- •Теорія організацій Конспект лекцій
- •Тема 1. Методологічні засади теорії організації План
- •1.1 Сутність поняття «організація». Основні категорії, об’єкт та предмет «Теорії організацій»
- •1.2. Взаємозв’язок «теорії організації» з іншими науками
- •1.3. Ознаки і властивості організації
- •1.4. Класифікація законів організації
- •Загальні вимоги до законів організації
- •1.5. Загальні (основні) закони організації
- •1.5.1 Закон синергії
- •1.5.2 Закон самозбереження
- •1.5.3 Закон розвитку
- •1.5.4 Закон інформованості
- •1.5.5 Закон аналізу і синтезу
- •1.5.6 Закон композиції і пропорційності (гармонії)
- •Тема 2. Еволюція поглядів на сутність і структуру організації План
- •2.1 Еволюція наукових поглядів на розвиток організаційної теорії
- •Основоположні ідеї теорії організації
- •2.2 Сучасні організаційні підходи, теорії та концепції
- •Сучасна організаційна парадигма
- •Тема 3 Моделі теорії організації План
- •3.1 Характеристика основних моделей організації
- •3.1 Альтернативні моделі теорії організації
- •Тема 4 : Організація як система і як процес План
- •4.3 Класифікація організацій
- •Класифікація організацій за ознакою визначення мети
- •4.4 Організація як процес і його структурні елементи
- •4.5 Сутність принципів та їх класифікація
- •Тема 5. Організація як соціум План
- •5.1 Особливості соціальних організацій
- •5.2. Типи соціальних організацій
- •Тема. 6 Самоуправління та самоорганізація План
- •6.1 Загальна характеристика процесу самоорганізації
- •6.2 Основні положення синергетичної концепції самоорганізації
- •6.3 Самоуправління та саморегулювання
- •Тема:7 Зовнішнє й внутрішнє середовище організації План
- •7.1 Характеристика основних складових внутрішнього середовища
- •7.2 Властивості зовнішнього середовища організації
- •7.1 Характеристика основних складових внутрішнього середовища
- •7.2 Властивості зовнішнього середовища організації
- •Тема: 8. Організаційне проектування План
- •8.2 Універсальні погляди на проект організації
- •8.3 Етапи організаційного проектування
- •8.4 Методи проектування організації
- •8.5 Чинники проектування організації
- •8.6. Оцінка ефективності організаційних форм управління
- •Критерії ефективності організації
- •Тема 9 Організаційна культура План
- •9.2 Функції організаційної культури
- •9.3 Класифікація організаційної культури
- •Ііі. Рекомендована література до курсу
- •Навчальне видання Теорія організацій методичні вказівки
Тема. 6 Самоуправління та самоорганізація План
6.1 Загальна характеристика процесу самоорганізації
6.2 Основні положення синергетичної концепції самоорганізації
6.3 Самоуправління та саморегулювання
6.1 Загальна характеристика процесу самоорганізації
Під самоорганізацією слід розуміти безповоротній процес, який призводить в результаті взаємодії підсистем до утворення більш ефективних структур з позиції системи.
Вивчення природи і суспільства показує, що більшість складних відкритих систем складаються з великої кількості підсистем і при певних умовах здатні до самоорганізації та еволюції.
Однією з центральних проблем є проблема опису процесу самоорганізації, дослідження взаємовідносин між процесами ціле напрямленої організації та самоорганізації. Доступи до дослідження механізмів самоорганізації пов’язані з великою різноманітністю цих механізмів.
Значення самоорганізації для природних та суспільних процесів було предметом дослідження (нехай на абстрактно-філософському, навіть богословському рівнях) ще за часів Арістотеля. Як побудований світ і в чому першопричина його цілісності та стійкості Вселеної, яка існує мільярди років? Про це написано сотні праць.
Особливо актуальною проблема самоорганізації стала у ІІ половині ХХ ст.., це пов’язано з розвитком кібернетики.
Довгий час у філософії домінувала точка зору про самоорганізація як явище, властиве лише живим системам. Кібернетичне розуміння «управління у тваринному і машинному», як розуміння централізованої ієрархічної структури, де інформація «знизу» поступає лише як кінцевий результат по каналі оберненого зв’язку, а рішення приймаються тільки «вгорі» здавалось не здатні відобразити складність функціонування реальних систем, а також створити добре пояснюючі моделі процесів самоорганізації, які відбуваються в складних системах.
У ІІ пол. 50-их рр.. ХХ ст. в рамках кібернетики зароджується так званий неокласичний напрям вивчення самоорганізуючих систем, запропонувавши механізм самоорганізації ближчий швидше до синергетичного ніж до класичного кібернетичного. Одним з таких «неокласиків» став засновник кібернетики Н. Вінер.
Наукова дисципліна «синергетика», яка появилась на Заході і до 1975 року встановилась як новий перспективний напрямок в науці, значно розширює коло процесів самоорганізації, які вивчались кібернетикою.
В роботах по синергетиці відмічається універсальність явища по самоорганізації як для живих, так і для неживих систем. Власне з входженням в наукове вживання терміну «синергетика» пов’язують появу двох основних підходів до дослідження проблем самоорганізації: кібернетичного та синергетичного підходів. Два поняття самоорганізації розрізняють перш за все по цілеспрямованості поведінки системи.
Кібернетичний підхід має на увазі наявність наперед сформованої цілі, до якої система прагне самостійно і само організовується навколо неї.
Синергетичний підхід – механізм не потребує цілі, само організованість системи проявляється як ефект взаємодії між елементами системи. Нові форми організації виникають спонтанно, без будь-якої зовнішньої взаємодії або цілі.