- •Праворозуміння: основні сучасні підходи.
- •Природничо-правовий підхід. Теорія прав та свобод людини.
- •Соціологічне праворозуміння.
- •Інтегративна юриспруденція.
- •Поняття та компоненти, з яких складається позитивне право.
- •Причини його виникнення і шляхи формування.
- •Об’єктивне право: поняття, ознаки, сутність, призначення.
- •Поняття та види функцій права.
- •Принципи права: поняття, ознаки, види.
- •Сучасні загальноцивілізаційні принципи права.
- •Основні принципи сучасного права України.
- •Правовий статус особи: поняття, види.
- •Суб’єктивне право та юридичний обов’язок: поняття, види.
- •Тенденції розвитку правового статусу особи. Проблеми реалізації правового статусу в Україні.
- •Правосвідомість як властивість правосуб’єктної особи. Поняття та елементи правосвідомості.
- •Правова культура особи: поняття, елементи, способи формування.
- •Поняття, ознаки, структура системи права
- •Норма права: поняття, ознаки, елементи, види, співвідношення з іншими соціальними нормами.
- •Поняття інституту права, їх види.
- •Поняття та види галузей права. Критерії їх утворення.
- •Поняття та ознаки публічного і приватного права. Критерії їх утворення.
- •Особливості системи національного та міжнародного права.
- •Сучасна система права України: стан та перспективи розвитку.
- •Правотворчість: поняття, ознаки, види, стадії, принципи. Поняття та стадії законотворчості.
- •Поняття та склад правотворчої техніки
- •Зовнішня форма (джерело) права: поняття, ознаки.
- •Юридична природа основних джерел права.
- •Система джерел права: поняття, ознаки, елементи, структура.
- •Поняття, структура нормативно-правового припису, його види та співвідношення із нормою права та статтею. Форми викладу норм права у відповідних джерелах права.
- •Система джерел права України:
- •Система нормативно-правових актів: поняття, елементи, ознаки.
- •Закон: поняття, ознаки, види. Закони України.
- •Система законодавства: поняття, структура.
- •Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види. Підзаконні акти України.
- •Чинність нормативно-правових актів у часі, просторі та щодо кола осіб.
- •Поняття, значення та способи систематизації нормативно-правових актів.
- •Проблеми та тенденції розвитку системи нормативно-правових актів України.
- •Поняття, ознаки, структура правовідносин, їх різновиди.
- •Суб’єкти та об’єкти правовідносин: поняття, види.
- •Зміст правовідносин: суб’єктивне право та юридичний обов’язок.
- •Взаємозв’язок суб’єктивного права та юридичних обов’язків.
- •Поняття, види та значення юридичних фактів.
- •Поняття, ознаки, форми та стадії реалізації нормативно-правових приписів.
- •Передумови, поняття та основні ознаки застосування нормативно-правових приписів.
- •Основні стадії застосування нормативно-правових приписів. Основні вимоги правильного застосування нормативно-правових приписів.
- •Акти застосування права: поняття, ознаки, види. Правозастосовча техніка.
- •Конкуренція нормативно-правових приписів та способів їх попередження і подолання.
- •Нормативно-правові прогалини та способи їх попередження та подолання. Правовий вакуум та його заповнення.
- •Нормативно-правові та правозастосувальні колізії та способи їх попередження і подолання.
Інтегративна юриспруденція.
Концепція право розуміння і інтегративного характеру також існує і у західній державно-правовій думці. Прикладом такої концепції можуть слугувати теоретичні побудови ДЖ. Холла.
