71. Культурний універсалізм у концепції етнологічного структуралізму к. Леві-Строса.

Леві-Стросс рішуче заперечує уявлення про існування нижчих та вищих рівнів розумового розвитку. Навпаки, він вважає, що принципи роботи розуму однакові у всіх культурах й у всі історичні епохи.

Кожна культура по-своєму багата й оригінальна, у всіх культур приблизно однакове число талантів, всі людські суспільства мають позаду себе велике минуле. Водночас "немає досконалого суспільства. Усі суспільства за своєю природою несуть в собі якусь порочність". Все це означає, що "жодне суспільство не є ні бездоганно гарним, ні абсолютно поганим". Не слід тому, продовжує Леві-Строс, шукати в будь-якому суспільстві абсолютні чесноти, бо ними не володіє жодне з них. У рівній мірі треба дотримуватися обережності у своїх оцінках і в протилежному випадку, тому що суспільства, які нам здаються жорстокими в одних відносинах, можуть бути людяними в інших. Тому, наголошує Леві-Строс, з усіх існуючих можливостей кожне суспільство вибирає свій шлях розвитку, тому культури всіх народів рівноцінні. Він підсилює свою думку і робить висновок: "Було б абсурдним оголошувати одну культуру вище іншої".

Леві-Стросс прагне заперечити ідеї Леві-Брюля про відсутність пізнавального інтересу у первісних народів, адже пізнавальний інтерес при мисленні завжди передує практичному й превалює над останнім. Окрім пізнавальної функції будь-якого мислення, Леві-Стросс виділяє ще одну загальну властивість – потреба в упорядкуванні та класифікації інформації.

Згідно його концепції, функція мислення на будь-яких етапах історії людства полягає в категоризації світу за допомогою бінарних опозицій. І неприручена думка, й мислення людини цивілізованого світу є, на думку Леві-Стросса, логічною.

Співвідношення між співіснуючими сучасними суспільствами: індустріально розвинутими й “примітивними”, він назвав співвідношенням “гарячих” й “холодних” суспільств. Перші прагнуть виробляти й споживати якомога більше енергії й інформації, а другі – обмежуються стійким відтворенням простих і схожих умов існування. Однак, на його думку, розвинуту й “примітивну” людину об’єднують всезагальні закони культури, закони функціонування людського розуму.

Леві-Стросс висловлює сподівання, що в міфологічному мисленні працює та ж логіка, що і в мисленні науковому, і людина завжди мислила “однаково добре”. Прогрес відбувався не у мисленні, а в світі, у якому жило людство та відкривало для себе нові факти. Таким чином, Леві-Стросс заперечує ідею про те, немовби мислення у своєму операціональному аспекті підлягає історичному розвитку.

Незважаючи на це, різноманітні дослідження показали, що між первісним і науковим мисленням спостерігаються суттєві відмінності, і деякі із них мають, вочевидь, якісний характер. Це говорить про те, що культура детермінує мислення набагато більшою мірою, як вважав Леві-Стросс. Виготський на відміну від Леві-Стросса приходить до висновку, що не мозок передвизначає закономірності мислення, а культура визначає як мислення, так і способи використання можливостей мозку.

Найбільшою заслугою Леві-Стросса є його прагнення за різними явищами зовнішньо абсолютно різних культур виявити універсальні операції людського розуму.