68. Культурний релятивізм у концепції л. Леві-Брюля про якісні відмінності ментальності первісної і сучасної людини.

Французький філософ-позитивіст, соціолог, етнограф Л. Леві-Брюль (1857-1939) досліджував здебільшого “примітивні” суспільства; Леві-Брюль встановив суттєву розбіжність між сучасним типом мислення і типом мислення доісторичної людини.

“Колективні уявлення”, за Леві-Брюлем – це система вірувань та почуттів, яка є спільною для членів одного суспільства і не залежить від буття окремої особистості. Будучи колективними, уявлення нав’язують себе особистості, тобто вони стають для неї не продуктом її думки, а предметом віри. Особливості колект уявлень: 1) пізнавальний, інтелектуальний елемент нерозривно злитий з елементами емоційно-моторними. У цивілізованої людини образ об’єкта, викликаного ним почуття й поведінка – це відокремлені моменти; 2) ігнорування закону протиріччя. Леві-Брюль визнає, що уявний світ для первісних людей має характер реальності. Вони не розрізняють предмети та їх зображення, людину та її ім’я, уявляючи імена як щось конкретне, реальне й священне, ототожнюються людина й тінь; 3) містичний характер. людині примітивного суспільства світ уявляється як щось суцільне, ціле, в якому природне й надприродне, містичне й буденне нерозривно пов’язані, точніше – злиті одне з одним. Первісна людина зовсім не шукає пояснення явищ оточуючої дійсності, адже ці явища вона сприймає не в чистому вигляді, а в поєднанні з цілим комплексом емоцій, уявлень про таємні сили, про магічні властивості предметів; 4) непроникливість для досвіду. Досвідна перевірка не може переконати первісну людину у помилковості її віри у потаємні сили, магічні дії, чаклунство тощо; вона постійно продовжує вірити у фетиші, які нібито роблять людину невразливою.

У своїх ранніх працях Леві-Брюль прийшов до висновку про існування особливої структури мислення, яка відрізняється від логічної. Пралогічне мислення зовсім інакше орієнтовано від мислення людини цивілізованого суспільства. Його процеси протікають абсолютно іншим шляхом. Первісне мислення, на думку Леві-Брюля звертає увагу виключно на містичні причини, дію яких воно відчуває повсюду.

На думку Леві-Брюля, колективні уявлення не зникають і в сучасному європейському суспільстві. У людей завжди залишається потреба в безпосередньому спілкуванні з оточуючим світом, спілкуванні, яке не замінюється його чисто науковим пізнанням. Тому Леві-Брюль висунув ідею про наявність і індивідуальних, і колективних уявлень в будь-якій культурі, у будь-якої людини, тобто про гетерогенність мислення. Ця ідея дозволила допустити існування не тільки несхожого, але й однакового у мисленні людей, які належать до різних культур, зберігаючи при цьому основну тезу Леві-Брюля про наявність у мисленні якісних міжкультурних відмінностей.

69. Мотиваційні теорії конфлікту

У мотиваційному підході вирізняють дві основні концепції пояснення агресивної поведінки людини, яка призводить до виникнення міжгрупових конфліктів: біологізаторську ( К. Лоренц, З. Фрейд) й соціологізаторську (Фромм, Холлічер)

Автор однієї з перших соціально-психологічних концепцій - Мак-Дугалл приписав прояв колективної боротьби “інстинкту забіякуватості”. Подібний підхід називають гідравлічною моделлю - бо агресивність не є реакцією на подразнення, просто в організмі людини наявний пев­ний імпульс, зумовлений його природою. Порівнював інстинкти людини з газовим балоном, із якого постійно вивільнюєся отруйна речовина. Його підтримував відомий психіатр Ф. Перлз – казав, що накопичена агресивна енергія, подіб­но до води, яка стримується греблею, нестримно прагне вирватися на зовні.

З. Фройд: дотримувався гідравлічної моделі психіки: що менше агресивність вихлюпується зовні в деструктивних актах, то сильніший її тиск па психіку індивіда і більшою є ймовірність, що цей потяг прорве всі загати і виявиться в актах невмотивованого насильства.

Ніл Е. Міллер та Джон Доллард : концепція “фрустрації та агресії поклала початок інтенсивних експериментальних досліджень агресії. Згідно теорії, агресія - не потяг, що автоматично виник у надрах організму, а наслідок фрустрації - перешкод на шляху цілеспрямованих дій суб’єкта, або ж ненастання цільового стану, до якого він прагнув.

Берковіц: найголовнішим у його концепції було те, що поняття об’єкта агресії розширилося до цілої групи, тобто об’єктом агресії може бути не тільки окрема особа, яка чинить безпосередній фрустрований вплив, а й ті, хто асоціюється з нею за тими чи ти­ми ознаками

Бандура: розумів під агресією- імпульсивну, близьку до патологічної реакцію на фрустрацію, але потім переконався, що це не так. Виявилося, що теорія агресії як фрустрації гірше пояснює факти, що є в наявності, ніж його теорія научіння, заснована на спостереженнях за винагородженням або покаранням наслідків агресії.

+ розвинув концепцію про соціальне научіння (термін “соціальне научіння” впровадили до Міллер та Доллард. Під ним вони розуміли процес кількісного на копичення навичок, зв’язків, пристосувань, який до того ж відбувається стихійно).

В усіх переглянутих теоріях відбувається протистояння двох діаметрально протилежних позицій. Інстинктивістська позиція зводить усе руйнівне в людині до до свідомого, докультурного, тваринного рівня, інша — біхевіористська — виводить деструктивність із соціального середовища.

Е. Фромм: запропонував поєднати їх у контексті біосоціального існування людини: маючи біологічні корені, агресивність од­ночасно зазнає певної трансформації під впливом соціальних умов. Головну проблему психології індивіда він убачає у специфіці його ставлення до світу, а не в задоволенні або фрустрації тих чи тих інстинктивних потреб

Т. Адорно: засновуючись на ідеях Фройда, Фромма, Бандури, запропонував психоаналітичне пояснення виникнення упередженості. Він дослідив та описав новий антропологічний тип, названий авторитарною, або етноцентричною, особистістю, яку визначає наявність жорсткого, вимогливого “Над-Я”, слабкого “Воно” і нерозвиненого “Я” Отже, усі розглянуті вище теорії належать до мотиваційних теорій, для яких характерний психологічний редукціонізм. Корені всіх проявів агресивності й насильства фундатори мотиваційних концепцій шукають не в матеріальних відносинах, не в ситуаціях, а в індивідуальній психології, в суб’єктивності гніту людини. Проблема сучасного насильств, на їхню думку, це проблема передовсім психологічного характеру.