35. Система законодавства: поняття, структура.

Система законодавства - це впорядкована безліч всіх діючих нормативно-правових актів даної держави.

У системі законодавства тих або інших держав можна розрізняти, наприклад:

- галузеве законодавство, тобто однойменне з галузями права, що збігає з ними по предметі правового регулювання, наприклад, карне, трудове й т.д.:

- комплексне законодавство, тобто таке, котре містить норми різних галузей права: карного, адміністративного, цивільного, наприклад, екологічне законодавство;

- загальфедеральне законодавство й законодавство суб'єктів федерації (у федераціях);

- законодавство автономії (якщо вищий представницький орган автономії вправі приймати закони);

- конституційне й інше законодавство, закони й підзаконні акти (по юридичній чинності).

Структура системи законодавства - це внутрішній підрозділ законодавства на відносно відособлені групи нормативно-правових актів.

Структура системи законодавства (її внутрішня будова):

-галузева («горизонтальна») - галузеве законодавство (трудове, цивільне, карне й т.д. законодавство ),тобто в системі законодавства підсистеми нормативних актів розрізняються по предметі правового регулювання (наприклад, предмет регулювання трудового законодавства - трудові відносини, а також відносини , тісно пов'язані із трудовими);

-ієрархічна («вертикальна») - закони й підзаконні акти, тобто в системі законодавства підсистеми нормативних актів (закони, підзаконні акти) розрізняються по юридичній чинності.

Різновидом ієрархічної структури є ієрархічна структура законодавства у федеративній державі, т.зв. «федеративна структура законодавства» - федеральне законодавство й законодавство суб'єктів федерації.

36. Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види. Підзаконні акти України.

Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ, який видається компетентним органом або посадовою особою на підставі закону, відповідно до нього, для конкретизації та виконання законодавчих приписів та містить норми права.

Підзаконність цих актів не означає їх меншу юридичну обов'язковість. Вони мають необхідну юридичну силу, але вона не має всезагальності та верховенства, притаманної законам. Юридична сила залежить від статусу органів держави, характеру та призначення цих актів.

Класифікацію підзаконних нормативно-правових актів можна здійснювати за такими критеріями:

1. За суб'єктами видання:

• акти нормативного характеру законодавчого органу (постанови);

• акти глави держави (укази, розпорядження);

• акти уряду (постанови, розпорядження)

• акти керівників міністерств, центральних органів виконавчої влади (накази, рішення, вказівки);

• акти органів місцевого самоврядування (рішення, нормативні ухвали);

• акти адміністрації підприємств, установ, організацій (нормативні накази, інструкції) тощо.

2. . Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):

• містять первинні норми, що встановлюють загальні основи правового регулювання (можуть видаватися безпосередньо на основі Конституції):

— акти (укази і розпорядження) глави держави;

— акти (постанови) нормативного характеру законодавчого органу;

— акти (постанови і розпорядження) уряду;

• містять вторинні норми, які розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх основі та спрямовані на їх виконання (відомчі акти). Вони мають внутрішнє відомче значення:

— видаються з питань, що віднесені виключно до їх компетенції (міністерства, комітету, фонду та ін.);

поширюються на осіб, які входять до сфери їх ведення, тобто до системи управлінської, службової, дисциплінарної підлеглості цих відомств.

2. За юридичною силою:

• загальні — поширюються на всю територію та населення держави, наприклад постанови уряду;

• відомчі — поширюються на певну сферу суспільних відносин, як акти міністерств, державних комітетів;

• місцеві — чинні на території певної адміністративно-територіальної одиниці, наприклад, акти місцевих органів виконавчої влади;

• локальні — регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їх працівників, наприклад, акти адміністрації підприємств.

Систему підзаконних нормативно-правових актів в Україні складають такі їх види:

Загальні - поширюються на всіх осіб у межах держави, містять первинні норми:

o акти парламенту (постанови) - видаються в переважно з організаційних питань; набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування;

o акти Президента (нормативні укази: внутрішні і зовнішні; одноосібні і контрасигновані). Контрасигнованими є акти

Президента, що скріплені підписом прем'єр-міністра та міністра, відповідального за акт та його виконання - набирають чинності через 10 днів після їх офіційного опублікування; акти уряду (постанови): 1) що не визначають прав і обов'язків громадян, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк не передбачений у самих актах; 2) що визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше, ніж з дня їх опублікування. Відомчі - містять вторинні (похідні) норми, які розкривають і конкретизують первинні норми; приймаються на їх основі, спрямовані на їх виконання, поширюються на всіх суб'єктів права:

Акти центральних органів виконавчої влади (комітетів) зі спеціальним статусом (Національний банк України, його Правління; Центральна виборча комісія та ін.) видають накази, постанови, розпорядження, рішення; Акти міністерств і державних комітетів - накази, розпорядження, рішення. Зазначені акти є видами розпорядчих актів, якими затверджуються (ухвалюються) відомчі акти - положення, інструкції, правила, порядок, переліки57. Зазвичай положення затверджується наказом чи постановою, інструкція і правила - наказом вищої посадової особи, що реєструються в Міністерстві юстиції України. Наприклад, Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження "Положення про Спадковий реєстр" (07.07.2011) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569. Відомчий нормативно-правовий акт може бути виданий спільно декількома центральними органами виконавчої влади або одним з них за узгодженням з іншими.

Відомчі акти набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізніший строк.

Місцеві - мають територіально обмежену дію.

Локальні - мають внутрішню дію, в межах відповідних підприємств, установ, організацій: акти управління, що приймаються керівниками підприємств, установ, організацій в межах їх компетенції і поширюються на сфери службової і трудової діяльності (накази, інструкції, статути, правила, положення); вступають в дію після одержання адресатом.