55. Форма та зміст адміністративного акта

Одним із критеріїв класифікації адміністративних актів може бути форма адміністративного акта. У більшості країн допускається можливість видання рішення не лише у письмовій, айв усній формі. Прикладом такого усного адміністративного акта може бути вимога інспектора санітарно-епідеміологічної служби, який перевіряє об'єкт торгівлі, щось виправити, наприклад, забрати з торгового залу продуктів харчування промислові товари. Якщо особа погоджується із цією вимогою, розуміючи її правомірність, і в інспектора теж немає підстав сумніватися у виконанні даної вимоги, то немає потреби письмово оформлювати таке рішення. Якщо ж, навпаки, особа вирішить, що така вимога є неправомірною, вона цілком імовірно, схоче її оскаржити. Тому в разі, коли сторона вимагає письмового оформлення усного рішення, адміністративний орган зобов'язаний це зробити у визначений строк.

Але найчастіше адміністративні акти приймаються в письмовій формі. За загальним правилом, письмовий адміністративний акт повинен складатися зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині має зазначатися назва адміністративного органу, який прийняв рішення, дата його прийняття, а також дані щодо особи, якої стосується акт.

У мотивувальній частині мають викладатись основні фактичні та правові підстави прийнятого рішення. У законі доцільно передбачити випадки, коли мотивувальна частина не складається, адже виклад мотивів іноді може не відповідати принципу ефективності. Нормативна формула тут може бути різною. Наприклад, в австрійському законі передбачено, що «рішення мають обґрунтовуватись, якщо позиція сторони врахована неповністю або дається відмова на заперечення і заяви учасників»109. Тобто тут, як і у Франції, використано формулу — обґрунтування не наводиться, за винятком визначених випадків. У ФРН, навпаки, письмові та письмово підтверджені акти повинні містити і письмове обгрунтування. Натомість у законі дається вичерпний перелік підстав, коли обгрунтування не потрібне. Скажімо, якщо орган влади задовольняє заяву і цей адміністративний акт не зачіпає прав та законних інтересів іншої особи, або коли орган влади приймає велику кількість адміністративних актів однакового виду, і обгрунтування за обставинами одиничного випадку не потрібне"0. До речі, в тій самій Німеччині спочатку викладається констатуюча (резолютивна) частина рішення, а потім мотивувальна.

Резолютивна частина повинна містити суть прийнятого рішення. В акті має бути зазначено порядок набуття ним чинності та строки і порядок його оскарження, особливо якщо йдеться про так звані «несприятливі» акти. Акт повинен оформлятися на бланках адміністративного органу, а також містити підпис посадової особи адміністративного органу і бути скріпленим печаткою. Проте і з цих правил можливі винятки, якщо, наприклад, видання акта здійснюється у спеціально визначеній формі.

Правові акти публічного адміністрування мають бути видані за встановленою формою і підписані посадовими особами. Форма акта (структура його складових частин, реквізити) активно взаємодіє зі змістом. Так, вимога мотивувати рішення у справі змушує суб'єкта владних повноважень ґрунтовно вивчити причини, що зумовили прийняття акта. Вимога підпису акта визначає відповідальність суб'єкта за його зміст. Отже, питання про дотримання форми акта - це не технічне питання, а суттєвий фактор правильного вирішення адміністративної справи.

Адмінакт повинен бути досить визначений за змістом, тобто повинен бути зрозумілий тій особі, якої стосується. Залежно від конкретного випадку адміністративний акт може бути виражений в різних формах: усній, письмовій, у формі електронного документа і в інших формах (у тому числі у формі дій чи знаків - наприклад, жестів регулювальника або сигналів світлофора). Оскільки на усний адміністративний акт складніше посилатися, наприклад, при подальшому оскарженні, Закон передбачає обов'язок посадової особи негайно підтвердити його письмово (тобто висловити в письмовому документі), якщо в цьому є справедливий інтерес тієї особи, до якого належить адміністративний акт, і якщо ця особа негайно потребують письмового підтвердження адміністративного акта. На цих же умовах виданий в електронній формі адміністративний акт повинен бути підтверджений письмово. При цьому не застосовуються положення абзацу 2 § 3 а цього Закону про можливість заміни письмового документа електронним документом з електронно-цифровим підписом.  Обов'язковою вимогою до виданого в письмовій або електронній формі адміністративному акту є можливість встановлення видав його відомства.