52. Поняття і особливості президентських республік.

Президентська республіка — форма державного правління, за якої державна влада здійснюється шляхом надання президенту великого кола повноважень, що зокрема передбачає з'єднання в руках президента повноважень глави держави і глави уряду.

Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням парламенту формує склад уряду, яким сам і керує, посада прем'єр-міністра не передбачається. Уряд несе відповідальність перед президентом і повністю йому підзвітний. Президент обирається прямими чи непрямими виборами. Президент не має права розпуску парламенту. Усунути президента від влади або притягти його до відповідальності можна лише в порядку імпічменту. Президент є наголовнішим джерелом законодавчої ініціативи. Президент має право вето на будь-які рішення парламенту. Однак, парламент може подолати вето шляхом голосування для якого потрібна кваліфікована більшість голосів. Парламенту дозволено відхиляти законодавчі ініціативи президента. Президентські республіки існують сьогодні майже у всіх державах Латинської Америки, близько половини держав Африки, деяких країнах Близького Сходу (Казахстан, Пакистан), Білорусі. Найяскравішим представником президентської республіки є США.

Переваги: чіткість, швидкість і самостійність управління.

Недоліки: високий ризик авторитаризації влади; відсутність партійного зв'язку між президентом і коаліцією може призвести до дисбалансу у політичній системі країни.

53. Поняття і особливості змішаних республік.

Змішані республіки — республіки із поєднанням президентської та парламентської форм правління.

Такі республіки можуть бути парламентсько-президентськими або ж президентсько-парламентськими.

У змішаних республіках президент формує склад уряду, в тому числі пропонує кандидатуру прем'єр-міністра, яка повинна бути затверджена парламентом. Виконавчу владу між собою поділяють президент і прем'єр-міністр, останній очолює уряд, однак президент має право головувати на засіданнях уряду. Президент у змішаній республіці обирається виборами населення. Президент у змішаних республіках не належить до жодної з гілок влади, а виступає як окремий державний орган. Уряд змішаної республіки несе відповідальність і перед парламентом, і перед президентом і може бути розпущений внаслідок рішення одного чи іншого.

Такий тип республік є найбільш поширеним. Змішаними республіками є Україна, Франція, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Румунія, Словаччина та ін.

Переваги: максимальна взаємодія між усіма гілками влади.

Недоліки: висока можливість виникнення частих протиріч між урядом, парламентом і президентом, боротьби за реальну владу.

54. Загальна характеристика соціалістичних республік.

Термін “соціалістична республіка” використовується соціалістами, які хотіли б підкреслити, що вони виступають за республіканську форму правління, однак соціалістичні держави не завжди були фактичними республіками.

Ідея соціалістичної держави як держави диктатури пролетаріату вперше була науково обґрунтована Марксом і Енгельсом у їхніх працях “Німецька ідеологія”, “Маніфест комуністичної партії” і тд. Ця ідея виникла внаслідок боротьби між буржуазією і робітничим класом. За зразок був взятий досвід Паризької комуни (1871 р.) - повстання паризьких комунарів. Марксизм вважав, що соціалістична республіка типу Паризької комуни є найбільш доцільною політичною формою організації держави.

В економічному аспекті суть переходу від капіталізму до соціалізму полягає у ліквідації експлуататорських класів і капіталістичної власності на засоби виробництва.

Один із провідних ідеологів соціалізму В. Ленін вважав диктатуру пролетаріату найвищою формою деморатії, а соціалістичну державу “напівдержавою” або “перехідною державою”.

Важливою подією для всього соціалізму стала перемога соціалістів на чолі з Леніним в Росії і захоплення влади шляхом збройного повстання. Саме з Росії соціалізм став поширюватися у Європу та на Схід.

Першою історичною формою соціалістичної держави була Паризька комуна, коли в 1871 році робітничий клас Франції встановив диктатуру пролетаріату, що протривала 72 дні. Всі органи державної влад Паризької комуни були представницькими, обиралися на основі загального і рівного виборчого права. Депутати комуни були відповідальні перед народом і могли бути змінені ним у будь-який час. Маркс виявив у Паризькій комуні демократію нового, вищого типу.

Другою формою соціалістичної республіки був СРСР. Особливістю Рад було те, що вони поєднували у собі і законодавчу, і виконавчу владу, оскільки Ленін вважав парламент балаканиною. Уся державна влада в СРСР належала Радам народних депутатів. Найвищим органом влади в СРСР був З'їзд народних депутатів. В умовах диктатури пролетаріату з 1917 по 1953 рік СРСР була класовою державою, де формально виражалися потреби перш за все робітничого класу і колгоспного селянства.

Економічною основою СРСР стала загальнонародна державна власність внаслідок ліквідації приватної власності. Політичне керівництво Радами здійснювала КПРС.

Третя форма соціалістичної держави виникла після Другої світової війни — народно-демократична республіка. Прикладами слугували КНР, Болгарія, Польща, Чехословаччина. У цих країнах була багатопартійність і мережа народних рухів, більша демократизація виборчого процесу, вищий рівень культурного та економічного життя. Тут диктатура пролетаріату була встановлена не одразу. Соціальною основою держави став союз робітників, селян і трудової інтелігенції, що називався народним фронтом.