47. Співвідношення психології й культури.

Значне місце в етнопсихології посідає проблема співвідношення психології та культури. Ці дві категорії різнопланові, але складність їх розмежування полягає у тому, що вони в певній частині збігаються або принаймні зближуються. Це дає змогу в багатьох випадках визначити психологію етнічної спільноти через культуру, а факти культури через психічний склад. Р. Бенедикт щодо цього часто повторювала: “Психологія народу — це його культура”. При цьому С. І. Корольов стверджував, що психічний склад народу не є його культура: культура відображає психічну специфіку етносу, його характер, сприяючи одночасно їх формуванню і розвитку. Тобто, думки про співвідношення психології і культури у різні часи доволі відрізнялися.

Культура й психологія невіддільно пов’язані одна з одною. Культура є одним із найважливіших чинників, що формують психіку людини. Культуру можна розглядати як дзеркало, яке відображає неусвідомлювані людські фантазії. Вона немовби пропонує людям поглянути в нього, щоб роздивитись і пізнати свою справжню сутність, справляючи цим значний вплив на колективний образ членів суспільства та формування домінантних властивостей характеру. Кожен із нас є провідником культури, ми непомітно долучаємо свою психологічну культуру в кожну ситуацію, контекст і інтеракцію. Оскільки культура відіграє важливу роль у формуванні нашої “Я-концепції”, вона справляє глибокий вплив на всю поведінку людини у будь-яких контекстах. Кожна культура створює свій образ, який є взірцем для наслідування і являє собою колективне Супер-Его, яке підтримує і зберігає певні цінності, які повинні відображати психологічні потреби та очікування членів даного суспільства. Сама культуротворча роль людської психіки знаходиться під постійним впливом культури.

Теперішні настрої, застигаючи в культурі, впливають на членів спільноти, оживляючи для нових її поколінь минулий психічний досвід. Культура, таким чином, є передавачем інформації про психічний досвід етнічної спільноти.

Фахівцям у галузі крос-культурної психології важко враховувати культуру тому, що психологія розглядає культуру як незалежну змінну, а психіку — як залежну змінну, й, таким чином, розриває єдність культури й психіки, вибудовуючи їх у часовому порядку: культура — це стимул, а психіка — реакція. Культури не тільки дають засоби для задоволення потреб, а й продукують самі потреби. У будь-якої групи існують набуті спонукання-мотиви, визначені культурою, й вони можуть бути набагато могутнішими в повсякденному житті, ніж вроджені біологічні стимули.

Таким чином, слід зазначити, що: існує двосторонній вплив та взаємозв’язок між культурою та особистістю; культура є обов’язковою умовою становлення особистості; вона імпліцитно зберігає в собі нормативний образ людини, а, отже, справляє визначальний вплив на формування можливих і належних психологічних рис особистості; суб’єктивна культура є найбільш інтегральним поняттям у взаємозв’язку культури й психології.

48. Маргінальна етнічна ідентичність.

Якщо людина не ідентифікує себе ні з культурою етнічної більшості, ні з культурою етнічної меншості, то результатом є етнокультурна маргіналізація. Це може бути наслідком відсутності можливості або інтересу щодо підтримки культурної ідентичності і відсутності бажання установлення стосунків із навколишнім суспільством.

У цьому випадку людина коливається між двома культурами, не опановуючи належною мірою нормами і цінностями жодної з них. Подібні маргінали, плутаючись у ідентичностях, часто відчувають внутрішньоособистісні конфлікти. І саме тому зовні вони можуть бути агресивно налаштованими націоналістами - на користь своєї або на користь чужої групи, залежно від того, яка з них має більш високий статус у суспільстві.

Маргіналізація рідко є результатом вільного вибору індивідів, частіше вони стають маргіналами в результаті спроб насильницької асиміляції у сполученні з насильницьким відторгненням (сегрегацією).