62. Етнометрія як напрям етносоціальних досліджень.

Етнометрія — напрямок етносоціальних досліджень, що займається крос-культурним аналізом ментальних характеристик різних етнічних груп з використанням формалізованих, в тому числі математичних, методів вимірювання. Основоположниками подібного роду досліджень є такі західні вчені як Г. Хофстеда , Г. Тріандіс, Р. Хоуз й інші.

Г. Гофстеде першим почав ще в 1970-ті рр. збирати кількісні бази даних; розроблена ним методика і зараз найбільш популярна. Щоб дослідити культурні відмінності в системах цінностей, він, крім своїх даних, використав опис цінностей, проведений багатонаціональною компанією. Анкетне опитування проводилося серед співробітників 40 країн. Г. Гофстеде вибирав середні показники відповідей у кожному пункті для кожної із країн і використав безліч статистичних методів для пошуків систематичних зв’язків.

У методиці Гофстеде розраховувалися індекси п'яти ментальних цінностей:

1) Індивідуалізм (на противагу колективізму) — це показник того, чи воліють люди дбати лише про себе і власні сім'ї або мають схильність об'єднуватися в якісь групи, які несуть відповідальність за людину.

2) Дистанція влади, або дистанція по відношенню до влади, — це оцінка готовності людей приймати нерівномірність розподілу влади в інститутах і організаціях.

3) Уникання невизначеності — показник того, наскільки люди терпимі до неясних ситуацій, намагаються ухилитися від них за допомогою виконання чітких правил, вірячи в абсолютну істину і відмовляючись терпіти девіантну поведінку.

4) Маскулінність (на противагу фемінності) — це оцінка схильності людей до напористості і жорсткості, зосередженості на матеріальному успіху, шкодячи інтересу до інших людей.

5) Довгострокова орієнтація — показник того, наскільки суспільство виявляє прагматизм і стратегічно орієнтується на майбутнє, в протилежність традиціоналізму і короткостроковій (тактичній) орієнтації.

Кожна з досліджених за методикою Г. Гофстеде країн отримує числові оцінки по цих п'яти вимірах, які варіюються зазвичай в інтервалі від 0 до 100. Загальне число країн, вивчених за методикою Г. Гофстеде, зараз складає близько 60.

Деякі дослідники (наприклад росіяни Ю. Латов, Н. Латова, які вивчали за методикою Г. Гофстеде місце східнослов’янських країн на ментальній карті світу) використовують кількісні характеристики національної ментальності різних країн світу, щоб побудувати графічні ілюстрації в двомірній системі координат. Ці двомірні схеми, що показують дві незалежні ментальні характеристики різних країн, вони називають ментальними картами світу. Їх використання допомагає більш наочно демонструвати ступінь схожості / віддаленості етнометричних показників різних країн світу.

Аналіз даних з цих країн/областей він ідентифікував у дві головні культурні групи. В одній групі яскраво виражені цінності мали високі показники індивідуалізму з невисокими рівнями поваги до начальників. Ці цінності переважали в країнах Заходу. В іншій групі переважали цінності з низько вираженим індивідуалізмом й високою оцінкою влади. Г. Гофстеде назвав цю групу людьми з колективістським центром та високим рівнем поваги до начальників. Ці цінності переважали в країнах Сходу. Ці дані дають нам деяке розуміння систем цінностей, які є домінуючими у двох різних видах культур. Праці Г. Гофстеда корисні тим, що надають емпіричну підтримку широкому поділу між двома протилежними світоглядами — тим, де є індивідуалістичне поняття самого себе, і іншим, де поняття самого себе відносне.

Дані Г. Гофстеде не можуть претендувати на репрезентативність усього населення розглянутих країн, але досліднику вдалося на основі аналізу цінностей виявити суттєві культурні відмінності.