- •Праворозуміння: основні сучасні підходи.
- •Природничо-правовий підхід. Теорія прав та свобод людини.
- •Соціологічне праворозуміння.
- •Інтегративна юриспруденція.
- •Поняття та компоненти, з яких складається позитивне право.
- •Причини його виникнення і шляхи формування.
- •Об’єктивне право: поняття, ознаки, сутність, призначення.
- •Поняття та види функцій права.
- •Принципи права: поняття, ознаки, види.
- •Сучасні загальноцивілізаційні принципи права.
- •Основні принципи сучасного права України.
- •Правовий статус особи: поняття, види.
- •Суб’єктивне право та юридичний обов’язок: поняття, види.
- •Тенденції розвитку правового статусу особи. Проблеми реалізації правового статусу в Україні.
- •Правосвідомість як властивість правосуб’єктної особи. Поняття та елементи правосвідомості.
- •Правова культура особи: поняття, елементи, способи формування.
- •Поняття, ознаки, структура системи права
- •Норма права: поняття, ознаки, елементи, види, співвідношення з іншими соціальними нормами.
- •Поняття інституту права, їх види.
- •Поняття та види галузей права. Критерії їх утворення.
- •Поняття та ознаки публічного і приватного права. Критерії їх утворення.
- •Особливості системи національного та міжнародного права.
- •Сучасна система права України: стан та перспективи розвитку.
- •Правотворчість: поняття, ознаки, види, стадії, принципи. Поняття та стадії законотворчості.
- •Поняття та склад правотворчої техніки
- •Зовнішня форма (джерело) права: поняття, ознаки.
- •Юридична природа основних джерел права.
- •Система джерел права: поняття, ознаки, елементи, структура.
- •Поняття, структура нормативно-правового припису, його види та співвідношення із нормою права та статтею. Форми викладу норм права у відповідних джерелах права.
- •Система джерел права України:
- •Система нормативно-правових актів: поняття, елементи, ознаки.
- •Закон: поняття, ознаки, види. Закони України.
- •Система законодавства: поняття, структура.
- •Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види. Підзаконні акти України.
- •Чинність нормативно-правових актів у часі, просторі та щодо кола осіб.
- •Поняття, значення та способи систематизації нормативно-правових актів.
- •Проблеми та тенденції розвитку системи нормативно-правових актів України.
- •Поняття, ознаки, структура правовідносин, їх різновиди.
- •Суб’єкти та об’єкти правовідносин: поняття, види.
- •Зміст правовідносин: суб’єктивне право та юридичний обов’язок.
- •Взаємозв’язок суб’єктивного права та юридичних обов’язків.
- •Поняття, види та значення юридичних фактів.
- •Поняття, ознаки, форми та стадії реалізації нормативно-правових приписів.
- •Передумови, поняття та основні ознаки застосування нормативно-правових приписів.
- •Основні стадії застосування нормативно-правових приписів. Основні вимоги правильного застосування нормативно-правових приписів.
- •Акти застосування права: поняття, ознаки, види. Правозастосовча техніка.
- •Конкуренція нормативно-правових приписів та способів їх попередження і подолання.
- •Нормативно-правові прогалини та способи їх попередження та подолання. Правовий вакуум та його заповнення.
- •Нормативно-правові та правозастосувальні колізії та способи їх попередження і подолання.
Тенденції розвитку правового статусу особи. Проблеми реалізації правового статусу в Україні.
Тенденції розвитку правового статусу особи:
Збільшення обсягу прав і свобод особи;
Розширення змісту прав і свобод особи шляхом впровадження природно-правових цінностей;
Дедалі більше держав закріплюють природно-правові цінності в конституційно-правовому статусі особи;
Посилюється гарантованість прав і свобод особи;
Зростає гарантованість міжнародно-правового захисту;
Підвищується поінформованості світової громад кісті про стан дотримання людини;
Зростає активність неурядових організацій у захисті прав і свобод осіб.
