56. Чинність адміністративного акта

За загальним правилом адм акти набирають чинності з моменту їх прийняття. Це правило закріплено, нприклад, щодо актів КМУ та МДА. Проте таке правило не підходить для регулювання відносин між публічною адміністрацією та приватними особами, адже у цьому разі відкритими є проблеми стану правової визначеності як для адресатів таких актів так і для заінтерсованих осіб. Адм акт може бути несприятливим для особи , і вона має якнайшвидше знати про прийняття такого акта і мати можливість його оскаржити. Також слід враховувати, що адм акт може одночасно зачіпати права та законні інтереси кількох приватних осіб (наприклад, дозвіл на будівництво), і при йьому для однієї з них він може бути позитивним, а для іншої – несприятливим.

У більшості правових систем адм рішення, що не було повідомлено в установленному законом порядку, не має юридичної сили для зацікавленої особи, яку не повідомили про прийняття такого рішення. Такий підхід «чинності стосовно особи» гарантує захист прав і законних інтересів усіх адресатів і заінтересованих осіб. Саме тому має застосовуватися правило – адм акт набуває чинності з моменту його доведення до відома особи (осіб), яких він стосується.

Способи доведення адм акту до адресата: оголошення, вручення, надіслання поштою, публічне оголошення. Факт доведння має бути належним чином зафіксований…

57. Протиправний адміністративний акт

Спочатку треба визначити, яким умовам має відповідати адм акт, а би вважати його правомірним, а саме: - видання акта компетентним органом, - відповідність законодавству, що діяло на момент видання адм акта; - відповідність законодавству, що діє на момент розгляду питання про припинення дії адм акта; -

Відповідно неправомірним (протиправним) актом, є акт, що не відповідає хоча б одній із наведених вище характеристик, тобто: або виданий некомпетентним адм органом; та або невідповідно до законодавства, що діяло на момент видання акта; та або не відповідає чинному в даний момент законодавству.

Варто зауважити, що «правомірність» адм акта треба відрізняти від «чинності» адм акта. Чинність є здатністю адм акта викликати правові наслідки, а протиправність, як правило, автоматично не означає, що він не є нечинним. До автоматичної нечинності (тобто нікчемності) можуть призвести лише тяжкі помилки – очевидні «особливо значні вади».

Із п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» випливає, що визнання індивідуально-правового акта («рішення суб’єкта владних повноважень») протиправним хоча і є окремим способом захисту (словесними формами вираження якого, на думку суду, є вимоги про визнання акта «недійсним» або «неправомірним»), проте є передумовою для застосування інших способів захисту – «скасування» або «визнання нечинним» акта, причому, на думку суду, ці два способи захисту не можуть застосовуватися одночасно. Скасування «застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття»; визнання акта нечинним означає, що акт «втрачає чинність з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта».