67. Правові передумови нормативних актів публічної адміністрації.

До юридичних передумов адміністративної нормотворчості суб’єктів публічної адміністрації варто віднестинаявність законодавчо закріпленого повноваження на прийняття підзаконного юридичного акта. Тобто такий акт повинен прийматися органом чи посадовою особою, які уповноважені на його видання відповідним законом. Слід ще раз наголосити, що уповноваження має бути закріплено виключно законом. Це чітко постає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України. Остання передбачає закріплення за кожним органом публічної адміністрації повноваження щодо прийняття нормативних актів (відповідного виду) з питань, що належать до їхньої компетенції, з обов’язковим визначенням місця останнього в ієрархії нормативних актів суб’єктів публічної адміністрації. Як приклад можна навести ст. 117 Конституції України, де зазначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, які є обов’язковими до виконання, або ст. 144 Основного Закону, відповідно до якої органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території. Проте, як свідчить аналіз діючого законодавства, не завжди за органами публічної адміністрації закріплюються такі повноваження та чітко визначаються види нормативних актів, які мають право приймати останні саме на законодавчому рівні.

Що ж стосується фактичних передумов адміністративної нормотворчості суб’єктів публічної адміністрації, то до останніх можна віднести відсутність належних умов для реалізації прав і свобод приватних осіб та їх ефективного захисту, підвищення ефективності регулювання суспільних відносин в Україні. Інакше кажучи, мова йде про існування реальної потреби в регулюванні тих або інших суспільних відносин саме на підзаконному рівні. Під час з’ясування питання про наявність фактичних передумов адміністративної нормотворчості має бути проведене всебічне вивчення реальної ситуації, яка склалася у відповідній сфері.

Вимоги, що висуваються до правових актів суб'єктів публічної адміністрації:

1) оптимальність, доцільність, ефективність, соціальна справедливість. Акти суб'єктів публічної адміністрації повинні обслуговувати сферу соціальних, духовних, політичних і економічних потреб суспільства;

2) відповідність юридичним вимогам:

- законність (правовий акт суб'єкта публічної адміністрації має підзаконний характер, і це означає, що він повинен відповідати усім вимогам законів та інших актів вищих органів як за змістом, так і за порядком видання і формою закріплення; насамперед, має відповідати Конституції та чинному законодавству; правовий акт адміністрування має бути юридично обґрунтованим, оскільки його зміст містить владне волевиявлення суб'єкта публічної адміністрації, в ньому мають бути виражені цілі видання, а також підстави та юридичні наслідки; акт не повинен обмежувати або порушувати компетенцію та оперативну самостійність нижчих ланок системи суб'єктів публічної адміністрації; не повинен обмежувати або порушувати встановлені чинним законодавством права та законні інтереси громадян і недержавних формувань у сфері публічного адміністрування; акт суб'єкта публічної адміністрації повинен видаватися в певному порядку з дотриманням процесуальних правил (наприклад, одні акти видаються колегіальним органом, інші - єдиноначальним; одні публікуються у місцевій пресі, інші - просто доводяться до відома виконавців тощо);

- презумпціязаконностіакта (акт вважається законним з моменту прийняття, якщо він не скасований в порядку, передбаченому законодавством; питання про визнання такого акта неправовим, дефектним вирішується компетентним суб'єктом публічної адміністрації; будь-які інші органи, окрім судових, не можуть перевіряти законність актів). Особливі завдання щодо забезпечення законності виданих правових актів суб'єктів публічної адміністрації покладаються на органи прокуратури. В порядку здійснення загального нагляду органи прокуратури можуть оскаржити будь-який акт будь-якого суб'єкту. Копії найважливіших актів, які приймаються суб'єктами публічної адміністрації, направляються ними, як правило, органам прокуратури, які й здійснюють загальний нагляд за законністю їх прийняття і відповідністю їх закону, що передбачено Законом України від 5 листопада 199! р. "Про прокуратуру"; 3) відповідність організаційно-технічним вимогам:

- щодомовиакта (чіткість, лаконічність, доступність, грамотність, конкретність, зрозумілість для виконавців);

- щодоформиакта (письмовий або усний); обов'язкова наявність реквізитів: назва органу, який його видав; дата і місце прийняття; територія, на яку поширюється дія акта; перелік встановлених зобов'язань; дані про відповідальність за невиконання акта; перелік державних органів, що здійснюють контроль за виконанням акта; санкція; термін набрання чинності; підписи уповноважених осіб органу, що видав акт;

- своєчасністьдоведеннядовідома заінтересованих осіб;

- реєстрація (додаткова правова експертиза), інші вимоги. Правові акти суб'єктів публічної адміністрації, прийняті з порушенням вимог, вважаються дефектними. Дефектні акти поділяються на нікчемні та оспорювані.

Прийняття актів суб'єктів публічної адміністрації - це стадійна діяльність суб'єктів публічної адміністрації, різновид адміністративного провадження.

Стадії прийняття відповідних актів:

1 стадія - встановлення необхідності прийняття акту, підготовка його проекту;

2 стадія - внесення проекту акта на розгляд відповідного органу;

3 стадія - обговорення та доопрацювання проекту акту;

4 стадія - прийняття та реєстрація акта;

5 стадія - доведення акта до відома виконавців (опублікування, розсилка, ознайомлення під розписку тощо).