ: цікавила проблема етнічних відмінностей, їхній вплив на побут і культуру народів; намагалися аналізувати характер народів.
- •3) Друга половина XIX ст. — становлення етнічної психології
- •4) Етнічна психологія 20-30-х років XX ст. У Росії та її дискредитація
- •14. Культурна психологія як окремий напрям етнічної психології
- •15. Соціально-історичний підхід до визначення поняття “етнос” (ю. В. Бромлей).
- •16. Зародження етнічної психології в контексті історії і філософіі
- •17. Індигенна психологія: культура і світ більшості.
- •18. Природничо-біологічний підхід до визначення поняття “етнос” (л. М. Гумільов).
- •19. Погляди давньогрецьких вчених на відмінності між народами
- •20. Сучасна західна етнопсихологія.
- •21. Конструктивістський підхід до визначення поняття “етнос” або теорія соціальних конструкцій (е. Геллнер, б. Андерсон, в. О. Тішков).
- •22. Географічний (ландшафтний) принцип поясненні міжетнічних відмінностей.
- •23. Етнопсихологічні ідеї в Україні у хvііі столітті.
- •24. Теорія соціальної ідентичності або соціальної категоризації (диференціації) (г. Теджфел та Дж. Тернер);
- •25. “Дух народу” в працях французького вченого ш. Монтеск’є.
- •27. Інформаційна концепція до визначення поняття “етнос” (с.О.Арутюнов, м.М.Чебоксаров, м.Гібшманнова, і.Ржегак)
- •28. Думки д. Юма щодо національного характеру
- •29. Становлення етнопсихології в Росії та Україні. (Дореволюційний період).
- •30. Поняття етнічної свідомості та етнічної самосвідомості.
- •31. Залежність психічних компонентів від клімату і ландшафтів у працях німецького представника епохи Просвітництва й.Г.Гердера
- •32. Г. Г. Шпет як вітчизняний фундатор етнічної психології.
- •33. Етнічна ідентичність особистості.
- •34. Специфіка і розвиток національного характеру у працях Гегеля
- •35. Розвиток етнопсихології в Західних регіонах України кінця хіх – першої половини хх століття.
- •36. Трансформація етнічної ідентичності та її типи.
- •37. Становлення психології народів як науки в хіх столітті.
- •38. Крос-культурні дослідження в 30-х роках хх ст. (л. С. Виготський, о. Р. Лурія).
- •39. Компоненти етнічної ідентичності.
- •40. Моріц Лацарус та Герман Штайнталь як фундатори психології народів.
- •41. Значення праць учених діаспори для розвитку етнопсихології в Україні
- •42. Етапи становлення етнічної ідентичності
- •43. “Продукти” народного духу – мова, міфи, звичаї як джерела пізнання етнопсихології у працях в. Вундта.
- •44. Відродження сучасної вітчизняної психології.
- •45. Вплив соціального контексту на формування етнічної ідентичності.
- •46. Погляди Густава Ле Бона щодо залежності історії народу, його цивілізації від душевного устрою історичних рас.
- •47. Співвідношення психології й культури.
- •48. Маргінальна етнічна ідентичність.
- •49. Етнопсихологія як міждисциплінарна галузь знань
- •50. Психічні процеси і культура.
- •51. Поняття етнічного стереотипу.
- •52. Класифікація методів, які використовуються в етнічній психології.
- •53. Функції етнічної культури.
- •54. Основні характеристики або виміри стереотипу.
- •56. Суб’єктивна культура як предмет дослідження етнопсихології.
- •57. Етноцентризм як соціально-психологічний феномен.
- •58. Діагностичні та експериментальні методи.
- •59. Культурні синдроми (г. Тріандіс).
- •60. Природа міжетнічних конфліктів.
- •61. Біографічні та праксиметричні методи.
- •62. Етнометрія як напрям етносоціальних досліджень.
- •63. Визначення і класифікація міжетнічних конфліктів.
- •64. Експеримент як метод дослідження.
- •65. Основні підходи до вивчення культур.
- •66. Психологічні детермінанти міжетнічних конфліктів.
- •67. Етнографічні аспекти вивчення етнічних особливостей особистості.
- •68. Культурний релятивізм у концепції л. Леві-Брюля про якісні відмінності ментальності первісної і сучасної людини.
- •69. Мотиваційні теорії конфлікту
- •70. Становлення психології народів як науки у хіх столітті.
- •71. Культурний універсалізм у концепції етнологічного структуралізму к. Леві-Строса.
- •72. Теорія реального конфлікту (ситуативні змінні).
- •73. Психологічна антропологія як напрям етнічної психології в сша.
- •74. “Нормальність” і членство у своїй культурі.
- •75. Теорія соціальної ідентичності (когнітивістський напрям).
