- •1.Об’єкт, предмет і завдання етнічної психології
- •2. Відмінності психологічної антропології від її попередниці “культура та особистість”.
- •3. Національні почуття як компонент структури психології етнічної спільноти.
- •4. Напрями етнічної психології
- •6. Етнічна самосвідомість як компонент структури психології етнічної спільноти.
- •7. Методологічні принципи етнічної психології
- •8. Етоетнологія як нова галузь психологічної антропології.
- •9. Етнічна (національна) ідентичність як головна характеристика етнічної (національної) самосвідомості.
- •10. Історія виникнення і становлення етнопсихології
- •11. Крос-культурна психологія як науковий напрям, та її фундатори.
- •12. Основні підходи до вивчення етнічних спільнот.
- •13. Історія та етапи розвитку етнопсихології (від Античності до наших днів)
- •1) Стародавній світ: цікавила проблема етнічних відмінностей, їхній вплив на побут і культуру народів; намагалися аналізувати характер народів.
- •3) Друга половина XIX ст. — становлення етнічної психології
- •4) Етнічна психологія 20-30-х років XX ст. У Росії та її дискредитація
- •14. Культурна психологія як окремий напрям етнічної психології
- •15. Соціально-історичний підхід до визначення поняття “етнос” (ю. В. Бромлей).
- •16. Зародження етнічної психології в контексті історії і філософіі
- •17. Індигенна психологія: культура і світ більшості.
- •18. Природничо-біологічний підхід до визначення поняття “етнос” (л. М. Гумільов).
- •19. Погляди давньогрецьких вчених на відмінності між народами
- •20. Сучасна західна етнопсихологія.
- •21. Конструктивістський підхід до визначення поняття “етнос” або теорія соціальних конструкцій (е. Геллнер, б. Андерсон, в. О. Тішков).
- •22. Географічний (ландшафтний) принцип поясненні міжетнічних відмінностей.
- •23. Етнопсихологічні ідеї в Україні у хvііі столітті.
- •24. Теорія соціальної ідентичності або соціальної категоризації (диференціації) (г. Теджфел та Дж. Тернер);
- •25. “Дух народу” в працях французького вченого ш. Монтеск’є.
- •27. Інформаційна концепція до визначення поняття “етнос” (с.О.Арутюнов, м.М.Чебоксаров, м.Гібшманнова, і.Ржегак)
- •28. Думки д. Юма щодо національного характеру
- •29. Становлення етнопсихології в Росії та Україні. (Дореволюційний період).
- •30. Поняття етнічної свідомості та етнічної самосвідомості.
- •31. Залежність психічних компонентів від клімату і ландшафтів у працях німецького представника епохи Просвітництва й.Г.Гердера
- •32. Г. Г. Шпет як вітчизняний фундатор етнічної психології.
- •33. Етнічна ідентичність особистості.
- •34. Специфіка і розвиток національного характеру у працях Гегеля
- •35. Розвиток етнопсихології в Західних регіонах України кінця хіх – першої половини хх століття.
- •36. Трансформація етнічної ідентичності та її типи.
- •37. Становлення психології народів як науки в хіх столітті.
- •38. Крос-культурні дослідження в 30-х роках хх ст. (л. С. Виготський, о. Р. Лурія).
- •39. Компоненти етнічної ідентичності.
- •40. Моріц Лацарус та Герман Штайнталь як фундатори психології народів.
- •41. Значення праць учених діаспори для розвитку етнопсихології в Україні
- •42. Етапи становлення етнічної ідентичності
- •43. “Продукти” народного духу – мова, міфи, звичаї як джерела пізнання етнопсихології у працях в. Вундта.
- •44. Відродження сучасної вітчизняної психології.
- •45. Вплив соціального контексту на формування етнічної ідентичності.
- •46. Погляди Густава Ле Бона щодо залежності історії народу, його цивілізації від душевного устрою історичних рас.
- •47. Співвідношення психології й культури.
- •48. Маргінальна етнічна ідентичність.
- •49. Етнопсихологія як міждисциплінарна галузь знань
- •50. Психічні процеси і культура.
- •51. Поняття етнічного стереотипу.
- •52. Класифікація методів, які використовуються в етнічній психології.
- •53. Функції етнічної культури.
- •54. Основні характеристики або виміри стереотипу.
- •56. Суб’єктивна культура як предмет дослідження етнопсихології.
- •57. Етноцентризм як соціально-психологічний феномен.
- •58. Діагностичні та експериментальні методи.
- •59. Культурні синдроми (г. Тріандіс).
- •60. Природа міжетнічних конфліктів.
- •61. Біографічні та праксиметричні методи.
- •62. Етнометрія як напрям етносоціальних досліджень.
- •63. Визначення і класифікація міжетнічних конфліктів.
- •64. Експеримент як метод дослідження.
- •65. Основні підходи до вивчення культур.
- •66. Психологічні детермінанти міжетнічних конфліктів.
- •67. Етнографічні аспекти вивчення етнічних особливостей особистості.
- •68. Культурний релятивізм у концепції л. Леві-Брюля про якісні відмінності ментальності первісної і сучасної людини.
- •69. Мотиваційні теорії конфлікту
- •70. Становлення психології народів як науки у хіх столітті.
- •71. Культурний універсалізм у концепції етнологічного структуралізму к. Леві-Строса.
- •72. Теорія реального конфлікту (ситуативні змінні).
- •73. Психологічна антропологія як напрям етнічної психології в сша.
- •74. “Нормальність” і членство у своїй культурі.
- •75. Теорія соціальної ідентичності (когнітивістський напрям).
- •76. Франц Боас – фундатор сучасної американської психологічної антропології.
- •77. Особливості культурно-специфічних психічних розладів.
