- •Праворозуміння: основні сучасні підходи.
- •Природничо-правовий підхід. Теорія прав та свобод людини.
- •Соціологічне праворозуміння.
- •Інтегративна юриспруденція.
- •Поняття та компоненти, з яких складається позитивне право.
- •Причини його виникнення і шляхи формування.
- •Об’єктивне право: поняття, ознаки, сутність, призначення.
- •Поняття та види функцій права.
- •Принципи права: поняття, ознаки, види.
- •Сучасні загальноцивілізаційні принципи права.
- •Основні принципи сучасного права України.
- •Правовий статус особи: поняття, види.
- •Суб’єктивне право та юридичний обов’язок: поняття, види.
- •Тенденції розвитку правового статусу особи. Проблеми реалізації правового статусу в Україні.
- •Правосвідомість як властивість правосуб’єктної особи. Поняття та елементи правосвідомості.
- •Правова культура особи: поняття, елементи, способи формування.
- •Поняття, ознаки, структура системи права
- •Норма права: поняття, ознаки, елементи, види, співвідношення з іншими соціальними нормами.
- •Поняття інституту права, їх види.
- •Поняття та види галузей права. Критерії їх утворення.
- •Поняття та ознаки публічного і приватного права. Критерії їх утворення.
- •Особливості системи національного та міжнародного права.
- •Сучасна система права України: стан та перспективи розвитку.
- •Правотворчість: поняття, ознаки, види, стадії, принципи. Поняття та стадії законотворчості.
- •Поняття та склад правотворчої техніки
- •Зовнішня форма (джерело) права: поняття, ознаки.
- •Юридична природа основних джерел права.
- •Система джерел права: поняття, ознаки, елементи, структура.
- •Поняття, структура нормативно-правового припису, його види та співвідношення із нормою права та статтею. Форми викладу норм права у відповідних джерелах права.
- •Система джерел права України:
- •Система нормативно-правових актів: поняття, елементи, ознаки.
- •Закон: поняття, ознаки, види. Закони України.
- •Система законодавства: поняття, структура.
- •Підзаконні нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види. Підзаконні акти України.
- •Чинність нормативно-правових актів у часі, просторі та щодо кола осіб.
- •Поняття, значення та способи систематизації нормативно-правових актів.
- •Проблеми та тенденції розвитку системи нормативно-правових актів України.
- •Поняття, ознаки, структура правовідносин, їх різновиди.
- •Суб’єкти та об’єкти правовідносин: поняття, види.
- •Зміст правовідносин: суб’єктивне право та юридичний обов’язок.
- •Взаємозв’язок суб’єктивного права та юридичних обов’язків.
- •Поняття, види та значення юридичних фактів.
- •Поняття, ознаки, форми та стадії реалізації нормативно-правових приписів.
- •Передумови, поняття та основні ознаки застосування нормативно-правових приписів.
- •Основні стадії застосування нормативно-правових приписів. Основні вимоги правильного застосування нормативно-правових приписів.
- •Акти застосування права: поняття, ознаки, види. Правозастосовча техніка.
- •Конкуренція нормативно-правових приписів та способів їх попередження і подолання.
- •Нормативно-правові прогалини та способи їх попередження та подолання. Правовий вакуум та його заповнення.
- •Нормативно-правові та правозастосувальні колізії та способи їх попередження і подолання.
Поняття та склад правотворчої техніки
Юриди́чна те́хніка — сукупність методів, засобів і прийомів, які використовуються у відповідності до прийнятих правил при виробленні та систематизації нормативно-правових актів для забезпечення їх досконалості. Найважливіший її різновид — законодавча (правотворча), зокрема правозастосовна техніка.
Найважливішим видом юридичної техніки є правотворча техніка.
Правотворча техніка – це сукупність засобів та прийомів створення (об’єктивації) зміни, припинення та систематизації нормативно-правових приписів.
Вона включає два взаємопов'язаних процеси — процес створення правових актів, та — систематизації нормативно-правових актів. До юридичної техніки, зокрема, належать: офіційна законодавча термінологія, законодавчі конструкції (ідеальні моделі регулювання, схеми правовідносин та інших юридичних явищ, за допомогою яких законодавець створює нормативно-правові приписи), законодавчі презумпції, юридичні фікції, юридична стилістика (спеціально вироблені для складання законодавчих актів мовні засоби виразу велінь законодавця), засоби офіційного документального оформлення закону (способи його побудови, реквізити тощо). Вказані та інші засоби і прийоми юридичної правотворчої техніки мають на меті забезпечення, насамперед, точність і визначеність норм права, наукових відносин, правомірних інтересів. По-друге, вони спрямовані на досягнення доступності й ефективності законодавчих актів.
Техніка правотворчості:
-законотворчість,
-підзаконна правотворчість
-локальна нормотворчість місцевого самоврядування (муніципальне право)
-пряма безпосередня правотворчість
-договірна нормотворчість
Зовнішня форма (джерело) права: поняття, ознаки.
В юридичній літературі разом з терміном "форма права" використовується термін "джерело права". Вони досить тісно взаємопов'язані, але не співпадають. Зміст цих понять буде різним залежно від того, в якому контексті вони вживаються — чи по відношенню до права як цілого, чи по відношенню до окремої норми або групи норм.
Термін "джерело права" часто розглядається у таких значеннях:
1) джерело права в матеріальному розумінні — це суспільні відносини, які розвиваються і обумовлюють виникнення, розвиток та зміст права.
2) джерело права в ідеологічному розумінні — це виражена в офіційній формі сукупність юридичних ідей, поглядів, теорій, під впливом яких утворюється і функціонує право;
3) джерело права у формальному (юридичному) розумінні —це офіційні форми зовнішнього вираження і закріплення правових норм, що діють в певній державі, тобто це і є власне форма права.
Отже, вживання терміна "джерело (форма) права" означає, що йдеться про джерела права у формальному (юридичному) значенні.
Джерело (форма) права — це способи зовнішнього вираження і закріплення норм права, що виходять від держави і які мають загальнообов'язкове значення.
Основні джерела (форми) права:
1) правовий звичай;
2) правовий (судовий, адміністративний) прецедент;
3) нормативноправовий договір;
4) нормативноправовий акт.