4.Питання конфлікту як явища псих. Життя людини (Фрейд, Еріксон)

Фрейд.Вытеснение сексуальных желаний не дает возможности человеку осознать ис­тинные причины возникающих у него внутренних конфликтов, с которыми он в ре­зультате не справляется. Значение конфликтной феноменологии в общей психи­ческой жизни человека определяется тем, что «согласно Фрейду, конфликт, вызы­ваемый неосознаваемыми, неприемлемыми импульсами либидо и агрессивными им­пульсами, составляет внутреннюю сторону жизни индивидуума» (Хьелл, Зиглер, 1997, с. 142). На эту имманентно присущую человеку конфликтность накладывает­ся его опыт детства, отношений с родителями. В соответствии с психодинамичес­кой ориентацией, конфликты, не нашедшие разрешения в детстве, потенциально чреваты патологией поведения в более зрелом возрасте.

Эриксон настаивал на том, что любой психологический феномен может быть понят в контексте согласованного взаимодействия биологических, поведенческих, эмпирических и социальных факторов.К другим особенностям теоретической ориентации Эриксона относятся следующие: 1) акцент на изменениях, происходящих в процессе развития на протяжении всей жизни человека; 2) упор на "нормальном", или "здоровом", а не на патологическом; 3) особое значение, придаваемое им достижению ощущения самотождественности, своеобразия; 4) попытки сочетать клинические наблюдения с изучением культурных и исторических факторов в объяснении структуры личности. Описанные Эриксоном "восемь возрастных периодов человека" представляют его наиболее оригинальный и важный вклад в теорию личности.

5.Прогнозування, діагностика, та запобігання конфліктів

Прогнозування конфліктів — це обґрунтоване припущення щодо можливості їх виникнення й розвитку. Воно ґрунтується на дослідженнях конфліктів і на практичній діяльності з діагностики соціальних суперечностей, які назрівають.

Як свідчить практика, багато зовнішніх стимулів виникнення конфліктів можна передбачати й ліквідовувати.

діагностика – тобто визначення основних складових конфлікту, причин, які його породили.

Вона передбачає наступні складові:

– дослідження джерел конфлікту, суб’єктивних чи об’єктивних переживань сторін

– аналіз біографії конфлікту

– виявлення учасників конфлікту: осіб, груп, підрозділів;

– виявлення та чітке визначення позицій і відносин між сторонами, їх очікувань, особистісних взаємин;

– з’ясування початкового ставлення сторін до конфлікту – чи хочуть і чи можуть сторони самі вирішити конфлікт, які їхні надії та очікування, чи не спровокований конфлікт спеціально в інтересах однієї із сторін.

Мета запобігання конфліктів - створення таких умов діяльності і взаємодії людей, які б мінімізували імовірність виникнення або деструктивного розвитку протиріч між ними. Для попередження негативних наслідків конфліктів необхідно вчасно розпізнати конфліктну ситуацію і не допустити розвитку конфлікту в колективі.

Для запобігання конфліктів важливо створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі.

Несприятливий психологічний клімат у колективі нерідко служить причиною зниження ефективності праці, не кажучи вже про стреси, емоційних зриви і неконструктивну поведінку працівників.

Важливим чинником, який може запобігти конфлікту, є авторитет керівника. У колективі повинен бути тільки один виробничий лідер. Керівник повинен бути завжди компетентним, організованим, принциповим, чесним, справедливим, вимогливим, жити спільною справою, а не особистими міркуваннями про свій престиж.