6. Етнічна самосвідомість як компонент структури психології етнічної спільноти.

До структуры психології етніч.спілтноти належать: 1)стійкі елементи, пов'язані зі спадковістю (характер, звички,псих.аспект звичаїв,традицій). 2) національні почуття (душевні стани, що зумовлені об'єктивною суспільною дійсністю, в якому відображ. ставлення людей до особливостей життя свого народу). 3) національна самосвідомість (в генетич. плані виникає пізніше ніж попередні).

Центральн. елемент «е.сам.» - етнічна самоідентифікація. *Вирост .«етн.сам.» має два аспекти: 1)ідеологічний (широкий зміст, на рівні суспільства, акцент на історії становлення та формування поняття «ми», виокремлення етапів, чинників, що впливали). 2)психологічний (вужчий, на рівні особи, акцент на питанні в якому віці починається процес формув. нац. самосів.). *Бромлей, Гнатенко. ці поняття (свід+самосвід.) не є частиною і цілим,мають різний зміст і форму. «е.сам.» - знання про свою етнічну спільноту, «е.св.» - знання про інші спільноти. суб’єктом «е.сам» може бути особа,спільнота, «е.св.»-етос. + для формування «е.сам» емоції більш важливі. *Левкович.Пайкова. одно порядкові, але не тотожні поняття. в життєдіяльн. етн.групи вони відображають єдність і відмінність етносу від інших. розчленувати їх можна лише, щоб детальніше вивчити. Вітчизняна літ-ра щодо поняття нац..самосв. то розглядалося як компонент етносу, то не вживалося як науковий термін. Мавродін (мова і нац..самосв.- чинники,що визначають поняття народність як етнічне), Кушнер (повернув до наукового вжитку,говорячи про неї як про етнічний визначник), Чебоксаров (називав серед чинників формування етнічних спільнот), Козлов (визначив за нею перше місце серед ознак етносу). 1966-67 в дискусії в журналі «Питання історії» було висловленно бажання включити нац..самосв. до ознак нації. Опоненти перечили, бо вважали її суб’єктивним відображенням у свідомості людини об’єкт. факту існування нації.

Усвід. особлив. інших етн.груп передбачає усвід. специфіки власної етн. гр. Самосв.- здатність етн.групи до самовідобр. Вона об’єктивується в системі нар.звичаїв, традицій, переказах, легендах. Відобр. особливостей власної етн.гр. здійснюється у формі побудови ряду суб’єктивних образів, що часто перешкодж. створенню об’єкт. уявлення про власну групу. Самосв. – безперечний компонент етнічної спільноти (без неї вона не буде існувати, можливо саме вона є рисою, що відрізняє ет.спільноти одна від одної).

Особливості етнічної самосвідомості: *формується в проц. соціалізації, спочатку не дуже виразна, її формування визначають стереотипи. *активна роль у формуванні належить інтелігенції, що підтримує розвиток рідної мови і літератури *Складовими компонентами є: уявлення членів етносу про спільність походження + своєрідне відображення об’єктивних властивостей етносу. *Зміст визначається уявлення про характерні риси свого і інших етносів. *Уявлення про дзеркальність відображення особливих рис є хибним: одні послаблюються, інші примножуються, а деякі взагалі не враховуються. *До структури вплетені також емоції, вважається, що саме національне почуття є найбільш вразливим і «тонким». *Може здійснювати вплив на чинники, які ії породжують (рухи за відродження рідної мови, за політико-територіально возз’єднання). *Головні компоненти: усвідомлення належності, етноцентризм, етнічні стереотипи, симпатії та антипатії. *Тісно пов’язана з самоназвою(етнонім, топоніми) *Нац. самосів. і етнічна самосів. – тотожні поняття, якщо говорити про усвідомлення свої належності в моноетнічному середовищі. В іншому разі нац..самосв.форм. в оболонці етнічн., але виходит за її межі через свій зміст.