29. Становлення етнопсихології в Росії та Україні. (Дореволюційний період).

В Росії етнопсихологічні особливості були справою рук літераторів, етнографів і мовознавців. Пізнавальний інтерес до етнічної самосвідомості рос. народу з’явився в епоху Просвітництва. Виховання у співвітчизників нац.. гордості було лейтмотивом праць М. Ломоносова. Продовжувачами ідей просвітителів в 19 ст. були декабристи (вважали, що кріпосне право - приниження нац.. гідності). П. Чадаєв піднімав питання значення росіян як народу, їх особливостей.

Велике значення в становленні етнічної психології в Росії мала російська етнографія. В 1846 р було створено Російське географічне товариство, завданням якого було всебічне вивчення Росії, її географії, природних багатств та народів. Було створено етнографічне відділення, яке займалося етнопсихологічними дослідженнями. Очолив його К. Бер, який головною задачею визначив: вивчення розумових здібностей народу, його способу життя, звичаїв, релігії, мови, казок. музики…

Надьожин запропонував положення про етнографічне вивчення народності російської, в якій виділив 3 напрямки етнографічних досліджень:

1. дослідження мови;

2. дослідження «тілесних особливостей» - фізична етнографія (звички, спосіб життя, побут);

3. дослідження «духовних» особливостей – психічна етнографія (традиції, звичаї, розумові здібності, сила волі, характер).

Пропонувалося досліджувати речовий, буттєвий, звичаєвий побут, мову. Як результат були закладені основи народної психології, яка почала розвиватися в 2 напрямках: 1) збір етнографічних матеріалів; 2) мовознавство (ідея про те, що основою народної психології є мова). В Моск. у-ті був введений курс етнічної психології. Читав його Г. Шпет, який головним в етнічній психології визнавав розуміння культурних явищ, ключем до розуміння народу називав культуру, історію, соц.. д-ть, що визначають зміст духу народу, який є сукупність певних рис «поведінки» народу.

30. Поняття етнічної свідомості та етнічної самосвідомості.

Ю.В.Бромлей стверджує що, якщо самосвідомість є “знання людини про саму себе”, а свідомість значною мірою є “знання про інших”, то, очевидно, що це відноситься і до суспільних форм вираження самосвідомості і свідомості: у першому випадку – знання про свою етнічну спільноту, а у другому – також про інші спільноти.

Складовими елементами структури етнічної свідомості М. Шульга вважає: нац характер; етн “темперамент”; етн звички; етноцентризм; етн почуття; етнічна самосвідомість особистості.

Етнічну самосвідомість автор визначає як саморефлексію етнічних відносин, з’ясування для себе свого місця в них, а також усвідомлення своєї позиції та свого ставлення до системи міжнаціональних зв’язків. Центральним елементом етнічної самосвідомості визнається етнічна самоідентифікація.

Як стверджує Бромлей, потрібно розрізняти етнічну самосвідомість особистості та самосвідомість етнічної спільноти. На відміну від етнічної самосвідомості особистості, самосвідомість етнічної спільноти існує не тільки на рівні індивіда, але й надособистісно, у тому числі в об’єктивованих формах суспільної свідомості (мові, народної творчості, наукової літератури, нормах моралі і права). Однак самосвідомість етнічної спільноти (подібно до будь-якого виду суспільної свідомості) як функціонуюча реальність проявляється лише, коли вона актуалізована мисленням окремих людей.

Національна свідомість у широкому смислі слова включає, окрім національної самосвідомості, “усвідомлення всього середовища, у якому живе нація і розвивається, у тому числі всіх сфер взаємовідносин з іншими народами”. Наочним зовнішнім вираженням етнічної самосвідомості як на особистісному рівні, так і на рівні етнічної спільноти є етнонім. Наявність такого найменування свідчить про усвідомлення членами етносу їх особливої єдності і відмінності від членів інших подібних спільнот.

Основний зміст етнічної самосвідомості: уявлення про характерні риси насамперед свого, а почасти і чужих етносів. Правда, ці уявлення не дзеркально відображають такі риси, а немовби відбиваються через своєрідну призму, посилюючи одні, ослаблюючи інші. Це обумовлено тим, що буденна свідомість на відміну від свідомості, яка ґрунтується на наукових даних, не в змозі охопити всі характерні риси культури не тільки чужих етнічних спільнот, але і своєї власної. Звідси – доволі звичне конструювання уявлень про загальні типові риси культури етнічної одиниці на основі даних, отриманих в ході контактів лише з її частиною.

Уявлення про спільність походження членів етносу і своєрідне відображення його об’єктивних властивостей – є двома важливими складовими етнічної самосвідомості, і знаходяться у тісній взаємодії, контролюючи і доповнюючи один одного.