З точки зору ДЖ Холла, слід виділяти юридичну та динамічну структуру права. Перша- нормативний аспект права- це система норм,яка установлує права та обов*язки суб*єктів права,друга-норми,що реалізуються-процес реалізації юридичних норм. Якщо юридична структура стабільна та стала,то динамічна структура,навпаки має характер,який постійно змінюється,та розвивається. Динамічна структура права проявляється у правовому досвіді. Останній розуміється,як «застосування організованої сили у певних ситуаціях,у яких зачіпаються суспільні інтереси,які виражені через приписи,що містяться у нормах, та які представляють цінності,які захищаються у суспільстві. Право як норма,і право як процес,не протистоять одне одному,а доповнюють один одного.Вони складають одне ціле, яке і слід розглядати як право. Утім як бачимо, Дж. Холла намагається поєднати юридичний позивізм з соціологічним право розумінням. Сильні сторони теорії Дж. Холла фактично ті ж самі,що й у теорій,які він намагається об*єднати. У той же час їй властиві й негативні моменти,зокрема до яких можна віднести:
-зникнення чіткої межі між правовим приписом ( нормою) і правовідносинами ( право-процес);
-фактичне визнання судової правотворчості;
-надання визначального значення для теоретичних побудов категоріям,які мають досить невизначений розпливчатий характер,наприклад, «соціо-правовий комплекс», «суспільно-визнаней досвід» тощо.
Утім,розглядаючи сильні та слабі сторони інтегративного підходу до право розуміння слід мати на увазі,що вони залежать від того,які саме підходи намагається поєднати той чи інший прихильний інтегративного підходу.Це пов*язано з тим,що в інтегративному розумінні проявляться ( бажають того прихильники чи ні) окремі негативні й позитивні аспекти право розумінь,які поєднуються.При цьому, як правило, виникають також неузгодженості та проблеми,які не притаманні окремим формам право розуміння,які не є інтегративними.
Поняття та компоненти, з яких складається позитивне право.
Позитивне право- це система юридичних норм,встановлених та забезпечених державою,які фіксуються у нормативно-правових актах( законах,наказах президента,постановах уряду).
Об*активне право- система норма права санкціонованих та забезпечених державою,з метою регулювання,охорони та захисту суспільних відносин( законодавство,нормативні договори)
Компоненти позитивного права:
-об*єктивне право:
а) є первиними щодо суб*активного права
б) не залежить від індивідуальної свідомості суб*єкта
-суб*єктивне право
-юридичний обов*язок:
а) є вторинними щодо об*активного права
б) реалізація залежить від волі та свідомості суб*єкта.
Суб*активне право-це офіційно визнанні можливості,якими володіє фізична та юридична особа.Це також міра юридично можливої поведінки (право на життя,працю,освіту)
Юридичний обов*язок- міра необхідної поведінки особи.Це об*активно необхідна та можлива поведінка.
Система позитивного права розпадається на підсистеми. Традиційно виділяють такі складові цієї системи:
-
публічне
право ці складові поділяют. далі на
галузі,підгалузі та інститути права
-приватне право
-матеріальне право
-процесуальне право-сукупність правових норм,що регулюють суспільні відносини,в яких основний акцент робиться на порядок захисту поруш. Права в судових органах.
Для досягнення стійкості,життєздатності і найбільшої ефективності цієї системи,надзвичайно важливо,щоб всі її компоненти були організовані на засадах ієрархічного розташування компонентів в певному порядку від вищого до нищого.
Система позитивного права є керованою з боку держави, вірніше кажучи,з боку окремих державних структур. Але одночас вона сама служить засобом регулювання в суспільстві. Держава одночасно є як і суб*єктом,так і об*єктом управління позитивного права: деякі з норм позитивного права прямо звернені до держави,окремих державних органів,посадових осіб. Така властивість позитивного права є унікальною і виділяє її серед інших.
Публічне право- сукупність правових норм,предметом регулювання яких є відносини у сфері реалізації публічних інтересів .
Приватне право- сукупність правових норм,предметом регулювання яких є відносини у сфері приватних,індивідуальних інтересів.
Матеріальне право-сукупність правових норм,що безпосередньо регулювало суспільні відносини. Норми матеріального права закріплюють форми власності,юридичний стан майна.
