23. Порядок обрання Президента України.

Стаття 103. ПУ обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ятьроків.

ПУ може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути ПУ більше ніж два строки підряд.

Офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду від 25.12.2003

«Передбачене КУ обмеження щодо зайняття однією і тією ж особою поста ПУ стосується лише особи, яка, по-перше, займала пост ПУ два строки підряд, а по-друге, набувала повноважень ПУ відповідно до частини першої статті 104 КУ. Отже, особа, яку вперше було обрано ПУ за чинною КУ в 1999 році, має право балотуватися на чергових виборах ПУ у 2004 році.»

ПУ не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Чергові вибори ПУ проводяться в останню неділю березня п'ятого року повноважень ПУ. У разі дострокового припинення повноважень ПУ вибори ПУ проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень.

Порядок проведення виборів ПУ встановлюється законом.

/ЗУ “Про вибори ПУ” від 1999, ост. редакція від 01.01.2011/

Обраним у день виборів ПУ вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні

Стаття 104. Новообраний ПУ вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні ВРУ.

Приведення ПУ до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

ПУ складає таку присягу:

"Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний ПУ…

ПУ, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

Стаття 105. ПУ користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

Офіційне тлумачення частини в Рішенні Конституційного Суду від 10.12.2003

Положення частини першої статті 105 КУ треба розуміти так, що ПУ на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа.

За посягання на честь і гідність ПУ винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання ПУ охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки ПУ не був усунений з поста в порядку імпічменту.

24. Становлення інституту Президента в Україні.

Інститут Президента є державно-владною категорією, що визначається особливостями правового статусу глави держави.

• за часів Київської Русі – виборний князь;

• козацька держава – вибраний гетьман (вважають, що князь і гетьман – військові інститути, а тому їх не можна вважати главою держави; але вони мали широкі повноваження, тому умовно де-факто вони були главою в свій час.);

• 18-19 стт. – конституційні ідеї, акти з’являються, що пропонують інститут глави держави, виборного президента з кількома міністрами (Андруський перший), пізніше Драгоманов визначав, що главою може бути як монарх, так і президент;

• Грушевський – проект конституції УНР – обраний всенародними зборами парламенту, його голова – стає головою УНР, це положення про главу випало за прийняття Конституції; Для юристів він обраний у неконституційний спосіб на посаду, непередбачену конституцією, тому вважати його першим президентом не зовсім вірно.

• Фактично до інститут президента повернулись після проголошення незалежності.

У своєму розвитку інститут президентства пройшов кілька етапів.

• І етап: 1991 — 1995 pp. У цей період відбулося закладення основ для функціонування напівпрезидентської (президентсько-парламентської) форми правління.

Президентська посада вперше з'явилася в Україні згідно із Законом УРСР від б липня 1991 р. "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР". Тоді ж було прийнято Закон "Про вибори Президента Української РСР".

Перші вибори Президента у незалежній Україні відбулися 1 грудня 1991 р. Всього на найвищу посаду претендувало 6 кандидатів: Л. Кравчук, В. Чорновіл, В. Гриньов, Л. Лук'я-ненко, Л. Табурянський, І. Юхновський. Першим Президентом України, обраним на загальних виборах, став Л. Кравчук, якого підтримала більш як половина населення країни вже в першому турі.

Згідно з законодавством Президент проголошувався главою держави і главою виконавчої влади.

Як глава держави Президент України виконував наступні функції:

• був гарантом національної безпеки, свободи громадян, державного суверенітету, додержання Конституції та законів;

• мав проводити у життя Конституцію і закони України,

• представляти державу у міжнародних відносинах,

• вживати заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки.

Як глава виконавчої влади Президент України

• мав здійснювати керівництво та спрямовувати виконавчу діяльність уряду — Кабінету Міністрів.

Президент став суб'єктом законодавчого процесу, оскільки мав право брати участь у пленарних засіданнях Верховної Ради, мав можливість як підписувати закон, так і накладати на нього вето. До прийняття нової Конституції мав право ухвалювати укази з питань економічної реформи, які не були врегульовані законами України. Однак ці укази підлягали наступному затвердженню у Верховній Раді.

Обмеження стосувалися переважно кадрової сфери. Насамперед відмітимо суттєву залежність Президента від парламентської більшості. За Конституцією без підтримки Верховної Ради Президент не мав змоги ані відправити Прем'єр-міністра у відставку, ані провести призначення на цю посаду. Верховна Рада, у свою чергу, могла відправити Президента у відставку.

• II етап: 1995 — 1996 pp. Період наближення вітчизняного владного механізму до президентської форми правління відповідно до Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року.

Серед основних повноважень Президента України за Конституційним договором можна назвати:

• право призначати Прем'єр-міністра;

• право формувати уряд;

• право призначати та звільняти вище командування Збройних Сил;

• подання кандидатури для призначення Верховною Радою Голови Конституційного СуДУ" право призначати половину складу Конституційного Суду;

• право подавати кандидатури для призначення Верховною Радою на посади голови Верховного Суду, голови Вищого арбітражного суду, голови Національного банку України;

• створення, реорганізація та ліквідація міністерств, відомств та інших органів державної виконавчої влади; скасування актів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади; управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, та інші.

О. Погорілко зазначає, що за Конституційним договором політична система України отримала "сильного" Президента та "слабкого" Прем'єр-міністра. Так, відповідно до ст.30 Конституційного договору "Прем'єр-міністр організує та координує роботу уряду, діючи в межах, визначених Президентом". "Слабкість" Прем'єр-міністра порівняно із "могутністю" Президента досягалась ще й тим, що уряд узагалі, і Прем'єр-міністр зокрема, були виведені поза межі парламентського впливу і контролю. Якщо за колишньою Конституцією Президенту була потрібна згода парламенту для того, щоб призначити Прем'єр-міністра чи відправити його у відставку, то за Конституційним договором ці процедури відбувалися без участі парламенту.

• III етап: 1996 — 2004 pp. Це період повернення до президентсько-парламентської форми. Конституційний договір, ухвалений у Києві 8 червня 1995 p., завершувався визнанням необхідності прийняття нової Конституції в термін не пізніше одного року з дня підписання цього документу. Верховна Рада ухвалила Конституцію України 28 червня 1996 р.

Нова Конституція України формально виводить Президента України за межі виконавчої влади взагалі та уряду зокрема.

Зміни до Конституції, внесені 8 грудня 2004 р., не змінили конституційно-правового статусу Президента, проте звузили його повноваження.

30 вересня 2010 року Конституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були прийняті в 2004 році. З цієї дати знову діє Конституція України 1996 року.