- •1.Об’єкт, предмет і завдання етнічної психології
- •2. Відмінності психологічної антропології від її попередниці “культура та особистість”.
- •3. Національні почуття як компонент структури психології етнічної спільноти.
- •4. Напрями етнічної психології
- •6. Етнічна самосвідомість як компонент структури психології етнічної спільноти.
- •7. Методологічні принципи етнічної психології
- •8. Етоетнологія як нова галузь психологічної антропології.
- •9. Етнічна (національна) ідентичність як головна характеристика етнічної (національної) самосвідомості.
- •10. Історія виникнення і становлення етнопсихології
- •11. Крос-культурна психологія як науковий напрям, та її фундатори.
- •12. Основні підходи до вивчення етнічних спільнот.
- •13. Історія та етапи розвитку етнопсихології (від Античності до наших днів)
- •1) Стародавній світ: цікавила проблема етнічних відмінностей, їхній вплив на побут і культуру народів; намагалися аналізувати характер народів.
- •3) Друга половина XIX ст. — становлення етнічної психології
- •4) Етнічна психологія 20-30-х років XX ст. У Росії та її дискредитація
- •14. Культурна психологія як окремий напрям етнічної психології
- •15. Соціально-історичний підхід до визначення поняття “етнос” (ю. В. Бромлей).
- •16. Зародження етнічної психології в контексті історії і філософіі
- •17. Індигенна психологія: культура і світ більшості.
- •18. Природничо-біологічний підхід до визначення поняття “етнос” (л. М. Гумільов).
- •19. Погляди давньогрецьких вчених на відмінності між народами
- •20. Сучасна західна етнопсихологія.
- •21. Конструктивістський підхід до визначення поняття “етнос” або теорія соціальних конструкцій (е. Геллнер, б. Андерсон, в. О. Тішков).
- •22. Географічний (ландшафтний) принцип поясненні міжетнічних відмінностей.
- •23. Етнопсихологічні ідеї в Україні у хvііі столітті.
- •24. Теорія соціальної ідентичності або соціальної категоризації (диференціації) (г. Теджфел та Дж. Тернер);
- •25. “Дух народу” в працях французького вченого ш. Монтеск’є.
- •27. Інформаційна концепція до визначення поняття “етнос” (с.О.Арутюнов, м.М.Чебоксаров, м.Гібшманнова, і.Ржегак)
- •28. Думки д. Юма щодо національного характеру
- •29. Становлення етнопсихології в Росії та Україні. (Дореволюційний період).
- •30. Поняття етнічної свідомості та етнічної самосвідомості.
- •31. Залежність психічних компонентів від клімату і ландшафтів у працях німецького представника епохи Просвітництва й.Г.Гердера
- •32. Г. Г. Шпет як вітчизняний фундатор етнічної психології.
- •33. Етнічна ідентичність особистості.
- •34. Специфіка і розвиток національного характеру у працях Гегеля
- •35. Розвиток етнопсихології в Західних регіонах України кінця хіх – першої половини хх століття.
- •36. Трансформація етнічної ідентичності та її типи.
- •37. Становлення психології народів як науки в хіх столітті.
- •38. Крос-культурні дослідження в 30-х роках хх ст. (л. С. Виготський, о. Р. Лурія).
- •39. Компоненти етнічної ідентичності.
- •40. Моріц Лацарус та Герман Штайнталь як фундатори психології народів.
- •41. Значення праць учених діаспори для розвитку етнопсихології в Україні
- •42. Етапи становлення етнічної ідентичності
- •43. “Продукти” народного духу – мова, міфи, звичаї як джерела пізнання етнопсихології у працях в. Вундта.
- •44. Відродження сучасної вітчизняної психології.
- •45. Вплив соціального контексту на формування етнічної ідентичності.
- •46. Погляди Густава Ле Бона щодо залежності історії народу, його цивілізації від душевного устрою історичних рас.
- •47. Співвідношення психології й культури.
- •48. Маргінальна етнічна ідентичність.
- •49. Етнопсихологія як міждисциплінарна галузь знань
- •50. Психічні процеси і культура.
- •51. Поняття етнічного стереотипу.
- •52. Класифікація методів, які використовуються в етнічній психології.
- •53. Функції етнічної культури.
- •54. Основні характеристики або виміри стереотипу.
- •56. Суб’єктивна культура як предмет дослідження етнопсихології.
- •57. Етноцентризм як соціально-психологічний феномен.
- •58. Діагностичні та експериментальні методи.
- •59. Культурні синдроми (г. Тріандіс).
- •60. Природа міжетнічних конфліктів.
- •61. Біографічні та праксиметричні методи.
- •62. Етнометрія як напрям етносоціальних досліджень.
- •63. Визначення і класифікація міжетнічних конфліктів.
- •64. Експеримент як метод дослідження.
