Інтегративна юриспруденція.
Концепція право розуміння і інтегративного характеру також існує і у західній державно-правовій думці. Прикладом такої концепції можуть слугувати теоретичні побудови ДЖ. Холла.
З точки зору ДЖ Холла, слід виділяти юридичну та динамічну структуру права. Перша- нормативний аспект права- це система норм,яка установлує права та обов*язки суб*єктів права,друга-норми,що реалізуються-процес реалізації юридичних норм. Якщо юридична структура стабільна та стала,то динамічна структура,навпаки має характер,який постійно змінюється,та розвивається. Динамічна структура права проявляється у правовому досвіді. Останній розуміється,як «застосування організованої сили у певних ситуаціях,у яких зачіпаються суспільні інтереси,які виражені через приписи,що містяться у нормах, та які представляють цінності,які захищаються у суспільстві. Право як норма,і право як процес,не протистоять одне одному,а доповнюють один одного.Вони складають одне ціле, яке і слід розглядати як право. Утім як бачимо, Дж. Холла намагається поєднати юридичний позивізм з соціологічним право розумінням. Сильні сторони теорії Дж. Холла фактично ті ж самі,що й у теорій,які він намагається об*єднати. У той же час їй властиві й негативні моменти,зокрема до яких можна віднести:
-зникнення чіткої межі між правовим приписом ( нормою) і правовідносинами ( право-процес);
-фактичне визнання судової правотворчості;
-надання визначального значення для теоретичних побудов категоріям,які мають досить невизначений розпливчатий характер,наприклад, «соціо-правовий комплекс», «суспільно-визнаней досвід» тощо.
Утім,розглядаючи сильні та слабі сторони інтегративного підходу до право розуміння слід мати на увазі,що вони залежать від того,які саме підходи намагається поєднати той чи інший прихильний інтегративного підходу.Це пов*язано з тим,що в інтегративному розумінні проявляться ( бажають того прихильники чи ні) окремі негативні й позитивні аспекти право розумінь,які поєднуються.При цьому, як правило, виникають також неузгодженості та проблеми,які не притаманні окремим формам право розуміння,які не є інтегративними.
Поняття та компоненти, з яких складається позитивне право.
Позитивне право- це система юридичних норм,встановлених та забезпечених державою,які фіксуються у нормативно-правових актах( законах,наказах президента,постановах уряду).
Об*активне право- система норма права санкціонованих та забезпечених державою,з метою регулювання,охорони та захисту суспільних відносин( законодавство,нормативні договори)
Компоненти позитивного права:
-об*єктивне право:
а) є первиними щодо суб*активного права
б) не залежить від індивідуальної свідомості суб*єкта
-суб*єктивне право
-юридичний обов*язок:
а) є вторинними щодо об*активного права
б) реалізація залежить від волі та свідомості суб*єкта.
Суб*активне право-це офіційно визнанні можливості,якими володіє фізична та юридична особа.Це також міра юридично можливої поведінки (право на життя,працю,освіту)
Юридичний обов*язок- міра необхідної поведінки особи.Це об*активно необхідна та можлива поведінка.
Система позитивного права розпадається на підсистеми. Традиційно виділяють такі складові цієї системи:
-
публічне
право ці складові поділяют. далі на
галузі,підгалузі та інститути права
-приватне право
-матеріальне право
-процесуальне право-сукупність правових норм,що регулюють суспільні відносини,в яких основний акцент робиться на порядок захисту поруш. Права в судових органах.
Для досягнення стійкості,життєздатності і найбільшої ефективності цієї системи,надзвичайно важливо,щоб всі її компоненти були організовані на засадах ієрархічного розташування компонентів в певному порядку від вищого до нищого.
Система позитивного права є керованою з боку держави, вірніше кажучи,з боку окремих державних структур. Але одночас вона сама служить засобом регулювання в суспільстві. Держава одночасно є як і суб*єктом,так і об*єктом управління позитивного права: деякі з норм позитивного права прямо звернені до держави,окремих державних органів,посадових осіб. Така властивість позитивного права є унікальною і виділяє її серед інших.
Публічне право- сукупність правових норм,предметом регулювання яких є відносини у сфері реалізації публічних інтересів .
Приватне право- сукупність правових норм,предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних,індивідуальних інтересів.
Матеріальне право-сукупність правових норм,що безпосередньо регулювало суспільні відносини. Норми матеріального права закріплюють форми власності,юридичний стан майна.