12. Поняття територіального устрою України.

Територія держави являє собою простір, на який поширюється її влада Тобто це не тільки власне територія, як суходіл, а також і акваторія (водні простори), і повітряний простір над ними. Відповідно до Закону України "Про державний кордон України" межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору є державним кордоном України, тобто лінією і вертикальною поверхнею, що проходить по цій лінії.

Територіальний устрій (територіальна організація держави) - це система взаємовідносин між державою в цілому, тобто її центральною владою, і територіальними складовими частинами, а точніше - з їх населенням і діючими органами публічної влади.

Система територіальних складових частин (одиниць) утворює територіальний поділ держави, який являє собою географічну основу територіального устрою.

Існують дві основні форми політико-територіального устрою держав: унітарна і федеративна.

Головна відмінність між обома формами полягає у тому, що за унітарної форми територія держави складається з політико-адміністративних або адміністративних одиниць, тоді як за федеративної форми вищі територіальні одиниці являють собою державоподібні утворення або навіть держави - суб'єкти федерації. Слово "штат", що входить до офіційної назви низки федеративних держав і позначає суб'єкта федерації (США, Мексики, Бразилії тощо), тлумачиться як "держава". Відповідно для федеративної форми держави характерне конституційно встановлене розмежування компетенції між федерацією в цілому та її суб'єктами, існування та кордони яких зазвичай гарантовані конституцією, тоді як в унітарній державі компетенція територіальних одиниць, як і нерідко саме їх існування та кордони, встановлюється поточними актами центральної влади.

Територіальний устрій може бути симетричним, коли політико-територіальні одиниці, що його утворюють, мають рівний статус, та асиметричним, коли територіальні утворення мають різний правовий статус.

Унітарні держави складаються з політико-адміністративних та/або адміністративних територіальних одиниць, статус яких регулюється головним чином актами поточного законодавства центральної влади. В унітарних державах діють зазвичай єдина система законодавства, єдина система державної адміністрації, єдина судова система.

Унітарна державність - найбільш поширена сучасна форма державного устрою.

У більшості унітарних держав світу територіальний устрій є політико-адміністративним. Поряд із ним у багатьох країнах існують адміністративно-територіальні одиниці як загального типу, де діють органи загальної адміністрації, так і спеціального, де діють спеціалізовані державні органи (судові округи, військові округи тощо).

З точки зору організації публічної влади унітарні держави можна поділити на децентралізовані, відносно децентралізовані і централізовані.

У децентралізованих унітарних державах (Англія) існує конституційний розподіл повноважень між центральною владою і територіальними одиницями вищого рівня.

Відносно децентралізовані унітарні держави (Франція) характеризуються тим, що поряд із призначеними з центру чиновниками діють обрані населенням муніципальні органи. Права виборних органів на місцях суттєво обмежені, а урядові агенти наділені не тільки широкими адміністративними повноваженнями, а й правом втручання у справи муніципального управління. До цієї групи держав належить і Україна.

Централізовані унітарні держави (Судан, Чад, Нігер, Малаві) - це ті, в яких немає місцевої автономії взагалі, а функції влади на місцях здійснюють тільки призначені згори адміністратори.

Крім того, розрізняють прості унітарні держави, які утворюються лише адміністративно-територіальними одиницями, та складні, в яких поряд із адміністративно-територіальними одиницями існують і певні автономні територіальні утворення. За цим поділом унітарних держав Україна, зважаючи на існування в її складі Автономної Республіки Крим, є складною унітарною державою.

Відповідно до ст. 2 Конституції України Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Стаття 73 Конституції України визначає, що питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом.

Стаття 102 Конституції України встановлює, що гарантом територіальної цілісності України виступає Президент України.

Питанням територіального устрою України присвячено також розділ IX Конституції України "Територіальний устрій України", який містить статті 132 та 133. Відповідно до ст. 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Стаття 133 Конституції України визначає, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.