На сучасному етапі розвитку Української держави і суспільства проблема забезпечення прав і свобод особи набуває особливого значення. Це виявляється як у певних складнощах в практичній реалізації деяких прав і свобод, закріплених в Конституції України, так і в незадовільному стані їх захищеності. Існуючий розрив між проголошеними в Конституції України правами та свободами людини і громадянина, а також закріпленими в ній гарантіями цих прав і свобод, та повсякденною практикою їх реалізації і захисту можна пояснити тим, що головні передумови ефективного забезпечення прав і свобод особи, якими є вільне громадянське суспільство і демократична правова соціальна держава в Україні, ще не сформовані. Аналізуючи історичний досвід минулого і сучасну практику забезпечення прав і свобод особи, можна зробити висновок про необхідність комплексного і системного втілення в життя основних засад громадянського суспільства з одночасним впровадженням в практику найважливіших положень правової держави в Україні. Тільки подолавши всі труднощі становлення правової державності та формуванні вільного громадянського суспільства можна підійти до реального розв'язання проблеми забезпечення прав та свобод особи в Україні.
Правовий статус істотно дестабілізувався в результаті тих негараздів, що відбуваються сьогодні в суспільстві: соціальна напруженість, політичне протистояння, складна криміногенна обстановка, екологічні та технологічні катастрофи, шокові методи проведення реформ, тощо.
Визначення в Конституції України нашої держави як соціальної і правової є до певної міри передчасним: на цих засадах базується програма подальшого державотворення, проте ці положення не є констатацією реального стану справ. Адже ще не остаточно втілені в життя принципи верховенства права, верховенства Конституції і закону, держава належним чином не відстоює права та свободи людини і громадянина та принцип поділу влади. Подекуди закони приймаються без урахування реальних суспільних потреб та навіть всупереч їм, немає відповідних соціально-економічних передумов і механізмів їх реалізації. Низькою е правова культура і правосвідомість громадян та посадових осіб, а масове невиконання і недотримання норм права та інші прояви правового нігілізму є поширеним явищем.
Правосвідомість як властивість правосуб’єктної особи. Поняття та елементи правосвідомості.
Правова свідомість – сукупність суб*єктивних елементів правового регулювання.
Правосвідомістю є сукупність уяв і почуттів,що виражають ставлення людей до права і правових явищ у громадському житті.
Правосвідомість- сукупність поглядів та ідей,які виражають ставлення людей соціальних груп і націй до права законності,правосуддя,а також виражає уявлення суспільства,що є правомірними і що є не правомірними .
Двома складовими компонентами правової свідомості є: правова психологія та правова ідеологія:
Виникнення та існування правової психології пов*язана з властивістю людей сприймати правову реальність,реагувати на зовнішні правові явища
Правова психологія виражається у почуттях,емоціях,настрою суспільства щодо права
Правова психологія- це стихійний несистематизований пласт правової свідомості,який виражений в окремих психологічних реакціях кожної людини,тієї чи іншої соціальної групи,на право законодавство,державу та інші юридичні феномени.
Правова ідеологія- сукупність юридичних теорій,поглядів та ідей,які в систематизованому вигляді відображають і формують правову реальність.
Правова ідеологія формується в результаті наукового ,теоретичного відображення правової дійсності на основі узагальнення і розвитку найбільш відомих і значущих державно-правових теорій минулого і сучасності.
Правова ідеологія формується на вивченні основних закономірностей,встановлення,розвитку,і функціонування держави та права.
Риси правосвідомості:
Є одним із різновидів суспільної свідомості
Носієми правосвідомості є різні суб*єкти права
Об*єктом пізнання є чинне право в усій багатоманітності його проявів
Правосвідомість є одним із найважливіших чинників розвитку правоврозуміння
Можна розглядати як своєрідний механізм саморегуляції поведінки людей.
Функції правосвідомості:
Гносеологічна ( пізнавальна)
Оцінна( оцінка правової поведінки суспільства)
Регулятивна.
