16. Цілі і задачі організації.

Итак, если миссия задает общие ориентиры, направления функционирования организации, выражающие смысл ее существования, то конкретные конечные состояния, к которым стремится организация, фиксируются в виде целей. Другими словами, цель - это предполагаемый результат деятельности организации, к достижению которого направлены усилия ее членов.

Для них характерны следующие черты и свойства: четкая ориентация на определенный отрезок времени, конкретность и измеримость, непротиворечивость и согласованность с другими целями и ресурсами, адресность и контролируемость.

Поставленные менеджментом цели фирмы используют для установления стандартов, для оценки эффективности организации, дают общий ориентир для деятельности. Целью может быть либо приобретение, либо сохранение определенных факторов.

Цели всегда основаны на гипотезах развития в будущем, поэтому их обоснованность зависит от точности этих гипотез. Чем более отдаленный период рассматривается, тем выше неопределенность будущего, тем в более общей форме должны ставиться цели.

Различаются цели общие, разрабатываемые для фирмы в целом, и цели специфические, разрабатываемые по основным видам и направлениям деятельности производственно-хозяйственных подразделений на основе общих целей или ориентиров.

Задачи - это цели, достижение которых желательно к определенному моменту времени. Задача - это совокупность требований предпринять действия в конкретной ситуации, реализующаяся как серия работ, работа, или ее часть, которые должны быть выполнены заранее установленным способом в оговоренные сроки.

Задачи более конкретны и обладают не только качественными, но количественными, пространственными и временными характеристиками.

Так, если цель предприятия может формулироваться как «достижение в ближайшем будущем лидирующего положения на рынке выпускаемой продукции», то задача должна звучать куда более определенно: «завоевание к 31 декабря следующего года 40% рынка изделий А, 30% рынка изделий Б и 25% рынка изделий В».

В отличие от целей задачи также содержат ограничения, то есть перечисление действий, от которых необходимо воздерживаться, например от нарушения антимонопольного законодательства.

17.Організаційні структури. Розподіл праці в організації.

На практиці є три типи організаційної структури: функ­ціональний, технологічний та комбінований.

"Неминучим результатом зв'язків, що розширюються між різними рівнями ієрархії, є зростаюча сфера нерозуміння"(Закон зв'язків).

Функціональна структура організації утворюється за фун­кціональним принципом. У цьому випадку до функцій струк­турних підрозділів входять: виробництво, фінансова, еконо­мічна діяльність, маркетинг, керівництво персоналом тощо. Головною ознакою функціональної структури підприємства є спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу чи групи однотипних виробів, вузлів, деталей (наприклад, цехи з виго­товлення двигунів, задніх мостів, кузовів, коробок передач на автомобільному заводі) (рис. 1.4).

Другий тип — продуктна структура, в основу формування структурних підрозділів якої покладено технологічний лан­цюжок виготовлення продукції чи надання послуг.

На підприємстві ознакою технологічної структури є спе­ціалізація його цехів на виконанні певної частини техноло­гічного або окремої стадії виробничого процесу. Наприклад, наявність ливарного, ковальсько-пресового, штампувально­го, механічного та збирального цехів на машинобудівному за­воді (рис. 1.5).

Комбінована організаційна структура покликана подолати недоліки двох попередніх організаційних типів і є їхнім сим­біозом. Вона об'єднує зусилля функціональних і технологіч­них спеціалістів. На практиці це вирішується шляхом закріп­лення експертів із функціональних відділів за одним або кількома технологічними підрозділами для надання допомо­ги їхнім співробітникам. Персонал поділяється на робітників і службовців, а службовці, у свою чергу, — на керівників, спе­ціалістів та ін.