53. Функції етнічної культури.

Культура – є багатофункціональною системою. Функції культури — це сукупність ролей, які виконує культура стосовно співтовариства людей, що використовують її у своїх інтересах. Людина формується лише внаслідок свого входження в культуру, а тому людинотвірну, або гуманістичну, функцію можна назвати головною функцією феномена культури. Людинотвірна функція зумовлює всі інші функції етнічної культури.

Найзагальнішою та універсальною функцією культури є інтегративна функція, яка забезпечує соціальну інтеграцію людей, формує підвалини їх стійкого колективного існування і діяльності щодо спільного задоволення інтересів і потреб, стимулює підвищення рівня їх групової консолідованості й ефективності взаємодії та об’єднує старше і молодше покоління в єдиний потік історії.

Пізнавальна функція пов’язана із здатністю культури концентрувати соціальний досвід багатьох поколінь людей. З кожної епохи культура відбирає ті крихти соціального досвіду, які мають неминуще значення. Тим самим вона примножує знання про світ, створюючи сприятливі можливості для його пізнання й освоєння.

Регулятивна. Культура не тільки дає можливість людині засвоювати досягнення попередніх поколінь, вона одночасно доволі жорстко обмежує всі види її суспільної та особистісної діяльності. Культура регулює поведінку в стандартних для спільноти ситуаціях, звільняючи індивіда від прийняття індивідуальних рішень.

Захисна функція культури здійснює психологічний захист індивіда від небезпеки, яка загрожує ззовні. У кризовій, конфліктній ситуації людина прагне сховатися в етнічній культурі як у материнському лоні. Завдяки їй людина отримує такий образ навколишнього світу, в якому всі елементи всесвіту структуровано й співвіднесено з самою людиною, так що кожна людська дія є компонентом загальної структури.

Культуру можна розглядати як світ соціальної інформації, який зберігається й примножується за допомогою створених людьми знакових систем. Знакова, або семіотична, функція говорить про те, що оволодіння культурою неможливе без оволодіння її знаковими системами. Культура ж, своєю чергою, не може транслювати соціальний досвід, не кодуючи його в специфічні знакові системи: дорожні знаки, кольори світлофора або національний розмовний стиль мови.

Ціннісно-орієнтаційна функція етнічної культури задає загальні життєві цінності й здійснює орієнтацію в навколишньому світі, постачаючи впорядковану інформацію. Етнічна культура, формуючи єдине символічне середовище, є своєрідним інформаційним фільтром, вона не тільки впорядковує й систематизує інормацію, а й “просіює” її з погляду усталених культурних цінностей та ідеалів.

54. Основні характеристики або виміри стереотипу.

Л. Едвардс виокремлює структурі стереотипу чотири головних характеристики, або виміри:

1. Зміст – набір характеристик, які приписують етнічній групі. Частота використання характеристик значення не має.

2. Одноманітність – ступінь узгодженості характеристик, що приписують тій чи тій етнічній гр.

3. Спрямованість – загальне позитивне або негативне сприйняття об’єкта стереотипізування.

4. Інтенсивність – рівень упередженості стосовно групи, що стереотипізується й виражена у стереотипі. Цей вимір отримують ранжуванням характеристик, приписуваних етнічній групі.

Нараховують кілька десятків досліджень кореляції між цими чотирма змінними:

Одноманітність-інтенсивність. Чим інтенсивніший є стереотип, тим вищою є одноманітність, тобто упереджені щодо певної етнічної групи респонденти приписують цій групі більш “стереотипні” характеристики.

Зміст-спрямованість. Л. Едвардс зробив припущення: якщо дві групи дають відповіді протилежної спрямованості й демонструють однакову одноманітність та інтенсивність, то в їхніх відповідях можна очікувати якісних відмінностей у змісті. Для одних американців євреї є “ліберальними та інтелігентними”, для інших – “агресивними, хитрими, корисливими”.

Одноманітність-обсяг наявної інформації. Що більший є обсяг інформації про етнічну групу, то більшою є ймовірність, що стереотипи будуть більш диференційовані. Нестача інформації може спричинити крайній прояв одноманітності стереотипів.

Обсяг наявної інформації-спрямованість. Тенденція взаємозв’язку більшої інформованості з позитивною спрямованістю і меншої інформованості з негативною спрямованістю. Збільшенню позитивної спрямованості сприяє особистий контакт з культурою іншої етнічної групи – відвідування країни, наявність друзів, володіння мовою.

Стереотипи не є сталими, вони можуть змінюватися залежно від обставин.

Серед найсуттєвіших ознак етнічних стереотипів вирізняють:

1. Емоційно-оцінювальний характер.

Уявлення, які складаються під час міжетнічного спілкування про свій і чужий народи, не просто узагальнюють ті чи ті їх риси, а й виражають емоційно-ціннісне ставлення до них.

2. Стійкість і ригідність до нової інформації.

Щоправда, стійкість стереотипів є відносною: зміна відносин між групами або надходження нової інформації може зумовити зміну їх змісту і навіть спрямованості.

3. Узгодженість.

Йдеться про високий рівень єдності уявлень членів групи про власну етн гр., і про інші етн. Гр

55. Обсерваційні методи (метод спостереження).

Спостереження - метод дослідження, що передбачає цілеспрямовану і систематичну фіксацію різних проявів національно-психологічних особливостей людей без втручання в процес їх життя і діяльності, взаємодії, спілкування і взаємин як усередині етнічної спільності, так і поза нею.

У процес спостереження входять: визначення задачі й цілі; вибір предмета, об’єкта і ситуації; вибір оптимального способу спостереження; вибір способу реєстрації того, що спостерігається; обробка й інтерпретація отриманих даних. Дослідник при спостереженні повинен вирішити питання стосовно часового інтервалу, який можна вважати достатнім для фіксації яких-небудь одиниць, а також структурувати отримані дані.

Спостереження може бути: суцільним і вибірковим; включеним і невключеним, неконтрольованим і контрольованим (при реєстрації спостережуваних подій за заздалегідь відпрацьованою процедурою); польовим (при спостереженні в природних умовах) і т.д.

При вивченні психології інших народів особливо цінні спостереження перших днів, тижнів, місяців перебування в країні. Це пояснюється тим, що людина в період адаптації більш чуйно, тонко вловлює відмінності в поведінці, традиціях, звичаях і т.д. Надалі ця здатність послаблюється. Результати спостережень повинні строго фіксуватися і зіставлятися з даними, отриманими іншими способами. Спостереження дають початкові відомості про спосіб життя, культуру, побут, поведінку людей. Спостереження вимагає великого досвіду, особливої ​​здатності побачити специфічне в кожному явищі. Але навіть при значному досвіді дослідник не в змозі піднятися над своєю особистістю і, перш за все, реєструє те, що здається йому незвичайним. Результати спостережень оформляються у вигляді довільних описів, а це теж їх недолік. Щоб зробити спостереження більш надійним методом, потрібно запропонувати єдині стандартизовані умови та об'єкти обстеження, а головне, критерії оцінки в цілях порівнянності результатів. Необхідно виробити загальні положення щодо відбору системи фактів (того, що і як спостерігати).