41. Поняття та види референдумів.

Референдум - це прийняття рішень з найважливіших питань державного та громадського життя громадянами України шляхом голосування.

Розрізняють імперативний та консультативний, конституційний та законодавчий, а також обов'язковий і факультативний референдуми.

Залежно від тих чи інших ознак референдуми поділяються на певні види.

1. За юридичною силою результатів розрізняють імпе­ративний і консультативний референдуми:

· Імперативний референдум — це референдум, результати якого набувають найвищої юридичної сили й не потребують затвердження Верховною Радою України.

· Консультативний референдум — це референдум, резуль­тати якого не мають юридичної сили й покликані тільки виявити точку зору населення на те чи інше питання. Цей вид референдумів ще називають всенародним (місце­вим) опитуванням. Його рішення потребують затвердження Верховною Радою України.

2. За предметом голосування референдуми поділяють на конституційні й законодавчі:

· Конституційний референдум проводиться з приводу прийняття Конституції або внесення до неї змін.

· Законодавчий референдум проводиться з метою прийняття законів, що регулюють найважливіші аспекти державного й суспільного життя.

3. Референдуми за ступенем обов'язковості проведення:

• обов'язковий — предметом референдуму є питання, віднесені Конституцією до виключного вирішення в результаті всенародного опитування (наприклад, відповідно до ст. 73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України);

— факультативний — проводиться з метою виявлення громадської думки щодо конкретного питання, яке цікавить певну частину населення регіону.

Також ЗУ «Про всеукраїнський референдум» надає визначення всеукр. референдуму: Всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування.

42. Оскарження дій чи бездіяльності, що стосуються процесу виборів депутатів. Відповідальність за порушення виборчого законодавства України.

Кандидат у депутати, зареєстрований у встановленому Законом України "Про вибори народних депутатів України" порядку, партія - суб'єкт виборчого процесу, в особі її керівника, представника партії у Центральній виборчій комісії, уповноваженої особи партії чи іншої особи, уповноваженої рішенням центрального керівного органу партії, виборча комісія, утворена відповідно до Закону, виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі, у тому числі на участь у роботі виборчої комісії чи на здійснення спостереження, якого особисто порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження, може звернутися до виборчої комісії зі скаргою, що стосується виборчого процесу.

Зазначені суб'єкти звернення зі скаргою можуть з урахуванням вимог Закону оскаржити до відповідної виборчої комісії рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, таких суб'єктів оскарження:

1) виборчої комісії, члена виборчої комісії; ,

2) політичної партії - суб'єкта виборчого процесу;

3) кандидата у депутати;

4) уповноважених осіб партій, довірених осіб кандидатів у депутати, офіційних спостерігачів від партій, кандидатів у депутати та громадських організацій - лише щодо скарг стосовно порушення, яке мало місце під час голосування.

Особи, винні в порушенні законодавства про вибори депутатів, притягаються до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності (конституційно-правової, цивільно-правової, дисциплінарно-правової) в порядку, встановленому законом.

Конституційно-правова відповідальність за порушення виборчого законодавства може бути визначена як самостійний вид юридичної відповідальності, що передбачає належне і сумлінне виконання суб'єктами конституційного права своїх обов'язків у сфері виборчого права або настання негативних наслідків чи небажаної зміни конституційно-правового статусу для цих суб'єктів за порушення норм виборчого законодавства. Основна мета конституційно-правової відповідальності у виборчому процесі полягає у попередженні відхилень віл вимог диспозиції виборчої норми та поновленні порядку, який встановлено законом.

Відповідальність за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, передбачена главою 15-А Особливої частини розділу II Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кримінальна відповідальність за злочинне порушення виборчого законодавства передбачена розділом V Кримінального кодексу України. Зокрема, це відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права, роботі виборчої комісії чи діяльності офіційного спостерігача, фальсифікацію виборчих документів чи фальсифікацію підсумків голосування, незаконне знищення виборчої документації, порушення таємниці голосування, порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку). За порушення виборчого законодавства кримінальна відповідальність може наставати і за іншими статтями Кримінального кодексу України в разі наявності всіх ознак злочинів, ними передбачених.

Виділяється ще один, відносно новий для України вид відповідальності за порушення виборчого законодавства, яким є міжнародно-правова відповідальність. Підвищення її ролі та впливу в сучасних умовах зумовлене передусім загальними інтеграційними процесами, які віддзеркалюють рух України не лише до Європейського Союзу, а й до спільноти розвинених демократичних країн світу.