58. Правовий статус людини і громадянина як інститут конституційного права: поняття та структура

Правовий статус людини(від лат. "status" - положення, стан) - юридично закріплене становище людини в суспільстві, відповідно до якого фізична особа як суб'єкт права вступає у правовідносини, координує свою діяльність і поведінку в суспільстві.

Ознаками правового статусу є такі:

1)залежить від сутності соціального ладу, в умовах якого він складається і функціонує; зазнає впливу безлічі чинників, основними з яких є праця і власність як основа формування громадянського суспільства;

2)виступає як юридична міра соціальної свободи суб'єкта права;

3)установлюється спеціально уповноваженими органами держави, його зміст змінюється з волі законодавця, а не окремих суб'єктів права, на яких він поширюється;

4)відображається у правових нормах і принципах, формально закріплених у приписах нормативно-правових актів, нормативно-правових договорів та в інших джерелах (формах) права;

5)має визначену структуру, ядро якої становлять суб'єктивні права, законні інтереси, обов'язки, що є однаковими для всіх його носіїв одного виду;

6)встановлює межі, за які не повинні виходити діяльність і поведінка людини в суспільстві.

Правовий статус людини ґрунтується на сучасному вченні про свободу, в основі якого лежать ціннісні ідеї: 1) усі люди вільні від народження, і ніхто не має права відчужувати їх природні права. Забезпечення реалізації, охорони і захисту цих прав - головний обов'язок держави; 2) свобода особи полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі; 3) межі свободи можуть бути визначені законом, який відповідає праву (природженим правам людини), а право є мірою свободи, достатньою для повного самовираження людини; 4) обмеження прав можливе винятково з метою сприяння досягненню загального добробуту в демократичному суспільстві та перешкоджання усяким спробам особи використовувати надану їй свободу на шкоду суспільству, державі, співгромадянам. Суспільство, забезпечуючи свободу особи, не може допускати анархії, беззаконня, обмеження прав і законних інтересів інших громадян, свавілля держави.Ці ідеї є витоками і осердям принципу верховенства права.

Структура правового статусу людини охоплює суб'єктивні юридичні права та обов'язки, гарантії здійснення прав і обов'язків.Підставою для наявності правового статусу особи є її правосуб'єктність.

Структура правового статусу громадянина включає суб'єктивні права, законні інтереси, юридичні обов'язки, гарантії здійснення прав і обов'язків.Підставою для наявності правового статусу громадянина є його правосуб'єктність і громадянство.

Розмежування правового статусу людини і громадянина органічно випливає з відмінностей громадянського суспільства і держави й дає підстави не звужувати сферу самовизначення людини лише до взаємозв'язку з державою.Правовий статус особи без громадянства, іноземного громадянина - самостійні категорії.

59. Поняття, принципи та система суспільного ладу України.

Суспільний лад - це організація і діяльність суспільства, передбачені та гарантовані Конституцією та законами України.

Поряд із державним ладом суспільний лад є складовою конституційного ладу кожної країни.

Слід мати на увазі, що не кожне суспільство можна назвати громадянським.Категорія "громадянське суспільство" є якісною характеристикою розвитку певного соціуму, в якому досягнуто високого рівня утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Для такого суспільства характерні певні риси:

o визнання прав, свобод і законних інтересів людини, обов'язковість їх забезпечення державою та іншими інститутами громадянського суспільства;

o високий рівень правової культури громадян;

o невтручання органів публічної влади у приватне життя індивідів;

o неухильне дотримання конституційних принципів в організації публічної влади;

o загальна постійна поінформованість людини у справах суспільства і держави;

o самоврядування і самоорганізація;

o виборність органів публічної влади на певний строк та їх підзвітність;

o приватна власність як матеріальна основа особистої свободи індивіда;

o розвиток господарсько-економічних відносин, що базуються на конкуренції та вільному ринку;

o розвиненість та ефективність правової системи;

o справедливе правосуддя;

o становлення і розвиток різноманітних видів об'єднань: політичних, економічних, культурних, релігійних, професійних та ін.

Отже, виходячи із того, що за своєю суттю суспільний лад є певним типом суспільних відносин, сучасний суспільний лад України слід характеризувати як перехідний до утвердження громадянського суспільства, змішаний.

Втручання держави в регулювання суспільних відносин має бути мінімальним і спрямованим лише на гарантування та захист основ суспільного ладу, тому конституційно-правовим інститутом є не суспільний лад у цілому, а лише основи суспільного ладу.

За змістом суспільний лад є певною системою суспільних відносин - політичних, економічних, соціальних, духовних (культурних) тощо.Основу цих відносин становлять політична, економічна, соціальна і духовна (культурна) системи суспільства.Пріоритетним елементом системи суспільного ладу є політична система суспільства. В Україні за Конституцією її утворюють: Український народ; Українська держава; політичні партії; територіальні громади; органи місцевого самоврядування.

За формою суспільний лад становить сукупність форм безпосереднього народовладдя, державного правління і державного устрою, діяльності політичних партій і громадських організацій.

Відповідно до Конституції України розрізняють такі основні принципи суспільного ладу:

1) принцип суверенітету Українського народу (ст. 5 Конституції України);

2) принцип демократизму (ст. 5);

3) принцип політичного, економічного та ідеологічного плюралізму (багатоманітності) суспільного життя (ст. 15);

4) принцип конституційності та законності (ст. 19);

5) принцип гуманізму (ст. 3);

6) принцип гарантованості суспільного ладу (ст. 17).

Право встановлювати і змінювати суспільний лад належить Українському народові і не може бути узурповане державою чи її суб'єктами.