58. Діагностичні та експериментальні методи.

Метод опитування характеризується тим, що досліджуваний повинен відповисти на ряд запитань. Форма опитування: *усна(бесіда,інтервю)*письмова. *вільна.*стандартизована(дослідник не має права змінювати хід питань та їх зміст).*індивідуальна.*групова.*очна(безпосередній контакт).*заочна. Головна методологічна проблема-конструювання опитувальника.

Бесіда. передбачає отримання інформації про національно психологічні особл. людей у ході безпосереднього спілкування з ними чи з їх соц.оточенням. *цілеспрямов.характер.*проводиться з різними категоріями людей.

Інтервю. використовується для проведення попереднього знайомства з нац.-псих. особлив. мають місце взаємодія і способи впливу. Найрозповсюдж. вид письм. опит. – анкета.

Тести. стандартизована, жорстко регламентована процедура збору данних. *тести опитувальники (зазадалегідь підібрані,валідні твердження).*тести завдання (визначення псих.якостей на основі як їх виконують).

Експеримент. метод. *лаболаторний.*природний.

*констатуючий (вимір наявного рівня розвитку, отриманя базового матеріалу) *досліджуваний активно впливає, формує певні сторони психіки, рівні діяльності. *квазіексперимент. обмежені форми контролю умов нез.змін. *кроскультурні дослідження (вивчити особливості психіки людей з точки зору бумовленості кільтурними і соціальними фаткорами).

59. Культурні синдроми (г. Тріандіс).

Культурний синдром - це певний набір цінностей, установок, вірувань, норм і моделей поведінки, якими одна група культур відрізняється від іншої. Тріандіс виділив три культурних синдрому: «простота - складність», «індивідуалізм-колективізм» і «відкритість-закритість».

Чим складнішою є культура, тим більш уважно люди в ній відносяться до часу. У результаті різного ставлення до часу може виникнути нерозуміння: представники складних культур можуть розцінювати тривале запізнення або одночасну розмова з багатьма людьми як неповагу до них особисто.Також, чим складнішою вважається культура, тим більш специфічні в ній ролі, в менш складних культурах ролі більш дифузні, розмиті.

«Індивідуалізм-колективізм» виділяється теоретиками різних дисциплін як головний вимір культур. Індивідуалістичної може бути названа культура, в якій індивідуальні цілі її членів не менш (якщо не більш) важливі, ніж групові. Колективістська культура, навпаки, характеризується тим, що в ній групові цілі превалюють над індивідуальними.

Люди в індивідуалістичних культурах часто віддають пріоритет своїм особистим цілям, навіть коли вони входять в конфлікт з цілями значимих груп (сім'я, робочий колектив, приятельська компанія). Представники колективістських культур, відповідно, віддають перевагу цілям групи.

Дослідження показали, що в колективістських культурах поведінка людей трактується з позицій норм, прийнятих в даній культурі, а в індивідуалістичних - пояснюється особистісними особливостями і установками самого індивіда. У колективістських культурах успіх людини частіше приписується допомозі інших людей, багатству і т. д., а в індивідуалістичних культурах успіх приписується здібностям особистості. Невдача, в свою чергу, в колективістських культурах трактується як наслідок ліні, а в індивідуалістичних - як результат несприятливого збігу обставин.

До недоліків колективізму відносяться: авторитаризм і тиск на особистість; висока ймовірність встановлення автократичних режимів; низька цінність окремої людської особистості і навіть людського життя.

Недоліками індивідуалізму є самотність, сімейні конфлікти, розлучення. Моральні авторитети відсутні, і все тримається на законах.

У «закритих» культурах люди повинні вести себе відповідно з груповими нормами, і порушення норм строго карається. У «відкритих» культурах спостерігається велика толерантність до відхилення поведінки індивідів від загальноприйнятих норм. Для людей з «закритих» культур значимі передбачуваність, визначеність та безпека: їм важливо знати, що інші люди мають намір робити, і якщо ті надходять непередбачувано і несподівано, це психологічно травмує членів «закритих» культур.

Індивіди з «закритих» культур схильні сприймати людей з «відкритих» культур як недисциплінованих, свавільних і примхливих, в той час як люди з «відкритих» культур, в свою чергу, трактують поведінку представників «закритих» культур як негнучку і безкомпромісну.