Тема 9. Основні види розподілу та кооперації праці на підприємстві

Методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчаючи дану тему, студенти знайомляться з первинними уявленнями про раціональну організацію управлінської праці, відповідні форми її розподілу і кооперації.

План семінарського заняття

1.    Розпорядча діяльність менеджера.

2.    Комунікаційно-інформаційні аспекти розпорядчої діяль­ності менеджера.

3.    Оптимізація інформаційних потоків.

4.    Взаємодія керівника і підлеглих.

5.    Організація ефективної системи зворотного зв’язку.

Термінологічний словник

Керівник – це працівник, який очолює підприємство, наді­лений необхідними повноваженнями для прийняття рішень і несе всю повноту відповідальності за результати роботи очолю­ваного ним колективу.

Кооперація праці – це об’єднання працівників для спільної участі в одному або різних напрямах діяльності, пов’язаних між собою процесом праці.

Розподіл управлінської праці – це відокремлення деяких трудових процесів (робіт) для підвищення продуктивності праці.

Розпорядження – це повідомлення, передане керівником підлеглим, що стосується змісту і результатів їх діяльності.

Розпорядчий вплив – це пряма адміністративна вказівка, яка має обов’язковий характер і адресується керованим об’єктам або особам.

Технічні виконавці – це працівники, які обслуговують діяльність фахівців і керівників, наприклад секретарі, друкарки, архіваріуси, оператори. Вони виконують інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і фахівців від цієї рутинної роботи і забезпечують їх необхідною інформацією.

Фахівці – це працівники, які виконують функції управління, наприклад економісти, бухгалтери, фахівці з управління персо­налом, зі зв’язків із громадськістю, з маркетингу, юристи.

Питання для самостійного вивчення

1.    Використання сучасної інформаційної технології, засобів організаційної і обчислювальної техніки, персонального комп’ютера, телефакса та ін.

2.    Впровадження системи збирання пропозицій

3.    Інформаційні повідомлення адміністрації підприємства

Тести

1. Під структурою управління розуміється:

а)        упорядкована сукупність тісно взаємопов’язаних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого;

б)        штатний розпис організації.

в)        інше.

2. Організаційна структура управління визначається як:

а)        форма розподілу і кооперації управлінської діяльності;

б)        досягнення наміченої мети;

в)        інше.

3. Ключовими поняттями структур управління є:

а)        елементи;

б)        зв’язки (відношення);

в)        рівні;

г)         повноваження;

д)        все вищеперераховане;

е)        інше.

4. Відношення між елементами структури управління підтримуються завдяки:

а)        горизонтальним зв’язкам;

б)        вертикальним зв’язкам;

в)        а) та б) разом;

г)         інше.

5. Який характер носять горизонтальні зв’язки?

а)        погодження і є однорівневими;

б)        відношення підпорядкування;

в)        інше.

6. Який характер носять вертикальні зв’язки?

а)        погодження і є однорівневими;

б)        відношення підпорядкування;

в)        інше.

7. У структурі управління організацією розрізняються?

а)        лінійні зв’язки;

б)        змішані зв’язки;

в)        функціональні зв’язки;

г)         а) та в);

д)        інші зв’язки.

8. На стадії зростання відбувається:

а)        функціональний розподіл праці менеджерів;

б)        розподіл праці;

в)        інше.

9. На стадії зрілості в структурі управління найчастіше реалізується тенденція до:

а)        децентралізації;

б)        централізації;

в)        інше.

10. На стадії спаду розробляються:

а)                       заходи зі скорочення персоналу;

б)                      заходи з удосконаленню управлінської структури;

в)                      інше.

11. На стадії припинення існування організації:

а)        структура управління повністю руйнується;

б)        відбувається її реорганізація;

в)        а) та б);

г)         інше.

12. У сучасній теорії менеджменту виділяють такі типи управління організаціями:

а)        бюрократичний;

б)        органічний;

в)        а) та б);

г)         інші.

13. Ключові концептуальні положення нормативної моделі раціональної бюрократії:

а)        чіткий розподіл праці, використання на кожній посаді кваліфікованих фахівців;

б)        ієрархічність управління, за якої нижчий рівень підкоряється і контролюється вищестоящим;

в)        наявність формальних правил і норм, що забезпе­чують однорідність виконання менеджерами своїх завдань і обов’язків;

г)         дух формальної безособності, характерної для вико­нання офіційними особами своїх обов’язків;

д)        здійснення найму на роботу згідно з кваліфікацій­ними вимогами до даної посади, а не з суб’єктивними оцінками;

е)        всі вищеперераховані;

ж)      інші.

14. Головні поняття бюрократичного типу структури управління:

а)        раціональність;

б)        відповідальність;

в)        ієрархічність;

г)         всі вищеперераховані;

д)        інші.

15. Принципові відмінності від традиційної бюрократичної ієрархії у вхідному визначенні органічного типу структури:

а)        більш висока гнучкість;

б)        менший зв’язок з правилами і нормами;

в)        використання в якості бази групової (бригадної) організації праці;

г)         все вище перераховане;

д)        інше.

16. Риси, що характеризують органічний тип структури управління:

а)        рішення приймаються на основі обговорення, а не базуються на авторитеті, правилах або традиціях;

б)        обставинами, на які зважають при обговоренні проб­лем, є довіра, а не влада, переконання, а не команда, робота на єдину мету, а не заради виконання посадової інструкції;

в)        головні чинники ,що інтегрують – місія і стратегія розвитку організації;

г)         творчий підхід до роботи і кооперації базуються на зв’язку між діяльністю кожного індивіда і місією;

д)        правила роботи формулюються у вигляді принципів, а не настанов;

е)        розподіл роботи між співробітниками зумовлюється не їхніми посадами, а характером проблем, що вирішуються;

ж)      має місце постійна готовність до проведення в організації прогресивних змін;

з)         все вищеперераховане;

и)       інше.

17. Органічний тип структури управління припускає істотні зміни відношень всередині організації:

а)        відпадає необхідність у функціональному розподілі праці;

б)        підвищується відповідальність кожного працюючого за загальний успіх;

в)        а) та б) разом;

г)         інше.

18. Вимоги і характеристики формування ефективних структур управління:

а)        скорочення розмірів підрозділів і їх укомплектування більш кваліфікованим персоналом;

б)        зменшення числа рівнів управління;

в)        групова організація праці як основа нової структури управління;

г)         орієнтація поточної роботи, в тому числі графіків і процедур, на запити споживачів;

д)        створення умов для гнучкої комплектації продукції;

е)        мінімізація запасів;

ж)      швидка реакція на зміни;

з)         гнучко переналагоджуване обладнання;

и)       висока продуктивність і низькі витрати;

к)        бездоганна якість продукції і орієнтація на тривкі зв’язки зі споживачем;

л)        всі вищеперераховані;

м)       інше.

19. Важливий чинник формування управлінських структур:

а)        рівень розвитку на підприємстві інформаційної тех­нології;

б)        підвищення кваліфікації.

20. Результатом використання локальних мереж може бути:

а)        розширення сфери контролю керівників;

б)        скорочення числа рівнів управління на підприємстві;

в)        а) та б) разом;

г)         інше.

Література: 1; 4; 9; 11; 15; 16; 18–20; 24; 30.