- •78. Культурні синдроми (г. Гофстеде).
- •79. Науковий напрям “Культура й особистість”.
- •80. Регулятивні механізми культури.
- •81. Культурні синдроми (ф. Тромпенаарс, е. Голл).
- •82. М. Мід та р. Бенедикт як фундатори школи “культура та особистість”, її основні особливості.
- •83. Ознаки і типи етнічних спільнот.
- •84. Модальність міжетнічних конфліктів.
- •85. А. Кардинер та р. Лінтон та їхні поняття “базової” та “модальної” особистості.
- •86. Психологічна структура нації (етнічної спільноти).
- •87. Способи вирішення міжетнічних конфліктів.
- •88. Погляди Дж. Хонігмана та ф. Хсю на предмет і задачі психологічної антропології.
- •89. Складові елементи психічного складу етнічної спільноти.
- •90. Етнопсихологічні проблеми дослідження особистості.
66. Психологічні детермінанти міжетнічних конфліктів.
Основні психологічні чинники етноконфліктів:
→ етнічна та національна упередженість - установка упередженого чи ворожого ставлення до представників певних етнічних груп, будь-яких фактів дійсності, що пов'язані з їх діяльністю, поведінкою, соціальним станом, без достатніх для цього підстав і знань
→ націоналістичні настрої – окремий вид предметно-оріентованих суспільних настроїв, яким притаманні емоційний характер, імпульсивність і динамічність.
Думки дослідників – головна причина етноконфліктів:
доктрина Гантінгтона - етноконфлікти є результатом “зіткнення цивілізацій”
незавершеність процесу формування “молодих етносів “
суттєві відмінності рівнів так званого “етнічного статусу”
особлива роль інтелектуальних і політичних еліт у “мобілізації етнічних по чуттів”
певним біологічно заданий феноменом внутрішньовидової агресії.
Майже всі психологічні концепції явно чи приховано враховують соціальні причини міжгрупових конфліктів і причини соціальної конкуренції та ворожості, які проявляються н діях та уявленнях
На сьогоднішній день можна говорити про мотиваційні, ситуативні та когнітивні теорії конфлікту.
67. Етнографічні аспекти вивчення етнічних особливостей особистості.
Задовго до виникнення самостійної науки про психологію народів існувала на-ука про народи, їхні побут, культуру, яку називати етнографією. На початку XIX ст- новий термін “етнологія- зароджується нова наука, яка ставить за мету використовувати етнографічні “польові” матеріали як матеріали для інтерпретації. До наук. обігу термін “етнологія” впровадив А. Шаванн, проте справжнього поширення він набув лише у першій половині XIX ст. завдяки Ж-Ж. Амперу, який розробив загальну класифікацію “антропологічних” наук, позначивши серед них етнологію. Спочатку етнологія розвивалася як наука про відсталі народи(що не створили власної державності). Оригінальне трактування ходу розвитку нової науки дали Альфред Геддон, Томас Пенніман, Роберт Лоуї, Вільгельм Мюльман та ін. Пенніман у книзі “Сто років антропології” виокремлює у багатовіковій історії її становлення п’ять періодів: формування, конвергенції, конструктивний, критичний, конвергенції і консолідації. Ієрархію зазначених дисциплін К. Леві-Строса: етнологія включає в себе етнографію як попередній етап, а культурна/соціальна антропологія становить останній етап синтезу, який узагальнює висновки етнографії та етнології. За Боасом, “наука антропологія має справу з біологією та розумовими про-явами людського життя”. Подружжя Кісінґів:“Антропологи розглядають як фізичну (біологічну), так і культурну й соціальну характеристики людини” . Вперше термін “соціальна антропологія” вжив Джеймс Фрезер (як галузь порівняльної соціології, яка вивчає звичаї і соціальну структуру примітивних суспільств.) Це визначення Б. Малиновський, А. Р. Радкліф-Браун. Історичний метод, який, на думку Радкліфа-Брауна, використовує етнологія, дає інтерпретацію конкретної інституції або комплексу, простежує етапи її розвитку і виявляє мірою можливості конкретні причини або події, які зумовлюють кожну із змін. На противагу історичному методу, який застосовує етнологія, існує інший тип пояснення-індуктивним, який базується на постулаті, що всі феномени підлягають природному закону, внаслідок чого можливо за допомогою певних логічних процедур - відкривати й доводити загальні закони. Сутністю ін¬дукції є процес узагальнення; кожен окремий факт пояснюється як окремий випадок якогось загального правила.
Уточнюючи розмежування дисциплін, що вивчають первісні суспільства, Радкліф-Браун розумів під етнографією опис безписемних народів, під етнологією — реконструкцію їхнього способу життя, під соціальною антропологією — теоретичну науку, метою якої є порівняльне вивчення форм соціального життя примітивних народів.
Співвідношення соціальної антропології та соціології: Глушчевич=на сьогодні важко провести чітку межу між соціологією, етнографією і соціальною психологією. В загальнішому плані соціологія та етнологія — це дві сторони однієї науки про людину і суспільство. Співвідношення етнографії та історії залежить від визначень, які дають науковці історії як науці, від їхнього розуміння її предмета і методів дослідження. Радянські дослідники історії розвитку етнології (антропології) як науки: Р. Ф. Ітса, С. О. Токарева, Ю. П. Аверкієву, Ю. В. Бромлея, М. В. Крюкова, О. І. Шкаратана та ін. На окрему увагу заслуговують праці російської дослідниці С. В. Лур’є, у яких докладно викладено історію етнології, психологічної антропології (етнопсихології).
У процесі розвитку етнології виникли теорії (еволюціонізм, ди- фузіоналізм, функціоналізм), які використовувалися нею в описових етнографічних дослідженнях як пояснювальний механізм.
