50. Психічні процеси і культура.

Психологічні дослідження збирали дедалі більше фактів, які засвідчували, що будова свідомості змінюється протягом історії й що як у процесі розвитку дитини, так і в процесі переходу від однієї суспільно-історичної формації до іншої змінюється не тільки зміст свідомості, а й її будова. З початку XX ст. фахівці розпочали активно обговорювати питання про те, чи існують у пізнавальних процесах відмінності, зумовлені культурою. Ще Дюркгайм вважав, що процеси мислення не є наслідком природної еволюції або проявом внутрішнього духовного життя, а формуються суспільством.

ВПФ (довільне запам’ятовування, активна увага, абстрактне мислення, вольова дія) не можна зрозуміти як безпосередні функції мозку. Для розуміння їх сутності потрібно вийти за межі організму й шукати корені цих складних процесів в культурі й історії: у спілкуванні дитини з дорослими членами суспільства, в об’єктивній реальності предметів, знарядь і мові.

Сприймання, пам’ять і мислення розвиваються в процесі соціалізації дитини та невіддільно пов’язані з тими видами діяльності, комунікації й суспільних відносин, в яких бере участь дитина. Навіть фізичне середовище дитини перетворене зусиллями людей. Весь її досвід має відбиток культури, до якої вона належить, й пронизаний значеннями й емоціями, які суспільно зумовлені.

Мацумото доходить висновку, що, хоча всі люди народжуються з однаковою анатомічною структурою, існують відмінності й подібності в її функціональних та фізіологічних взаємозв’язках. І ці подібності й відмінності, якщо вони є, зумовлені саме культурою.

Внаслідок багатьох досліджень учені дійшли висновку, що елементарні психічні процеси не зазнають впливу культурного середовища, тоді як культурні відмінності з більшою вірогідністю проявляються, коли за стимули використовують складні матеріали, зокрема графічні (наприклад, лінійна перспектива на двовимірних рисунках).

Прикладом можуть слугувати крос-культурні дослідження зорового сприйняття (Сегалл, Кемпбелл і Херсоковіц, Ріверс). Згідно з результатами, отриманими Ріверсом, англійці частіше, ніж представники двох інших культур, сприймають лінії в ілюзії Мюллера-Лайера, які розрізняються по довжині. Він також виявив, що індійці і новогвінейці більш схильні до горизонтально-вертикальної ілюзії, ніж англійці. Ці результати показали, що ефект ілюзії був різним в залежності від культури і що крім освіти було важливе щось ще. Дослідники зробили висновок, що культура впливає на те, як «бачиться» світ. Вченими було висунуто дві гіпотези: Гіпотеза «світу плотників», згідно з якою люди з індустріальних країн, оточені безліччю прямокутних за формою предметів, більшою мірою піддаються ілюзії Мюллера - Лайера, ніж представники традиційних культур: навколо останніх більше предметів, над якими людина не трудилась, а отже, вони більш звичні до округлих неправильних геометричних форм. Гіпотеза «перспективною живопису», згідно з якою горизонтально-вертикальна ілюзія слабкіше виявляється у людей, яким рідко доводиться бачити горизонт або дивитися вдалину, наприклад у жителів джунглів.

Таким чином, крос-культурні дослідження пізнавальних процесів розширюють наші уявлення про походження культурно зумовлених відмінностей у сприйманні та мисленні, визнаючи більшою мірою вплив культурного середовища.