6.Стилі реагування особистості в конфліктах

Розрізняють 3 способи реагування на конфлікт: «догляд», «боротьба» та «діалог».

Відхід від конфліктної взаємодії інтерпретується як уникнення, ігнорування конфлікту.

Конфликтологи вважають відхід від конфлікту раціональним, якщо є підстави припускати, що подальший розвиток подій буде сприятливим для учасника конфліктної ситуації, або принісши йому успіх без особливих зусиль, або, поліпшивши розстановку сил на його користь, надасть йому більш вигідні можливості для вирішення ситуації.

«Боротьба» із собою або з партнером являє собою спробу придушення конфлікту.

Сучасна культура економічно грунтується на принципі індивідуального суперництва. Окремій людині доводиться боротися з іншими представниками тієї ж групи, доводиться брати верх над ними і нерідко «відштовхувати» у бік. Перевага одного нерідко означає невдачу для іншого. Психологічним результатом такої ситуації є смутна ворожа напруженість між людьми. Кожен представляє собою реального чи потенційного суперника для будь-якого іншого.

Діалог в нашому розумінні об'єднує стратегії пошуку подолання конфліктах допомогою вибору оптимальної альтернативи його рішення, інтеграції протистоять позицій або вироблення компромісу між ними.

7.Різновиди конфліктів (залежно від предмету, виходячи зі складу учасників)

Види конфліктів:

1) конфлікти, пов’язані з різними цілями;

2) конфлікти, пов’язані з різним рівнем культури;

3) конфлікти, пов’язані з різними смаками;

4) конфлікти, пов’язані з різними цінностями;

5) конфлікти, пов’язані з діловими розбіжностями;

6) конфлікти, пов’язані з різними поглядами на ситуацію.

За кiлькістю учасникiв видiляють певнi рiзновиди конфлiктiв: особистiсть — особистiсть, особистiсть — група; двi або бiльше груп одного колективу.

8. Умови перебігу конфлікту

Середовище конфлікту здійснює великий вплив на причини його виникнення та динаміку. З погляду рівнів соціальної системи розрізняють макро- і мікросередовище. Макросередовище - це сукупність умов, що впливають на великі соціальні групи та держави. Мікросередовище впливає на малі групи, внутрішнє самопочуття людей і міжособистісні взаємовідносини. За природою його складових можна виділити фізичне (геологічні, кліматичні, екологічні умови) та соціальне (соціальні умови, в яких розвивається конфлікт, включаючи його непрямих учасників) середовище. Тому можна говорити про те, що кожен конфлікт має такі характеристики:

- просторові: географічні межі, сфери виникнення та прояву конфлікту, умови і привід виникнення, конкретні форми прояву, засоби та дії, якими користуються суб'єкти, результат конфлікту;

- часові: тривалість, частота, повторюваність, тривалість участі кожного суб'єкта, часові характеристики кожного з етапів;

- соціально-просторові: кількість та інтереси людей, втягнутих у конфлікт.

9. Суть внутрішньо особистісного конфлікту(Фрейд)

Внутрішньо-особистісний конфлікт сприяє розвитку особистості. Однак у зіткненні протилежних сил неможливо однозначно визначити наслідки цього зіткнення. Тому стається й так, що особистість може йти шляхом їх пригнічення. У такому разі замість гармонізації динамічних сил настане роз балансування процесів.

Якщо ж особистість, яка причетна до влади, перебуває у стані внутрішньо-особистісного конфлікту, то вона може підштовхнути маси людей до агресивної поведінки (Гітлер, Сталін), знаходячи в цьому джерело задоволення своїх деспотичних амбіцій та угамування своїх страхів. Цього вчить нас історія.

Вихідна система особистості, за 3. Фрейдом, така: "Воно" (Id), "Я" (Eho) і "Над-Я" (Super-Eho). Усі складові керовані різними принципами: "Воно" - принципом задоволення, "Я" - принципом реальності, "Над-Я" - принципом належності.

В основі людської поведінки лежать потреби, які неможливо усунути. Ця теза дуже важлива в системі 3. Фрейда. Він обґрунтовано стверджував: потяг неможливо заборонити, його слід визнати і знайти йому відповідну форму задоволення. Інакше людина або захворіє, або розпочне приховане від людського ока "гріховне життя".