- •65. Основні підходи до вивчення культур.
- •66. Психологічні детермінанти міжетнічних конфліктів.
- •67. Етнографічні аспекти вивчення етнічних особливостей особистості.
- •68. Культурний релятивізм у концепції л. Леві-Брюля про якісні відмінності ментальності первісної і сучасної людини.
- •69. Мотиваційні теорії конфлікту
- •70. Становлення психології народів як науки у хіх столітті.
- •71. Культурний універсалізм у концепції етнологічного структуралізму к. Леві-Строса.
- •72. Теорія реального конфлікту (ситуативні змінні).
- •73. Психологічна антропологія як напрям етнічної психології в сша.
- •74. “Нормальність” і членство у своїй культурі.
- •75. Теорія соціальної ідентичності (когнітивістський напрям).
- •76. Франц Боас – фундатор сучасної американської психологічної антропології.
- •77. Особливості культурно-специфічних психічних розладів.
- •78. Культурні синдроми (г. Гофстеде).
- •79. Науковий напрям “Культура й особистість”.
- •80. Регулятивні механізми культури.
- •81. Культурні синдроми (ф. Тромпенаарс, е. Голл).
- •82. М. Мід та р. Бенедикт як фундатори школи “культура та особистість”, її основні особливості.
- •83. Ознаки і типи етнічних спільнот.
- •84. Модальність міжетнічних конфліктів.
- •85. А. Кардинер та р. Лінтон та їхні поняття “базової” та “модальної” особистості.
- •86. Психологічна структура нації (етнічної спільноти).
- •87. Способи вирішення міжетнічних конфліктів.
- •88. Погляди Дж. Хонігмана та ф. Хсю на предмет і задачі психологічної антропології.
- •89. Складові елементи психічного складу етнічної спільноти.
- •90. Етнопсихологічні проблеми дослідження особистості.
65. Основні підходи до вивчення культур.
Становлення наукових теорій культури розпочинається в епоху Античності в Давній Греції. Фахівці в галузі культурної психології виділяють дві різні парадигми розвитку культури та мислення.
Перша парадигма, яка йде від Платона, підкреслює стабільні універсальні процеси мисле
ння, механізми яких не залежать від часу. Універсалісти притримуються погляду, що інтелектуальні відмінності є більш видимість, аніж реальність. Представником другої парадигми прийнято вважати Геродота, який вважав, що для того, щоб узнати правду про минулі події, необхідно зрозуміти образ життя людей, що організовує їх мислення, яке у свою чергу, впливає на їхнє уявлення про минуле.
Погляди Платона стали основою для природничо-наукових теорій мислення (акцентують увагу на універсальності прояву психічних процесів), а Геродот є фундатором культурно-історичного підходу до людської природи.
На даний момент при етнопсихологічному дослідженні культур виділяють три тенденції: теорія культурного релятивізму (всі культури рівні, але різні); теорія культурного абсолютизму (культури однакові, але нерівні);
терія культурного універсалізму (культури рівні, зовнішньо різні, але в основі своїй однакові).
Головна ідея культурного релятивізму - це визнання рівноправності культурних цінностей створених й створюваних різними народами. Представники: Франц Боас, Р. Бенедикт, Л. Леві-Брюль. Утверджуючи рівність культур, релятивісти мало цікавляться установленням схожості між ними. Відмінності інтерпретуються ними з якісної, а не кількісної точки зору. Наголошували на тому, що окрім фізичних відмінностей у культурі існують ще й емоційні.
Друга тенденція полягає в абсолютизації схожості між культурами: заперечується будь-яка специфіка, ігноруються очевидні відмінності між ними. Психологічні феномени, наприклад той самий інтелект, розглядаються як однакові у всіх культурах. Якщо відмінності виявляються, їх інтерпретують як кількісні, здійснюючи оціночні порівняння. На основі отриманих результатів робляться висновки, що люди в одній культурі більш інтелектуальні (або більш чесні і т.д.), аніж у іншій, а культури однакові, але нерівні.
Представники третьої тенденції відстоюють універсалізм – єдність психіки з можливими достатньо суттєвими зовнішніми відмінностями. Базові психічні процеси, на їхню думку, є загальними для всіх земних людських істот, але на їх прояв досить сильно впливає культура. Таким чином, дослідники цього напрямку стверджують, що культури рівні, зовнішньо різні, але в основі своїй однакові. Універсалісти якщо й здійснюють порівняння, то надто обережно, із прагненням уникнути оцінок і надання переваги своєї культури. Ними використовуються стандартні методики, але обов’язково адаптовані до кожної культури, яка вивчається. Прихильники універсалізму намагаються дати відповідь на запитання: якою мірою і якими способами культура впливає на внутрішній психічний світ людини. Універсалістський підхід характерний для творця школи етнологічного структуралізму К. Леві-Стросса.