- •76. Франц Боас – фундатор сучасної американської психологічної антропології.
- •77. Особливості культурно-специфічних психічних розладів.
- •78. Культурні синдроми (г. Гофстеде).
- •79. Науковий напрям “Культура й особистість”.
- •80. Регулятивні механізми культури.
- •81. Культурні синдроми (ф. Тромпенаарс, е. Голл).
- •82. М. Мід та р. Бенедикт як фундатори школи “культура та особистість”, її основні особливості.
- •83. Ознаки і типи етнічних спільнот.
- •84. Модальність міжетнічних конфліктів.
- •85. А. Кардинер та р. Лінтон та їхні поняття “базової” та “модальної” особистості.
- •86. Психологічна структура нації (етнічної спільноти).
- •87. Способи вирішення міжетнічних конфліктів.
- •88. Погляди Дж. Хонігмана та ф. Хсю на предмет і задачі психологічної антропології.
- •89. Складові елементи психічного складу етнічної спільноти.
- •90. Етнопсихологічні проблеми дослідження особистості.
77. Особливості культурно-специфічних психічних розладів.
Культурні фактори, що впливають на психічне здоров'я та клінічне оформлення психічних і поведінкових розладів, умовно поділяють на дві групи: соціокультуральні і етнокультуральні. До соціокультуральних факторів відносять соціально-політичні, соціально-економічні, культуральні та мікросоціальні умови, в яких проживає населення, тобто особливості історичної ситуації. Вплив цих факторів простежується як на індивідуально-особистісному, так і на популяційному рівні. При цьому популяції можуть бути як етнічно однорідними, так і етнічно різнорідними. До етнокультуральних чинників відносять: особливості національної ментальності, релігійних переконань, традицій, звичаїв, міфології. Встановлена зворотна залежність між тяжкістю психічного розладу і внеском у його розвиток культуральних факторів. Так, Міжнародне Пілотажне Дослідження Шизофрении, проведене в 1986 році, виявило, що великі психози (шизофренія, маніакально-депресивний психоз) діагностуються практично з однаковою частотою в різних суспільствах. Водночас, поширеність і захворюваність непсихотическими психічними розладами, наркогенна патологією та олігофренія виявляє чіткий зв'язок з социокультуральними особливостями. В даний час в культурантропологии прийнято виділяти культуру, засновану на почутті провини і культуру, засновану на почутті сорому, при яких використовуються різні психологічні механізми захисту, які б виконання соціального контролю за нормативним поведінкою людини (І.С. Кон, 1979). А.Г.Асмолов (1990) виділив соціотіпіческое поведінку особистості, тобто поведінка, яка, висловлюючи «типові програми даної культури» і регулюючи поведінку в стандартних для даної спільності ситуаціях, звільняє людину від прийняття індивідуальних рішень. Серед регуляторів соціальної поведінки велику роль відіграють моральні норми, тобто системи уявлень про правильне і неправильне поведінці, що санкціонують виконання одних дій і лімітуючі виконання інших. У різних культурах психологічні механізми, використовувані для соціального контролю за поведінкою різні. Особливу увагу соціальні психологи звертають на значимість у конкретних культурах почуттів страху, сорому і провини.
78. Культурні синдроми (г. Гофстеде).
Учений виявив надзвичайно важливі особливості у поведінці та позиціях співробітників і менеджерів різних країн, які працюють у мультинаціональних корпораціях, що не змінюються з часом.
Культура (за Гофстеде) – колективна ментальна запрограмованість, частина передбачуваності нашого сприйняття світу, спільна з іншими представниками нашої нації, регіону чи групи, що відрізняє нас від представників інших націй, регіонів чи група.
Г. Гофстеде стверджував - основі національної культури можна пояснити відмінності щодо цінностей і позицій у робочій обстановці більше, ніж на основі зайнятого становища в організації, професії, віку або статі.
Підсумовуючи найважливіші особливості, вчений визначив чотири виміри - фактори національної культури, що базуються на цінностях культур Заходу та визначають, на його думку, способи структурування та управління організаціями
Дистанція влади - готовність позитивно сприймати нерівність у розподілі влади і статусу в групі, організації чи суспільстві
Уникнення невпевненості- готовність приймати нестабільність життєвих і виробничих умов, з одного боку, і потреба в захисті від непередбачуваних обставин, - з іншого
Чоловіче / жіноче начало - баланс між так званими "чоловічими цінностями", такими як гроші, власність і успіх, і "жіночими цінностями" - якість життя, турбота про слабших
Індивідуалізм / колективізм- баланс між "я" та "ми", межа, до котрої кожна особа готова відмовитися від особистих потреб або прав на користь групи, організації чи суспільства, куди вона належить.
